18 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/282/20
адміністративне провадження №Зі/9901/181/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Яна Олександровича від розгляду адміністративної справи №9901/282/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
5 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2020 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., суддя Бевзенко В.М., суддя Желєзний І.В., суддя Мороз Л.Л., суддя Рибачук А.І.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №9901/282/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України в частині визнання протиправним неналежний розгляд звернення ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року до Президента України Зеленського В.О., враховуючи завдання адміністративного судочинства та зобов'язання Президента України Зеленського В.О. повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року, вжити інших заходів, які б унеможливлювали повторення вищевикладеної ситуації та сприяння відновленню порушених конституційних прав позивача.
27 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, де позивач, зокрема, заявив про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О.
Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що Верховний Суд ухвалою від 16 листопада 2020 року визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В., однак, на думку позивача, суд не надав належної оцінки обставинам, викладеним в його заяві про відвід вказаному судді, зокрема, щодо строків розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №205/8712/16а. Крім того, заявник вказує на те, що суд допустив до судового розгляду справи №9901/282/20 представника Президента України - Байдаченко О.І., в той час, як Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Дніпропетровською обласною радою та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією позивачу відмовлено у наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Вказане, на думку позивача, є порушенням принципу рівності сторін та не відповідає завданню адміністративного судочинства.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини.
Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово "неупереджений" передбачає відсутність упередженості, як реальної, так і суб'єктивної.
Стаття 6 Конвенції з прав людини вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами ("Ветштайн проти Швейцарії").
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Принцип справедливості - основоположний принцип права, який являє собою ідею домірності вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення, а також передбачає вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, правопорушенням і відповідальністю, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням.
Як на підставу про відвід судді Берназюка Я.О. позивач посилається на незгоду з ухвалою Верховний Суд від 16 листопада 2020 року у цій справі, якою суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. Тобто, позивач не погоджується із процесуальним рішенням суду, прийнятим за результатами його заяви про відвід судді.
Водночас, з аналізу частини четвертої статті 36 КАС України вбачається, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, зокрема, і щодо визнання заяви про відвід судді необґрунтованим, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Тобто, вказані доводи позивача свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням судді, який входив до складу колегії, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Відтак, сумнів у неупередженості судді у зв'язку з вчиненням процесуальних дій та прийняття рішення у іншій справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Посилання заявника на допуск до розгляду справи №9901/282/20 представника Президента України - Байдаченко О.І. і порушення судом принципу рівності сторін, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці заявником обставин.
Суд звертає увагу на відсутність інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Берназюка Я.О. і викликали необхідність його відводу.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Яна Олександровича від розгляду адміністративної справи №9901/282/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя: А.Г.Загороднюк