17 грудня 2020 року
м. Київ
справа №808/6741/14(СН/808/36/16)
адміністративне провадження №К/9901/41978/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року (суддя - Прокопчук Т.С.) у справі №808/6741/14 (СН/808/36/16),
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» (далі - позивач, товариство) звернулась до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними дії відповідача по складанню акту документальної перевірки №704/08-32-22-01/30641508 від 14.05.2014 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» (код ЄДРПОУ 30641508) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013»; скасувати, як протиправні, податкові повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0000262201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2012 року, квітень, червень, жовтень, листопад 2013 року на суму загальну суму 175619,00грн; від 20.08.2014 №0000412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за травень 2013 року на 33228,00грн, за вересень 2013 року на суму 221935,00грн, всього ПДВ на суму 255163,00грн, і донараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 127581,50грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Справа судами розглядалася неодноразово.
3. За результатом останнього перегляду, Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 10.10.2016 адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000262201 від 30.05.2014 та №0000412201 від 20.08.2014.
Відповідно до письмової відмітки на заяві про видачу копії постанови (т.4 а.с.142), копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2016 була отримана уповноваженою особою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - 16.11.2016.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області 23.11.2016 звернулася до апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2016 подану відповідачем апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 2 частини другої та частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) та встановив скаржнику строк для усунення виявлених судом недоліків до 20.02.2017 протягом якого особа має право надати суду: 1) оригінала документа на підтвердження доплати судового збору у розмірі визначеному законом за подання апеляційної скарги у даній справі; 2) привести апеляційну скаргу у відповідність вимогам пункту 2 частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, яку було направлено на адресу апелянта рекомендованим листом з повідомленням, отримано уповноваженою особою останнього - 09.02.2017, про що свідчить поштове повідомлення наявне в матеріалах адміністративної справи.
У якості усунення недоліків апеляційної скарги, 20.02.2017 від Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на адресу суду надійшов лист із зазначенням номеру засобу зв'язку, адреси електронної пошти позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» та клопотання, у якому апелянт повідомив суд про неможливість усунути недоліки апеляційної скарги у зазначений термін та просив продовжити йому строк для виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 щодо надання оригінала платіжного документа про доплату судового збору.
За клопотанням апелянта, строк для усунення недоліків поданої скарги, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 продовжувався до 03.03.2017 включно. При цьому, відповідачу було роз'яснено, що у разі не виконання вимог ухвали суду про продовження процесуального строку встановленого судом апеляційної інстанції для усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області буде вважатися неподаною і буде повернута апелянту.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 07.03.2017 на адресу суду надійшло повторне клопотання Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати (доплати) судового збору у визначеному розмірі з підстав відсутності на рахунку відповідача коштів необхідних для такої сплати.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.03.2017 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати (доплати) судового збору, а подану ним апеляційну скаргу повернув апелянту з підстав неусунення недоліків встановлених ухвалою від 14.12.2016 про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема надання документа про сплату судового збору.
Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області вдруге 09.06.2017, тобто із значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2016 у справі №808/6741/14 (СН/808/36/16). Одночасно відповідачем до апеляційної скарги було долучено платіжний документ та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставною для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. На переконання відповідача, надання доказів про повну сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, про що свідчить платіжне доручення №284 від 02.06.2017 є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття провадження у справі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.06.2017 визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, залишив подану апеляційну скаргу без руху, встановивши строк терміном у тридцять днів з моменту отримання копії ухвали, впродовж якого особа має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строків апеляційного оскарження із наведенням у ній інших поважних підстав для його поновлення з наданням відповідних доказів.
Копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 про залишення апеляційної скарги без руху було отримано уповноваженою особою апелянта - 17.07.2017, про що свідчить поштове повідомлення наявне в матеріалах адміністративної справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, на адресу суду 02.08.2017 надійшов лист Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому останній просив суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та поновити пропущений відповідачем строк.
При цьому, обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючим органом зазначено причин попуску процесуального строку аналогічні тим, що були вказані при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших обґрунтованих доводів та належних доказів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження відповідачем не наведено.
На переконання контролюючого органу, відсутність належного фінансування для сплати судового збору є поважною причиною пропуску процесуального строку та його поновлення на даному етапі. Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області вважає, що саме об'єктивні причини, які не залежали від волі відповідача (відсутність коштів на рахунку контролюючого органу) унеможливили здійснення своєчасної сплати судового збору у повному розмірі раніше та реалізації права апеляційного оскарження рішення суду в межах визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних строків. Відповідач зазначає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку з подальшим відкриттям провадження у справі, а неможливість сплати судового збору не повинна перешкоджати суб'єкту владних повноважень доступу до правосуддя.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 28.08.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з визнанням наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
5. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та вказує на безпідставність прийняття Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому, відповідач окремо наголошує на регламентованість процесуальним законом права повторного звернення з апеляційною скаргу у разі повернення первісно поданої. Відповідач вважає, що незадовільний майновий стан є обставиною, яка не залежать від волі податкового органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
6. В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» було надіслало заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
7. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Конституція України.
8.1. Стаття 129.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
9. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017):
9.1. Стаття 13.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
9.2. Частина друга статті 49.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
9.3. Частина перша статті 185.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
9.4. Частина друга статті 186.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
9.5. Частина четверта статті 189.
Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
10. Приписи частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
12. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 22.06.2017 надавав контролюючому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги, зокрема щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження. Наведені відповідачем у листі, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 28.08.2017 постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними доказами наявність обґрунтованих обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у клопотанні відповідача суд умотивовано визнав неповажними.
Суд обґрунтовано зазначив, що повторне подання апеляційної скарги більше аніж через шість місяців після її повернення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом не можна визнати обґрунтованою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки відсутність фінансування для усунення недоліку апеляційної скарги в частині сплати судового збору не може бути належним доказом поважності причин пропуску такого строку.
Суд зауважив, що оскаржувана апелянтом постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2016 на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв'язку з чим контролюючий орган області мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
Втім, як встановив апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні, жодних поважних підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2016 з наданням відповідних доказів, ніж ті, які вже були вказані Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області при зверненні з апеляційною скаргою та визнані судом неповажними, в клопотанні апелянта, яке надійшло на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 02.08.2017, вказано не було.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
13. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
14. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
15. В свою чергу, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, контролюючим органом не надано суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли останньому подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань.
16. У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
17. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
18. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд наголошує, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Суд касаційної інстанції вважає, що вказані контролюючим органом причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними.
19. Таким чином, оскільки Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
20. З урахуванням частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі №808/6741/14 (СН/808/36/16) - без змін.
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі №808/6741/14 (СН/808/36/16) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова