18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 819/1786/15
адміністративне провадження № К/9901/28906/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Білоус І.О.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (колегія судів: головуючи суддя - Святецький В.В., судді - Гудим Л.Я., Пліш М.А.)
у справі №819/1786/15
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У червні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Тернопільська ОДПІ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0017071702 від 19.02.2015, яким ФОП ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з єдиного податку у сумі 580967,93 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 145241,98 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0017111702 від 19.02.2015, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 15494,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 4214,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0017221702 від 19.02.2015, яким застосовано до платника штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 55000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0017241702 від 19.02.2015, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39342,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 9836,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ № 0061821782 від 04.06.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб на суму 5308,90 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1327,23 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської ОДПІ № 0016971702/7 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3102,30 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської ОДПІ № 11482 від 26.03.2015 про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 , шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розбіжність між розміром доходу, задекларованим платником, та розміром доходу, визначеним контролюючим органом за результатами проведення перевірки, виникла через віднесення посадовими особами відповідача до складу доходу ФОП - ОСОБА_1 його особистих заощаджень у розмірі 5781800,00 грн, які не є коштами, що набуті позивачем за результатами здійснення підприємницької діяльності. За таких обставин, доводи контролюючого органу про перевищення позивачем суми граничного доходу, встановленого для 3 групи платників єдиного внеску, не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013 є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0017071702 від 19.02.2015, № 0017111702 від 19.02.2015, № 0017241702 від 19.02.2015, № 0061821782 від 04.06.2015;
- визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської ОДПІ № 0016971702/7 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3102,30 грн;
- визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської ОДПІ № 11482 від 26.03.2015 про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 , шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кошти у розмірі 5781800,00 грн не були набуті позивачем внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності, а тому у відповідача не було правових підстав для включення цих коштів до складу доходу платника, отриманого від здійснення підприємницької діяльності. За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0017071702 від 19.02.2015, № 0017111702 від 19.02.2015, № 0017241702 від 19.02.201, № 0061821782 від 04.06.2015, а також рішення № 0016971702/7 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення № 11482 від 26.03.2015 про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013 є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0017221702 від 19.02.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 55000,00 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок відкритий фізичною особою - підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, включаються до його доходу. Враховуючи вищевикладене, а також те, що кошти у розмірі 5781800,00 грн надійшли на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_2 , відкриті для здійснення підприємницької діяльності, останні є доходом платника, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013 є правомірними та прийняті відповідачем у відповідності до вимог закону.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Таким чином предметом касаційного розгляду справи є правомірність: податкових повідомлень - рішень Тернопільської ОДПІ №0017071702 від 19.02.2015, № 0017111702 від 19.02.2015, № 0017241702 від 19.02.2015, № 0061821782 від 04.06.2015; рішення Тернопільської ОДПІ № 0016971702/7 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; рішення Тернопільської ОДПІ № 11482 від 26.03.2015 про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
05 грудня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких платник зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 01.05.2012 по 30.09.2014 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування із застосуванням ставки єдиного податку в розмірі 5%, встановленої для 3-ї групи платників єдиного податку.
Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.05.2012 по 30.09.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2012 по 30.09.2014, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 за № 576/19-18-17-02/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:
- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, а саме порушено порядок ведення книги обліку доходів у 2012 році;
- абзацу 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, а саме перевищено обсяг доходу у 2012 році на 5781800,00 грн, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 донараховано єдиний податок із суми перевищення доходу за 2012 рік у розмірі 580967,93 грн;
- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 177.2, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за результатами 2013 року в сумі 15486,00 грн та за період з 01.01.2014 по 30.09.2014 в сумі 8,00 грн;
- пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме неподання декларацій про майновий стан та доходи за 1 квартал 2013 року та 2013 рік;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 191.4 статті 194 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань на 39342,00 грн, у тому числі: за лютий 2013 року в сумі 6235,00 грн, за березень 2013 року в сумі 3011,00 грн, за квітень 2013 року в сумі 1934,00 грн, за травень 2013 року в сумі 2999,00 грн, за червень 2013 року в сумі 3651,00 грн, за липень 2013 року в сумі 1358,00 грн, за серпень 2013 рок в сумі 44,00 грн, за вересень 2013 року в сумі 3316,00 грн, за жовтень 2013 року в сумі 7835,00 грн, за листопад 2013 року в сумі 2253,00 грн, за грудень 2013 року в сумі 1194,00 грн, за червень 2014 року в сумі 1516,00 грн, за липень 2014 року в сумі 1089,00 грн, за серпень 2014 року в сумі 850,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 693,00 грн;
- пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв, зокрема:
- податкове повідомлення - рішення № 0017071702 від 19.02.2015, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з єдиного податку в сумі 726209,91 грн, в тому числі 580967,93 грн за основним платежем та 145241,98 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- податкове повідомлення - рішення № 0017111702 від 19.02.2015, яким платнику визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 19708,00 грн, зокрема, 15494,00 грн за основним платежем та 4214,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- податкове повідомлення - рішення № 0017241702 від 19.02.2015, яким ФОП ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 49178,00 грн, в тому числі 39342,00 грн за основним платежем та 9836,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- податкове повідомлення - рішення № 0061821782 від 04.06.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" на суму 6636,13 грн, в тому числі 5308,90 грн за основним платежем та 1327,23 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Крім того, Тернопільська ОДПІ прийняла рішення за № 0016971702/7 від 19.02.2015 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3102,30 грн, а також рішення за № 11482 від 26.03.2015 про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 291.2 статті 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
Згідно з пунктом 292.1 статті 291 ПК України доходом платника єдиного податку є зокрема: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.16 статті 292 ПК України встановлено, що право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
У статті 293 ПК України встановлені ставки єдиного податку.
Платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 ПК України.
Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої і четвертої груп - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція).
Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та іншого законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).
Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, об'єднанню європейських футбольних асоціацій (далі - УЄФА), виборчим блокам політичних партій.
Згідно з вказаною Інструкцією поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внесені позивачем на його банківський рахунок у період з 01.05.2012 по 31.12.2012 кошти в сумі 5781800,00 грн є власними коштами платника, не є такими, що отримані ним за результатами здійснення підприємницької діяльності, а тому безпідставно віднесені контролюючим органом до доходу позивача.
Так, суди зазначили, що 18.04.2008 між позивачем (Продавець) та ВАТ "Свердбанк" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 18.04.2008 №18/04, за умовами якого Продавець продав, а Покупець придбав майнові права на торгові та адміністративні приміщення, розташовані у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом 2010-2013 років грошові кошти, у тому числі, отримані платником за договором купівлі-продажу майнових прав від 18.04.2008 №18/04 були розміщені позивачем на депозитних рахунках у банках, зокрема, в ПАТ "АБ Укргазбанк" - 206000,00 доларів США, в ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" - 3076000,00 грн, в ПАТ "ВіЕйБі Банк" - 411500,00 доларів США, в ПАТ "ВТБ Банк" - 6373000,00 грн, що підтверджується довідками ПАТ "Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"" від 12.02.2015 №5-71/19/224/2015, ПАТ "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА"" від 12.02.2015 №4-6/08-217, ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 12.02.2015 №542, ПАТ "ВТБ БАНК" від 11.02.2015 №11/1719-2 та від 11.02.2015 №11711719-2 .
Також суди зазначили, що у період з 01.05.2012 по 31.12.2012 позивач вніс на свій банківський рахунок власні кошти у розмірі 5781800,00 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що кошти у розмірі 5781800,00 грн є такими, що отримані платником за договором купівлі-продажу майнових прав від 18.04.2008 №18/04, а оскільки згідно з пунктом 292.1 пункту 292 ПК України доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності, не включаються до доходу такої фізичної особи, відповідач протиправно включив зазначену суму коштів до доходу ФОП ОСОБА_1 .
Разом з цим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з аналізу пункту 292.1 статті 291 ПК України вбачається, що до доходу фізичної особи - підприємця не включається, зокрема, дохід отриманий такою фізичною особою від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі лише за умови, якщо воно використовується в її господарській діяльності.
Верховний Суд звертає увагу не те, що предметом договору купівлі-продажу майнових прав від 18.04.2008 №18/04 є не продаж рухомого або нерухомого майна, а є продаж майнових прав на торгові та адміністративні приміщення, розташовані у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про помилковість посилань судів попередніх інстанцій пункт 292.1 статті 292 ПК України.
Крім того, посилаючись на приписи пункту 292.1 зазначеної вище статті, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вимогу закону щодо необхідності використання фізичною особою - підприємцем рухомого та нерухомого майна у своїй господарській діяльності.
Також суди зазначили, що грошові кошти у розмірі 5781800,00 грн у період з 01.05.2012 по 31.12.2012 були внесені позивачем на його банківський рахунок. При цьому, з огляду на встановлені судами обставини, ці ж кошти протягом 2010-2013 років були розміщені позивачем на депозитних рахунках у банках. Зазначені обставини є суперечливими та ставлять під сумнів висновки судів попередніх інстанцій, що внесені платником на власний рахунок кошти у розмірі 5781800,00 грн не є доходами, отриманими ФОП ОСОБА_1 за результатами здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові і відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень тощо.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ №0017071702 від 19.02.2015, № 0017111702 від 19.02.2015, № 0017241702 від 19.02.2015, № 0061821782 від 04.06.2015, рішення Тернопільської ОДПІ № 0016971702/7 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3102,30 грн та рішення Тернопільської ОДПІ № 11482 від 26.03.2015 про анулювання реєстрації платником податку ФОП ОСОБА_1 , шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2013.
Справу 819/1786/15 в цій частині направити до Тернопільського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
В іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова