Іменем України
17 грудня 2020 року
Київ
справа №820/14960/14
адміністративне провадження №К/9901/23140/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 820/14960/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Гіпротракторосільгоспмаш» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Публічне акціонерне товариство «Гіпротракторосільгоспмаш» (далі - позивач, ПАТ «Гіпротракторосільгоспмаш») звернулось до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2014 № 2220302203, № 2320302203.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.04.2014 № 2220302203, № 2320302203 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, адміністративний позов ПАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 15.04.2014 № 2220302203, № 2320302203.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у справі № 820/14960/14, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 6 жовтня 2015 року касаційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відхилив, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року залишив без змін.
Не погодившись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, на момент подання вказаної заяви).
Ухвалою Верховного Суду України від 1 грудня 2016 року відкрито провадження у справі № 820/14960/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Гіпротракторосільгоспмаш» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 15 лютого 2018 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У заяві контролюючий просить переглянути вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неоднакове застосування норм пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо реального здійснення господарських операцій в якості обов'язкової умови виникнення у платника податків права на формування витрат та податкового кредиту за такими операціями.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року (№ К/800/21949/13), від 20 квітня 2016 року (№К/800/27707/15), які, на думку контролюючого органу, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.
Позиція контролюючого органу, наведена в акті перевірки від 01.04.2014 № 1127/20-30-22-03/00236903, за результатами якої і було прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, а також у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та касаційній скарзі (які є ідентичними за змістом) полягає у відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Мегабуд Компані», з огляду на відсутність, на думку контролюючого органу, у вказаного контрагента реальної можливості проведення відповідних господарських операцій, що обґрунтовується відповідачем наявністю акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 03.03.2014 № 71/20-34-22-03/38385243 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мегабуд Компані». Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга контролюючого органу є ідентичною апеляційній скарзі, запереченням на адміністративний позов, відповідачем інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в таких не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права заявником не наведено. Однак, у заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, посилається на наявність вироку суду по кримінальній справі № 639/5845/15-к відносно засновка та директора ТОВ «Мегабуд Компані», якого визнано винним у скоєнні кримінального злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, що не було враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень у справі № 820/14960/14.
Згідно змісту оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що, наявними у матеріалах справи належно оформленими первинними документами підтверджено реальність спірних господарських операцій здійснених позивачем з вказаним контрагентом, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами реально здійснених господарських операцій, натомість контролюючим органом не надано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували його доводи щодо неможливості проведення контрагентом позивача - ТОВ «Мегабуд Компані» господарських операцій з виготовлення проектної документації. Не надано доказів контролюючим органом і в підтвердження наявності узгоджених дій між позивачем та його контрагентом, з метою незаконного отримання податкових вигод, або обізнаності позивача щодо таких дій контрагентів.
Також, колегія суддів зазначає, що обґрунтування відповідачем вказаної заяви про перегляд судового рішення тим, що при вирішенні аналогічних спорів суд касаційної інстанції по-різному застосував одну й ту ж норми матеріального права, у зв'язку з неврахуванням - наявності вироку суду відносно засновка та директора ТОВ «Мегабуд Компані» є безпідставним, оскільки ні в акті перевірки, ні в поданих контролюючим органом до судів попередніх інстанцій запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі, а також касаційній скарзі відповідач не зазначає про наявність вказаного вироку, не обґрунтовує свої доводи щодо порушення позивачем положень чинного податкового законодавства наявністю такого вироку та не зазначає про протиправне неврахування судами поданих контролюючим органом відповідних доказів. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вказаний вирок був ухвалений Жовтневим райсудом м. Харкова у справі № 639/5845/15-к після прийняття судами попередніх інстанцій рішень у справі, що розглядається, а також не був наданий суду касаційної інстанції.
В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року (№ К/800/21949/13), від 20 квітня 2016 року (№ К/800/27707/15), наданих для порівняння, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачами та їх контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки господарські операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст таких господарських операцій, фактичне отримання товару, робіт, послуг (зокрема, містять недоліки в оформленні, не дають змоги ідентифікувати осіб, що їх підписали, не містять повної інформації щодо вчинених господарських операцій), а також фіктивної діяльності контрагентів позивача, а тому за встановлених обставин суди дійшли висновку, що у позивачів були відсутні підстави відображення наслідків таких господарських операцій у податковому обліку.
Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями, а в порівняних рішеннях - як такі, що не давали для цього підстав. Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а, отже, не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.
Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Суд
У задоволенні заяви Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 820/14960/14 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова