17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 822/3034/15
касаційне провадження № К/9901/19489/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичівський комбікормовий завод»
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Ковальчук А.М.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Драчук Т.О.; судді: Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.)
у справі № 822/3034/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичівський комбікормовий завод»
до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Летичівський комбікормовий завод» (далі - ТОВ «Летичівський комбікормовий завод»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Хмельницька ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2015 року № 0000832210.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ТОВ «Летичівський комбікормовий завод» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає про відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження виконання будівельних робіт із реконструкції виробничої бази заводу, а відтак і створення кваліфікаційного активу, в четвертому кварталі 2014 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 червня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Летичівський комбікормовий завод».
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову перевірку ТОВ «Летичівський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом від 08 липня 2015 року № 181/22/04330728.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне включення до складу інших витрат відсотків за користування кредитом згідно з кредитною угодою, укладеною 09 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІБ-АГРО», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБЕЛ», ТОВ «Летичівський комбікормовий завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське зерно», «Боско холдинг С.А.», Європейським банком реконструкції та розвитку, що сплачувались при незавершеній капіталізації фінансових витрат.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2015 року № 0000832210, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3820852,00 грн.
Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року № 415 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 31), визначено, що капіталізацією фінансових витрат є включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу; кваліфікаційним активом є актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.
За правилами пункту 13 П(С)БО 31 капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.
Згідно з пунктом 14 П(С)БО 31 якщо створення кваліфікаційного активу здійснюється частинами, кожна з яких може окремо використовуватися за цільовим призначенням до завершення створення інших частин, капіталізація фінансових витрат щодо частин, які можуть використовуватися, припиняється у періоді, що настає за періодом, у якому всі роботи зі створення таких частин кваліфікаційного активу завершені.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наявності в матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, які підтверджують проведення підрядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісєвробуд-М» після введення в серпні 2014 року в експлуатацію виробничої бази ТОВ «Летичівський комбікормовий завод» робіт з її реконструкції.
Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
В порушення наведених процесуальних положень судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1725835,02 грн за вересень 2014 року та 2095016,82 грн за грудень 2014 року.
Натомість, вирішуючи спір, судові інстанції не встановили обставин щодо виконання робіт із реконструкції виробничої бази ТОВ «Летичівський комбікормовий завод» в грудні 2014 року, а відтак їхній висновок про протиправність включення позивачем витрат зі сплати відсотків за користування кредитом у грудні 2014 року в розмірі 2095016,82 грн до рядка 06.3 декларації з податку на прибуток як витрат звітного періоду (четвертого кварталу 2014 року) є передчасним.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичівський комбікормовий завод» задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова