18 грудня 2020 року
м. Київ
справа №А36/74-08
адміністративне провадження №К/9901/19247/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2013 року (головуючий суддя - Кеся Н.Б.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Круговий О.О., судді - Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.)
у справі №А36/74-08
за позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська міська рада
про визнання недійсним рішення,
У січні 2008 року Публічне акціонерне товариство «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (далі - позивач, платник, Товариство, ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську № 0000958813/0/42464 від 12.12.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» з комунального податку в розмірі 118295,52 грн;
- визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську від 14.01.2008 №1/2, якою визначено суму податкового боргу Товариства за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 81030,48 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 6,80 грн судового збору.
На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та вимога відповідача прийняті контролюючим органом з порушенням вимог законодавства, оскільки Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки та збори» (чинного на час виникнення спірних відносин) встановлено граничний розмір податку, який відповідно до статті 15 Декрету не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а відтак, позивач при обчисленні податкового зобов'язання з комунального податку правильно застосував ставку 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а не 20 відсотків від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2013 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 в частині визначення штрафних санкцій на суму 5633,12 грн;
- визнано протиправною та скасовано повністю першу податкову вимогу СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську від 14.01.2008 №1/2, якою визначено суму податкового боргу Товариства за узгодженим податковим зобов'язанням в розмірі 81030,48 грн;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства 3,40 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 щодо визначення Товариству податкового зобов'язання з комунального податку на суму 112662,40 грн відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів визнання незаконним або скасування рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 29.09.2006 «Про рішення міської ради від 30.07.2003 №6/11 «Про комунальний податок»», яким внесено зміни до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 №6/11 «Про комунальний податок» та встановлено, що обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Вказав, що відповідач правомірно здійснив донарахування Товариству комунального податку на загальну суму 112662,40 грн. Такі дії відповідача відповідають положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та Положенню про комунальний податок, з урахуванням змін, внесених рішенням Дніпропетровської міської ради №4/4 від 29.09.2006, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.12.2007 №0000958813/0/42464 в частині донарахування Товариству грошового зобов'язання з комунального податку на суму 112662,40 грн є правомірним. При цьому Господарський суд Дніпропетровської області зазначив про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.12.2007 №0000958813/0/42464 в частині нарахування Товариству штрафних санкцій у розмірі 5633,12 грн з огляду на приписи підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, суд першої інстанції вказав про протиправність оскаржуваної вимоги контролюючого органу з огляду на те, що визначена податковим повідомленням-рішенням відповідача від 24.12.2007 №0000958813/0/42464 сума грошового зобов'язання не набула статусу узгодженого, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної вимоги.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року апеляційні скарги СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську та ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» задоволено частково. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2013 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000958813/0/424764 від 24.12.2007 щодо донарахування Товариству грошового зобов'язання з комунального податку на суму 112662,00 грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000958813/0/424764 від 24.12.2007 в частині нарахування ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» грошового зобов'язання з комунального податку на суму 112662,00 грн. В іншій частині постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2013 року залишено без змін.
Скасовуючи в частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2013 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що органам місцевого самоврядування надано повноваження визначати процедуру та порядок сплати місцевих податків і зборів саме у межах встановлених державою граничних платежів. Відтак, враховуючи, що визначений в рішенні Дніпропетровської міської ради розмір ставки комунального податку (20 відсотків) не відповідає граничному розміру ставки податку, визначеному державою, зокрема, у статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» (10 відсотків), висновки контролюючого органу про наявність правових підстав для застосування до платника ставки комунального податку у розмірі 20% є протиправними та не відповідають вимогам законодавства. За таких обставин, податкове повідомлення - рішення відповідача за № 0000958813/0/424764 від 24.12.2007 в частині нарахування ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» грошового зобов'язання з комунального податку на суму 112662,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що під час справляння комунального податку необхідно виконувати вимоги рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 №6/11 з урахуванням змін, внесених рішенням Дніпропетровської міської ради №4/4 від 29.09.2006, пославшись при цьому на роз'яснення ДПА у Дніпропетровській області, викладені у листі від 01.11.2007 за №28819/7/18-428.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
06 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких платник зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення від 30.07.2003 № 6/11 «Про комунальний податок», яким затверджено Положення про комунальний податок (далі - Положення).
Пунктами 1.1, 2.1 і 3.2 зазначеного Положення встановлено, що платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, суб'єктів малого підприємництва відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», які перебувають на спрощеній системі оподаткування та звітності, неприбуткових і організацій, які не мають в обліковому складі штатних працівників. Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 10 % від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Податкові декларації (розрахунки) надають до державної податкової інспекції за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 № 4/4 «Про рішення міської ради від 30 липня 2003 року № 6/11 «Про комунальний податок» були внесені зміни до зазначеного рішення від 30.07.2003 № 6/11, відповідно до яких, починаючи з 01 січня 2007 року обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 відсотків від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету комунального податку за 1, 2, 3 квартали 2007 року, за результатами якої складено акт від 14.12.2007 за №513-08-02/3-05393056 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та рішення сесії V скликання Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 №4/4 "Про комунальний податок" за період з 01.01.2007 по 30.09.2007, зокрема, позивачем обчислювався комунальний податок за ставкою 10 відсотків від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян замість встановленої ставки 20 відсотків, що призвело до зниження комунального податку на загальну суму 112662,40 грн, зокрема, за 1 квартал 2007 року на 37716,20 грн, за 2 квартал 2007 року на суму 37432,30 грн та за 3 квартал 2007 року на 37513,90 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 24.12.2007 за № 0000958813/0/42464, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з комунального податку у загальному розмірі 118295,52 грн, з яких за основним платежем - 112662,40 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5633,12 грн.
Також відповідач сформував податкову вимогу від 14.01.2008 року №1/2, якою позивачу визначено суму податкового боргу в розмірі 81030,48 грн, з яких за основним платежем - 75393,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5633,12 грн, пеня - 4,06 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
На час виникнення спірних відносин місцеві податки і збори, їх граничні розміри та порядок обчислення встановлювались Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки та збори» (далі - Декрет) у відповідній редакції.
Статтею 15 Декрету закріплено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.
Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), яка кореспондується з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій), у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для застосовування до спірних правовідносин рішення Дніпропетровської міської ради від 30 липня 2003 року № 6/11 «Про комунальний податок», з урахуванням змін, внесених рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 № 4/4, згідно з якими з 01 січня 2007 року обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 відсотків від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, оскільки вищевказаний нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування не відповідає Декрету (чинному на час виникнення спірних правовідносин), що має вищу юридичну силу, яким установлено, зокрема, що граничний розмір комунального податку не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Крім того, за результатами перегляду в касаційному порядку справи № 2а-528/08 за позовом ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» до Дніпропетровської міської ради, третя особа - СДПІ про визнання протиправним та скасування рішення, Вищий адміністративний суд України постановою від 18.11.2015 визнав нечинним рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 № 4/4 «Про рішення міської ради від 30 липня 2003 року №6/11 «Про комунальний податок» та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 24.12.2007 за № 0000958813/0/424764 в частині донарахування ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» грошового зобов'язання з комунального податку на суму 112662,00 грн та прийнятої на підставі цього рішення податкової вимоги від 14.01.2008 №1/2.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №А36/623-07 (К/9901/38006/18).
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова