17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 160/5581/19
адміністративне провадження № К/9901/19301/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/5581/19
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою адвоката Бражника Дениса Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, ухвалене суддею Сидоренком Д.В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Щербака А.А., суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач 1, НП України), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГУ НП в Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням уточненого позову, просив:
1.1. визнати дії НП України під час проведення службового розслідування, відносно ОСОБА_1 , що проявились у порушені права на захист поліцейського, права мати захисника та надавати пояснення, докази, знайомитися із матеріалами справи, неповідомлення останнього належним чином про дату і місце надання пояснень, невідповідності висновків службового розслідування фактичним обставинам справи та неврахування відсутності у поліцейського стягнень та його характеристики під час накладання спірного дисциплінарного стягнення - незаконними та протиправними;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ НП України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 16 травня 2019 року № 866 в частині звільнення зі служби в Національній поліції ОСОБА_1 ;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 27 травня 2019 року №174о/с, в частині звільнення зі служби в Національній поліції ОСОБА_1 ;
1.4. поновити на посаді оперуповноваженого СКП Саксаганського ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 та повернути відповідне спеціальне звання (ранг);
1.5. стягнути з НП України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 з 27 травня 2019 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ГУ ПН в Дніпропетровській області від 27 травня 2019 року №174о/с позивач був звільнений з посади оперуповноваженого СКП Саксаганського ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області на підставі наказу НПУ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 16 травня 2019 року № 866, згідно з яким до ОСОБА_1 було застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, у зв'язку із порушенням норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також приписів Закону України «Про Національну поліцію України». Позивач із прийнятими наказами не погоджується, вважає їх незаконними та протиправними і такими, що прийняті з порушеннями порядку проведення службового розслідування та норм чинного законодавства, наголошує, що дисциплінарною комісією не було враховано характеристику позивача, його заслуги у розкритті злочинів, та не враховано те, що він не мав жодних діючих дисциплінарних стягнень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ НП України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 16 травня 2019 року № 866 в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтинаната поліції ОСОБА_1 .
3.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 27 травня 2019 року №174 о/с в частині звільнення з 27 травня 2019 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції.
3.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області.
3.4. Стягнуто з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 травня 2019 року по 21 листопада 2019 року в розмірі 28480,00 грн з відрахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
3.5. В задоволенні решти позову відмовлено.
3.6. В частині поновлення на посаді та стягнення за один в місяць в розмірі 4960,00 грн рішення суду допущено до негайного виконання.
4. Задовольняючи частково рішення суду першої інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарною комісією не було враховано характеристику позивача, його заслуги у розкритті злочинів, що позивач не мав жодних діючих дисциплінарних стягнень, сприяв розкриттю злочину, що дає підстави дійти висновку, що службове розслідування проведено поверхнево, без врахування всіх обставин, які повинні бути враховані під час складання висновку службового розслідування. Також в ході розгляду справи, відповідачем не доведено неможливості застосовування до позивача інших видів дисциплінарних стягнень, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія не врахувала характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, а одразу використано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій НП України під час проведення службового розслідування, відносно позивача, що проявилися у порушені права на захист поліцейського, права мати захисника та надавати пояснення, докази, знайомитися із матеріалами справи, неповідомлення останнього належним чином про дату і місце надання пояснень, невідповідності висновків службового розслідування фактичним обставинам справи та неврахування відсутності у поліцейського стягнень та його характеристики під час накладання спірного дисциплінарного стягнення - незаконними та протиправними, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи спростовуються зазначені обставини.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ НП в Дніпропетровській області задоволені частково, а апеляційна скарга НП України задоволена повністю. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 160/5581/19 скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування, яке у цій справі проведено відповідачем відповідно до діючого законодавства. Встановлені службовим розслідуванням обставини щодо порушення позивачем вимог пунктів 1, 3, 5, 6, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII, Присяги працівника поліції та пунктів 1, 4 частині 1 і частини 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5 розділу II та абзацу 3 пункту 1 додатка 1 (Пам'ятка) Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1498/27943, які підтверджені зібраними в ході проведення службового розслідування матеріалами, є достатньою підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
6.1. Суд апеляційної інстанції указав, що право вибору виду дисциплінарного стягнення відповідно до приписів статей 19, 20 Дисциплінарного статуту належить керівникам з урахуванням пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень тощо.
6.2. Враховуючи те, що матеріалами службового розслідування було підтверджено, що позивач не намагався припинити неправомірні дії ОСОБА_2 відносно працівників Криворізького MB УПО в Дніпропетровській області та інших осіб, медичну допомогу працівникам Криворізького MB УПО, які опинилися в стані, небезпечному для їхнього життя та здоров'я надавати не намагався, не повідомляв чергову частину Саксаганського відділення поліції або чергову частину Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області про факт заподіяння тілесних ушкоджень співробітникам Криворізького MB УПО, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вид дисциплінарного стягнення відносно позивача було обрано вірно.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. 04 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Бражника Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 810/3212/16, від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1430/17, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 та від 20 лютого 2020 року у справі № 824/167/16-а.
8.1. Скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» з урахуванням статі 45 Конституції України та частини третьої статті 91 Закону України «Про Національну поліцію».
8.2. Скаржник зауважує, що не може погодитись із рішенням суду першої інстанції в частині що проявились у порушені права на захист поліцейського, права мати захисника та надавати пояснення, докази, знайомитись із матеріалами справи, неповідомлення останнього належним чином про дату і місце надання пояснень, оскільки, дійсно, ОСОБА_1 надав первісні пояснення працівникам ДВБ Національної поліції України під психічним примусом, погрозою звільнення та погрозою «сісти у тюрму» за частиною першою статті 396 КК України (саме звернення ДБР стало підставою порушення службового розслідування), але коли, ОСОБА_1 трішки «оговтався» від цих погроз, знайшов собі захисника, то останнім було направлено декілька звернень від 27 та 28 березня 2019 року про те, що останній хоче надати додаткові пояснення та ознайомитись із матеріалами справи, однак ці звернення були проігноровані відповідачами.
8.3. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме частини першої статті 74 КАС України, а саме взяв до уваги докази (відеозапис з камер відеоспостереження РК «Святошин»), які, на думку позивача, є неналежними та недопустимими, оскільки отримані фактично з порушенням порядку їх отримання. Разом із тим судом першої інстанції належним чином не вмотивовано та не розглянуто клопотання про визнання цього доказу недопустимим, а також не взято до уваги заяви позивача від 27.03 та 29.03.2019.
8.4. За твердженням скаржника судом першої інстанції були порушені норми матеріального права в частині не застосування положень статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» щодо права на захист поліцейського, що фактично потягло ухвалення неправомірного рішення. Тому вважає, що у цій частині рішення суду першої інстанції повинно бути змінено, а доказ відеозапис з камер відеоспостереження РК «Святошин» повинен бути визнаний неналежним та недопустимим.
8.5. Згідно довідки про доходи позивача з 01.01.2019 по 27.05.2019 (день звільнення) середній заробіток (грошове забезпечення) становить 12 200,018 грн (61000,09/5міс), однак судом було стягнуто не середній заробіток (грошове забезпечення), а посадовий оклад (суд не врахував, що в довідці, яку надав відповідач зазначено середньомісячне грошове забезпечення лише за травень), що є незаконним та протиправним, а отже, в цій частині рішення повинно бути частково скасовано та ухвалено нове рішення в частині стягнення середнього грошового забезпечення. Невірне визначення суми грошового забезпечення потягнуло за собою й те, що особі було виплачено грошове забезпечення за однин місяць у меншому розмірі, а саме 4960,00 грн замість 12200,018 грн.
8.6. Стосовно постанови суду апеляційної інстанції скаржником в касаційній скарзі указано, що на його думку, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що суд першої інстанції скасовуючи спірні накази відповідача втрутився у дискреційні повноваження дисциплінарної комісії, у зв'язку з чим невірно застосував положення статей 19, 20 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", а також пункт 2 частини другої статті 2 КАС України. Крім того, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції фактично не розглянув клопотання про визнання доказу недопустимим та необґрунтованим, що потягло неправомірне рішення суду на підставі недопустимих доказів чим також порушив приписи частини першої статті 74 КАС України. Отже судом апеляційної інстанції порушено норми статті 316 та статті 242 КАС України щодо обґрунтованості та законності рішення.
9. 04 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
12. 30 вересня 2020 року від НП України надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач 1 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вказують на те, що 16 березня 2019 року у місті Кривому Розі поблизу кафе «Святошин» мав місце конфлікт, під час якого невстановлені на той час особи завдали тілесних ушкоджень поліцейським, при виконанні останніми службових обов'язків, у подальшому за даним фактом було відкрито кримінальне провадження. Зазначають, що наказом було призначено та проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області та Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області, яким встановлено причетність до цих подій позивача. Цим же службовим розслідуванням, зокрема, у діях позивача встановлено склад дисциплінарного проступку, з урахуванням тяжкості якого дисциплінарна комісія у висновку за результатами цього розслідування пропонувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом Національної поліції України від 16 травня 2019 року № 866 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, який був реалізований наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 27 травня 2019 року №174о/с.
12.1. НП України просить врахувати позиції Верховного Суду у постановах від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а, від 07 березня 2019 року у справі № 819/736/18 та від 05 грудня 2018 року у справі № 808/1089/17, у яких зазначено, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
13. 08 жовтня 2020 року від ГУ НП в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач 2 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. У даному відзиві відповідач 2 наводить доводи з аналогічних підстав попереднього відзиву та просить врахувати правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 804/676/18.
Установлені судами фактичні обставини справи
14. ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області.
15. 16 березня 2019 року у м.Кривому Розі поблизу кафе «Святошин» мав місце конфлікт, під час якого особи завдали тілесних ушкоджень поліцейським, при виконанні останніми службових обов'язків.
16. Наказом НПУ від 21 березня 2019 року №280 «Про призначення та проведення службового розслідування, відрядження та відсторонення поліцейських» призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області та Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області.
17. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 став висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області та Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області від 22 квітня 2019 року.
18. Так, розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у конфлікті, що відбувся 16 березня 2019 року біля кафе «Святошин», у м.Кривому Розі та перебував в одній компанії з особами, що вчинили напад на поліцейських. 15 березня 2019 року о 23:00 ОСОБА_1 приїхав до розважального комплексу «Святошин», який розташований за адресою: вул.Павла Глазового, 26-А в м.Кривому Розі Дніпропетровської області , де зустрів малознайомого ОСОБА_2 , який відпочивав за одним зі столів. Разом з ним перебував малознайомий чоловік на ім'я ОСОБА_3 (далі встановлений як ОСОБА_3 ) та близько 5 осіб, які йому взагалі не знайомі. Зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 приїхав до кафе на автомобілі «WOLKSVAGEN PASSAT», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні останнього. Перебуваючи в приміщенні кафе «Святошин» за столом вони спільно вживали алкогольні напої. Як зазначив ОСОБА_1 він був одягнений в джинси, кофту світлого кольору, кросівки, куртку темного кольору, через плече тримав сумку. В приміщенні розважального закладу «Святошин», останній зняв куртку та весь час перебування в закладі знаходився в кофті, сумку постійно носив через плече.
18.1. 16 березня 2019 року близько о 02:00 у когось зі знайомих ОСОБА_2 відбувся словесний конфлікт з невідомими особами в кафе «Святошин», після чого ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 вийшли на вулицю, де ОСОБА_2 застосувавши фізичну силу до одного з учасників конфлікту, штовхнув його до фонтану, який розташований біля входу до розважального комплексу «Святошин». Через декілька хвилин ОСОБА_1 побачив, як до комплексу наближаються двоє співробітників Криворізького MB УПО, один з яких йому відомий як ОСОБА_6. У цей час чоловік, який раніше відпочивав з ними за одним столом намагався завдати ОСОБА_6 удар ногою, однак останній відхилився. Як стверджує ОСОБА_1 , коли він обернувся, побачив, як ОСОБА_2 відтягнувши цього чоловіка в сторону, несподівано завдав рукою співробітнику поліції ОСОБА_6 удар в область обличчя. Від отриманого удару, ОСОБА_6 впав на землю та ймовірно тимчасово втратив свідомість, оскільки взагалі не рухався та не намагався піднятися.
18.2. Пізніше ОСОБА_1 побачив, що інший співробітник поліції охорони хаотично переміщається від входу розважального комплексу «Святошин» до фонтану та ОСОБА_2 також намагався вдарити цього поліцейського, однак не дістав до нього. Після чого, співробітник поліції перемістився до входу в розважальний комплекс «Святошин», де перебувало велике скупчення людей. Після цього, ОСОБА_1 помітив, що поліцейський вже лежить на землі. У цей час, ОСОБА_2 та інші особи хаотично переміщувалися неподалік входу до розважального закладу.
18.3. Зі слів ОСОБА_1 він помітив, що ОСОБА_2 підійшовши до працівника поліції ОСОБА_6 , який продовжував ймовірно перебувати без свідомості на землі, підняв його рушницю, яка знаходилась поруч з останнім та пішов в сторону свого автомобіля, що знаходився на проїжджій частині. Тоді ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 , щоб той викинув зброю працівника поліції, що він і зробив, пройшовши поруч з фонтаном, кинув рушницю на землю. Відразу після цього, ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля автомобілі «WOLKSVAGEN PASSAT», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який перебував в користуванні ОСОБА_2 та вирушив в невідомому напрямку. Інші особи, які відпочивали з ОСОБА_1 в кафе за столом також залишили місце пригоди. Після чого, хтось з присутніх осіб підняв працівника поліції ОСОБА_6 та повели його до службового автомобіля Криворізького MB УПО, який знаходився на проїжджій частині навпроти розважального комплексу «Святошин».
18.4. Потім ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 підійшли до співробітників поліції охорони, які знаходилися в службовому автомобілі, де ОСОБА_2 вибачився перед ними та що співробітники поліції повідомили, що в них відсутні претензії до будь-кого. Як пояснив ОСОБА_1 , після цього він разом з ОСОБА_2 повернулися в розважальний заклад «Святошин», де знайомих ОСОБА_2 вже не було та вони продовжували відпочивати та вживати спиртні напої. Приблизно через півгодини ОСОБА_1 покинув розважальний заклад «Святошин» та приблизно о 04:15 прибув до адміністративної будівлі Саксаганського ВП, де в кабінеті ліг спати, а ОСОБА_2 залишився в кафе.
18.5. На запитання чи намагався ОСОБА_1 особисто припинити неправомірні дії ОСОБА_2 відносно працівників Криворізького MB УПО в Дніпропетровській області та інших осіб, перебуваючи на місці події 16 березня 2019 року біля розважального комплексу «Святошин» за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відповів, що не намагався цього зробити. На запитання чи надавав ОСОБА_1 особисто 16 березня 2019 року біля розважального комплексу «Святошин» першу невідкладну, зокрема домедичну і медичну допомогу працівникам Криворізького MB УПО або іншим особам, які опинилися в стані, небезпечному для їхнього життя та здоров'я, а також чи викликав він швидку медичну допомогу, ОСОБА_1 повідомив, що ні. Також ОСОБА_1 пояснив, що не повідомляв чергову частину Саксаганського відділення поліції або чергову частину Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області про факт заподіяння тілесних ушкоджень співробітникам Криворізького MB УПО, а також про факт неправомірних дій з боку ОСОБА_2 та інших осіб, що відбувався 16 березня 2019 року поблизу входу в розважальний заклад «Святошин». Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що не інформував про вказані події, свідком якого він став керівництво Саксаганського ВП або Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області під час перебування на місці події 16 березня 2019 року та безпосередньо після повернення до приміщення Саксаганського ВП» (том 1, а.с.132-134).
19. За результатами службового розслідування було складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області та Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області від 22.04.2019.
20. Наказом НП України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 16 травня 2019 року № 866 за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні пунктів 1, 3, 5, 6, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 №2337-VIII, Присяги працівника поліції та пунктів 1, 4 частині 1 і частини 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5 розділу II та абзацу 3 пункту 1 додатка 1 (Пам'ятка) Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року №1377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1498/27943, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції СВП Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, звільнено зі служби в поліції.
21. Цей наказ реалізовано наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 27 травня 2019 року №174 о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено зі служби в поліції з 27 травня 2019 року за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію».
Нормативне регулювання
22. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
23. Відповідно до статті 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
24. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
25. Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
26. Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
27. Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
28. Згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
29. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
30. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
31. Нормою частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
32. Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
33. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
34. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
35. Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
36. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, зокрема, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення, а також настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку.
37. Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
38. Приписи частин 1, 2 статті 22 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
39. Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 №1179.
40. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
41. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для видання оскаржуваних наказів про звільнення позивача зі служби слугував висновок службового розслідування, яким встановлено, що позивачем порушено, зокрема, вимоги пунктів 1, 3, 5, 6, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 №2337-VIII, Присяги працівника поліції та пунктів 1, 4 частині 1 і частини 2 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", що виразилося у протиправній бездіяльності позивача, який, будучи безпосереднім свідком конфлікту 15 березня 2019 року поблизу кафе «Святошин», під час якого особи, з якими позивач перебував в одній компанії того вечора, завдали тілесних ушкоджень поліцейським, при виконанні останніми службових обов'язків, не намагався припинити неправомірні дії своїх знайомих відносно працівників Криворізького MB УПО в Дніпропетровській області та інших осіб, медичну допомогу працівникам Криворізького MB УПО, які опинилися в стані, небезпечному для їхнього життя та здоров'я надавати не намагався, не повідомляв чергову частину Саксаганського відділення поліції або чергову частину Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області про факт заподіяння тілесних ушкоджень співробітникам Криворізького MB УПО.
44. Нормами статті 18 № 580-VIII визначено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі безпосереднього виявлення подій, що загрожують особистій чи публічній безпеці, зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
45. Доводи скаржника у касаційній скарзі про порушення судом першої та апеляційної інстанції частини першої статті 74 КАС України, зокрема встановлення обставин справи на підставі неналежних та недопустимих доказів, а саме відеозапису з камер відеоспостереження РК "Святошин", який отриманий фактично з порушенням порядку їх отримання, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного провадження.
46. Як слідує із змісту рішень судів першої та апеляційного провадження цей доказ не був покладений в основу прийняття оскаржуваних рішень, оцінка цього доказу не міститься у судових рішеннях, натомість суди оцінювали покази свідків та матеріали службового розслідування.
47. У свою чергу процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції в частині невирішення клопотання про визнання цього доказу недопустимим, позивач не вважав рішення таким, що вплинуло на законність рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції не містить таких доводів, клопотання про визнання вказаного доказу недопустимим не заявлялося позивачем суду апеляційної інстанції, а відтак ці доводи скаржника не були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.
48. Стосовно доводів незгоди скаржника із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та протиправними дій НП України під час проведення службового розслідування, відносно позивача, що проявилися у порушені права на захист поліцейського, права мати захисника та надавати пояснення, докази, знайомитися із матеріалами справи, неповідомлення останнього належним чином про дату і місце надання пояснень, невідповідності висновків службового розслідування фактичним обставинам справи та неврахування відсутності у поліцейського стягнень та його характеристики під час накладання спірного дисциплінарного стягнення Верховний Суд зазначає таке.
49. Як слідує із змісту рішення суду першої інстанції, останній, відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги виходив з того, що матеріалами справи спростовуються зазначені обставини.
50. Рішення суду першої інстанції у цій частині не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції ані позивачем, ані відповідачами, а тому не було предметом апеляційного перегляду, що унеможливлює перегляд рішення суду у цій частині у касаційному порядку.
51. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність службовим розслідуванням складу дисциплінарного проступку через протиправну бездіяльність позивача, оскільки позивачем не виконані вимоги статті 18 Закону № 580-VIII, а тому правильно скасував рішення суду першої інстанції.
52. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
53. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
54. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
55. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
56. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
57. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
58. За змістом статті 12 Дисциплінарного статуту протиправна бездіяльність поліцейського, що полягає у невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського визнається дисциплінарним проступком.
59. Так, обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, тож у цьому випадку обов'язком відповідача є необхідність врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків, рівень кваліфікації.
60. Верховний Суд не має обґрунтованих підстав уважати, що за встановлених у цій справі обставин відповідач свого обов'язку не виконав.
61. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення і залежить від тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівня кваліфікації тощо.
62. Матеріали цієї справи свідчать про те, що позивач фактично самоусунувся від виконання обов'язків поліцейського, які на нього покладені як у робочий час, так і після його закінчення. Доводи відповідача про те, що він намагався припинити нанесення тілесних ушкоджень його знаймим поліцейським, при виконанні останніми службових обов'язків, а також заволодіння їх службовою зброєю, повернувшись з цим знайомим до розважального закладу та продовжуючичи з ним вживати алкогольні напої до четвертої години ранку, в той час, як його колеги, отримавши тілесні ушкодження потребували домедичної допомоги, будучи переконаним, що це і є виконання ним обов'язків поліцейського, дозволяє дійти висновку, що він навіть не усвідомлює обов'язки поліцейського, визначені статтею 18 Закону № 580-VIII.
63. У контексті спірних правовідносин Верховний Суд враховує, що вчинення позивачем проступку суд апеляційної інстанції обґрунтовано оцінив в аспекті співмірності тяжкість вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.
64. Висновки у цій постанові не суперечать висновкам у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 810/3212/16, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1430/17 та від 20 лютого 2020 року у справі № 824/167/16-а, на які спирається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, оскільки у цих справах судами оцінювалася співмірність застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у розрізі кожного конкретного дисциплінарного проступку, встановленого у кожній окремій справі.
65. Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а, від 07 березня 2019 року у справі № 819/736/18 та від 05 грудня 2018 року у справі № 808/1089/17, у яких зазначено, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
66. Обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, судом апеляційної інстанції не встановлено.
67. Інші доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду апеляційної інстанції обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
68. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
69. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
71. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
72. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
73. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
74. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу адвоката Бражника Дениса Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 160/5581/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов