ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 грудня 2020 року Справа № 910/10804/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення "EASYCON" справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС", код ЄДРПОУ 41491814, Вознесенський узвіз, 3/5, м. Київ,
до: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, код ЄДРПОУ 08294952, с. Чкалова, 37, м. Херсон,
про стягнення 178 830,37 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Оплачко В.О., ордер серія КС № 623075 виданий 23.07.2020, договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 1106/14-КТС від 11.06.2020,
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС" звернулось до Господарського суду м. Києва до Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона про стягнення 178 830,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч укладеному між позивачем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона договору №14 з виконання робіт від 25.03.2019, останній не здійснив оплати за виконані роботи на загальну суму 133 100,68 грн, які були оформлені Актом за травень 2019 року, за формою КБ-2в та КБ-3. Таким чином, позивач просить стягнути вищевказаний борг у розмірі 133 100,68 грн, а також пеню у розмірі 39 077,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 129,60 грн та 3% річних у розмірі 4 522,98 грн.
Ухвалою від 28.07.2020 Господарський суд м. Києва направив зазначену позовну заяву за підсудністю до Господарського суду Херсонської області за територіальною підсудністю, оскільки судом було встановлено, що стороною за договором №14 з виконання робіт від 25.03.2019, на підставі якого виникла заборгованість у розмірі 178 830,37 грн, є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, як замовник, за завданням якого позивач виконував роботи щодо поточного ремонту, гідрохімічного очищення системи опалення будівлі казарми за ГП №1 у в/м №14 с. Чорнобаївка. Вищевказані роботи за актом приймання виконаних робіт за травень 2019 року приймались безпосередньо Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона.
Ухвалою від 21.08.2020 у відповідності до ст. 174 ГПК України, суд залишив позовну заяву без руху, надано строк усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 14.09.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив перше засідання по справі на 15 жовтня 2020 року на 14:30 год. у режимі відеоконференції, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана позивачеві одночасно з надісланням відзиву до суду, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, встановив позивачу строк для надання суду додаткових доказів та відповіді на відзив - 30 днів з дня відкриття провадження у справі.
02.10.2020 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона надав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
13.10.2020 надійшла заява від представника Міністерства оборони України відповідно до якої просить суд розглянути справу за його відсутності, а у позові відмовити оскільки відповідач є неналежним.
15.10.2020 представник позивача надав до суду електронною поштою клопотання про заміну первісного відповідача Міністерства оборони України на належного - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона. Керуючись ст. 30, 31, 48 ГПК України, позивач просив суд:
1. Замінити первісного Відповідача Міністерство оборони України на належного - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона;
2. Позовні вимоги вважати наступними:
- Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (код ЄДРПОУ 08294952) на користь ТОВ “КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС” (код ЄДРПОУ 41491814) грошові кошти в розмірі 178 830 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 37 копійок, з яких 133 100,68 грн. - тіло боргу, 39 077,11 - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2 129,60 грн. - інфляційні збитки, 4 522,98 грн. - 3% річних;
- Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (код ЄДРПОУ 08294952) на користь ТОВ “КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС” (код ЄДРПОУ 41491814) судові витрати в розмірі 8 682 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 46 копійок, з яких 2 682,46 грн. - судовий збір, 6 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.
Ухвалою від 15.10.2020 господарський суд задовольнив клопотання позивача про заміну первісного відповідача на належного.
І. Позиція позивача:
Між ТОВ «КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС» (Позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (Відповідач) 25.03.2019 було укладено Договір №14 (надалі також Договір) з виконання робіт: поточний ремонт, гідрохімічне очищення системи опалення будівлі казарми за ГП №1 у військовому містечку №14 с. Чорнобаївка.
Згідно з п. 2.2. Договору, кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаних обсягах і актах виконаних робіт.
Позивач 24.05.2019 здав, а Відповідач прийняв виконання робіт, які оформлені Актом за травень, за формою КБ-2в та КБ-3, на загальну суму 133 100,68 грн.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту підписання обома сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Враховуючи, що Відповідач прийняв виконані роботи 23.05.2019р., то оплата мала б бути виконана не пізніше 03.06.2019р.
Станом на день подачі позову, Відповідачем не вчинено ніяких дій по оплаті заборгованості в розмірі 133 100,68 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати виконаних робіт з 04.06.2019 р.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом. 6.4. Договору визначено, що при несвоєчасній оплаті Відповідачем вартості виконаних робіт, він виплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.
Пунктом 8.3. сторони встановили строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій 10 (десять) років.
Позивачем надано розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня
04.06.201918.07.201945133 100,0017.5355 743,36
19.07.201905.09.201949133 100,0017346 075,19
06.09.201924.10.201949133 100,0016.5335 896,51
25.10.201912.12.201949133 100,0015.5315 539,15
13.12.201930.01.202049133 100,0013.5274 811,24
31.01.202012.03.202042133 100,0011223 360,23
13.03.202023.04.202042133 100,0010203 054,75
24.04.202011.06.202049133 100,008162 851,10
12.06.202021.07.202040133 100,006121 745,57
Всього: 39077,11
Інфляційні збитки позивача становлять 2 129,60 грн
Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції
Червень 2019 - Квітень 202099,5 99,4 99,7 100,7 100,7 100,1 100,2 99,7 100,8 100,8 101,60 133 100,00 135 229,60 2 129,60
Всього: 2 129,60
Позивачем також нараховано 3 % річних за користування грошовими коштами за весь період з 04.06.2019 по 11.06.2020 (414 днів), та становить 4 522,98 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 178 830 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 37 копійок, з яких 133 100,68 грн. - тіло боргу, 39 077,11 - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2 129,60 грн. - інфляційні збитки, 4 522,98 грн. - 3% річних.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат понесених на правничу допомогу, так у відповідності до Договору про надання правової допомоги №1106/14-КТС від 11.06.2020 Позивач сплатив адвокату Оплачку Віталію Олексійовичу за підготовку даної позовної заяви та повний супровід справи в суді першої інстанції 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
ІІ. Позиція відповідача:
У своєму відзиві відповідач не заперечуючи підстав виникнення основного зобов'язання, що є педметом спору за цим позовом, зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Канал-Тепло Сервіс» не визнає у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно із ст.ст. 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України, в тому числі КЕВ м. Херсона, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Майно, матеріальне і грошове забезпечення - є державною власністю, яка входить до сфер управління Міністерства оборони України.
Відповідно до вимог статті 48 Бюджетного Кодексу України, КЕВ м. Херсона є лише розпорядником бюджетних коштів, який бере бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого розпорядником бюджетних коштів вищого рівня кошторису, платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснює орган Державного казначейства України в разі наявності у розпорядників невикористаних бюджетних асигнувань, відповідності намірів витрачання бюджетному асигнуванню і наявності бюджетного зобов'язання для платежу.
Згідно із пунктом 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністра оборони України № 280 від 22.05.2017 року, начальник квартирно-експлуатаційного відділу є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього рівня.
Відповідач отримує відкриті асигнування від розпорядників коштів другого рівня.
Отже, КЕВ м. Херсона є бюджетною установою, яка виконує функції квартирно-експлуатаційного характеру, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. КЕВ м. Херсона не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 БК України, бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними при значенням и та бюджетними асигнуваннями.
Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2012 року № 754, видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету залежно від економічної суті платежу.
Нецільове використання бюджетних коштів, згідно вимог Бюджетного кодексу України, не допускається (ст. 119 БК України).
Фінансування відповідних статей видатків Відповідача, з яких КЕВ м. Херсона мав провести оплату за Договором, у 2019 році були обмеженими. Такий стан речей пояснюється недофінансуванням Збройних Сил України з Державного бюджету України.
Відповідно до господарського законодавства України, неустойка застосовується за наявності двох умов: протиправний характер поведінки особи, а також наявність вини.
Враховуючи обставини справи, є відсутньою вина КЕВ м. Херсона у несвоєчасному проведенні розрахунків з Позивачем. Крім того, пеня, на відміну від інфляційних втрат, не пов'язана з інфляційними процесами в державі та не є компенсацією за понесені збитки.
Пеня не є платою за користування чужими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Пеня є штрафною санкцією і виконує лише штрафну функцію.
Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із 4.2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдаю збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вважаю, що порушення зобов'язання не завдало Позивачеві збитків, які б не покривались сумою 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, Відповідач просить суд у повному обсязі відмовити Позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 39 077,11 гри.
КЕВ м. Херсона не визнає суму збитків від інфляції, нараховану Позивачем, і з тієї причини, що відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2006 № 8/204, - нарахування збитків від інфляції боргу вимагає від позивача підтвердження офіційної величини інфляції грошових коштів у спірних періодах. Позивачем не надано розрахунку індексу інфляції, а також не надано жодного офіційного підтвердження щодо розміру індексу інфляції за кожний спірний період.
Отже, вимоги Позивача до КЕВ м. Херсона є незаконними, а тому задоволенню не підлягають.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення:
Судом встановлено, що 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона укладено договір № 14, предметом якого є виконання Підрядником (позивачем) поточний ремонт , гідрохімічне очищення системи опалення будівлі казарми за ГП № 1 у в/м № 14 с. Чорнобаївка. (а.с. 14-16).
Відповідно до п. 1.2. договору Замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт.
Ціна договору складає 133 100,68 грн, кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаних обсягах і актах виконаних робіт, в цінах на момент їх оплати. (2 розділ Договору).
Розділом 3 договору передбачено, що оплата по даному Договору проводиться по факту виконаних робіт по затверджених актах форми № КБ-2в, КБ-3. Оплата по даному договору проводиться з врахуванням діючих коефіцієнтів на кожен вид робіт. Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування «Замовником» (відповідачем) грошових коштів на поточний рахунок «Підрядника» (позивача). Кінцевий розрахунок по даному Договору проводиться Замовником не пізніше 31 грудня 2019 року після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір підряду.
Так, у відповідності до статті 837 ЦК України «за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу» (частина 1).
У відповідності до частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Зі змісту наведених правових норм слідує висновок, що Відповідач, як замовник робіт, зобов'язаний сплатити Позивачу, як виконавцеві, відповідну плату вартості робіт у встановлений строк.
У відповідності до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.
У даному випадку у договорі підряду сторонами визначено, що Замовник повинен сплатити Підряднику вартість робіт протягом 7 банківських днів після підписання документів про прийняття виконаних робіт. Зокрема, акт виконаних робіт був підписаний обома сторонами 23.05.2019 (а.с. 23-24), загальна сума виконаних робіт склала 133100,68грн., а тому Відповідач зобов'язаний був сплатити цю суму у строк до 03.06.2019 (що складає 7 банківських дня без урахування вихідних днів).
Статтею 193 ГК України, встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими:
- «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (ч. 1);
- «кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором» (частина 2);
- «не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).
Таким чином, Відповідач, не сплативши вартість отриманих робіт, допустив порушення статті 193 ГК України та умов укладеного договору.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань
Пунктом 6.4. Договору передбачена відповідальність Замовника за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.
Виплата пені не звільняє винну сторону від обов'язків по відшкодуванні збитків та виконанні своїх обов'язків по даному Договору.
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 39077,11 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У даному випадку умовами пункту 6.4. договору сторонами обумовлено сплату Відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
Суд перевірив розрахунки пені надані позивачем та дійшов висновку, що вимоги розраховані правильно відповідно до умов договору, однак суд вважає нараховану пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми є непомірно великими.
Керуючись загальними засадами цивільного права, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зменшивши стягнення пені з відповідача, які за оцінкою суду є надмірними - 29,36% від суми основного боргу.
Відповідно до наявного у справі Витягу з ЄДРЮОФОП ГФ (а.с. 10-11) відповідач здійснює діяльність у сфері оборони (основний), засновником якого є Міністерство оборони України, як зазначив відповідач у своєму відзиві, фінансування отримує з Державного бюджету України за наданими бюджетними асигнуваннями, яке отримує не зі своєї вини, несвоєчасно.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Збитки у позові не заявлялися, хоча можливі збики від інфляції покриваються відсотками річних, що встановлені законом та заявлені до стягнення.
Із зазначеною нормою цивільного законодавства узгоджується уточнююче положення частини 1 статті 233 ГК України, згідно з якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд враховує інтереси оборони країни, яка знаходиться у стані війни з російським агресором, та призначення діяльності відповідача. При цьому, суд враховує, що позивач несвоєчасно вжив заходів для захисту своїх майнових прав, зокрема, подавши цей позов не до того суду, до юрисдикції якого віднесено цей спір, чим сприяв затягуванню строків, які обчислюються для стягнення пені.
Ткож, суд виходить з того, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача 50% пені: 39 077,11 грн. : 2 = 19,538,56 грн.
В частині позову щодо стягнення надмірної суми річних та пені у розмірі
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
,5
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
грн. - суд відмовляє.
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 4522,98 грн та інфляційних у сумі 2 129,60 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу інфляційні та річні.
Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо стягнення річних та інфляційних приходить до висновку, що їх розрахунок є правильним, а стягнення правомірним.
ІV. Розподіл судових витрат:
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2 682,46 грн згідно платіжного доручення № 477 від 22.07.2020, які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.
Крім того, відповідачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 1106/14-КТС від 11.06.2020 та платіжне доручення № 483 від 22.07.2020 про оплату адвокатських послуг у сумі 6000,00грн. (а.с. 27-28).
Суд зазначає, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 123 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, віднесені до судових витрат.
До суду не надходили заяви (клопотання) від сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Позивачем надано суду належні докази.
Отже, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, код ЄДРПОУ 08294952, с. Чкалова, 37, м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС", код ЄДРПОУ 41491814, Вознесенський узвіз, 3/5, м. Київ) грошові кошти в розмірі 159 291,81 грн (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто одна гривень 81 копійок, з яких 133 100,68 грн. (сто тридцять три тисячі сто гривень 68 копійок) - основний борг,
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
,5
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2 129,60 грн. (дві тисячі сто двадцять дев'ять гривень 60 копійок) - інфляційні збитки, 4 522,98 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 98 копійок) - 3% річних.
3. В частині позову щодо стягнення надмірної суми річних та пені у розмірі
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
,5
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
грн. - відмовити.
4. Судові витрати покласти на відповідача.
5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, код ЄДРПОУ 08294952, с. Чкалова, 37, м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАЛ-ТЕПЛО СЕРВІС", код ЄДРПОУ 41491814, Вознесенський узвіз, 3/5, м. Київ судові витрати в розмірі 8 682 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 46 копійок, з яких 2 682,46 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 46 копійок) - судовий збір, 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) - витрати на правову допомогу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення надіслати учасникам провадження.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2020
Суддя П.Д. Пригуза