ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2020Справа № 910/14811/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" про стягнення 25 423,96 грн.,
без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У вересні 2020 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 25 423,96 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14811/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
23 жовтня 2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив від 19 жовтня 2020 року № 51-6420 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Товариства посилаючись на те, що Компанія не прострочила виплату страхового відшкодування позивачу, оскільки останній не надав у встановлені Законом строки документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення відповідних виплат. Окрім того, відповідач зазначив, що Товариство у своїй заяві про виплату страхового відшкодування від 10 червня 2020 року № ЕЛ_00011002 вказувало суму страхового відшкодування у розмірі 23 282,32 коп. Водночас ані страхового акта від 25 травня 2020 року № ARX 2565761, ані рахунку-фактури від 20 травня 2020 року № СМУ11700 на суму 3 141,64 грн. до вказаної заяви долучено не було.
5 листопада 2020 року через загальний відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Товариство заперечило проти аргументів Компанії, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 березня 2020 року у місті Києві на вулиці С. Данченка, 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Iveco", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля "Lexus", державний номерний знак: НОМЕР_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Iveco", державний номерний знак: НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб "Lexus", державний номерний знак: НОМЕР_2 , чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Подільського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року в справі № 758/4367/20, якою водія автомобіля "Iveco", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна у матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Lexus", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23 січня 2020 року.
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 20 січня 2020 року № 9165а0е. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 14 квітня 2020 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Судом також встановлено, що на підставі рахунків-фактури товариства з обмеженою відповідальністю "САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА" від 15 квітня 2020 року № СМУ00008764 та від 20 травня 2020 року № СМУ00011700, а також ремонтної калькуляції від 15 квітня 2020 року № 1.003.20.0, позивачем було складено страхові акти від 16 квітня 2020 року № ARX2557764 та від 21 травня 2020 року № ARX2565761, згідно з якими сума страхового відшкодування склала 23 282,32 грн. та 3 141,64 грн. відповідно. Належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.
Вказані суми страхового відшкодування були перераховані позивачем на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 17 квітня 2020 року № 662 644 на суму 23 282,32 грн. та від 22 травня 2020 року № 670 838 на суму 3 141,64 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої суми виплати у вищенаведеній сумі.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "Iveco", державний номерний знак: НОМЕР_1 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії АО № 0703827 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 100 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "Iveco" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 10 червня 2020 року № ЕЛ_00011002 про виплату страхового відшкодування на суму 23 282,32 грн. Проте зазначена заява задоволена Компанією не була.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що Товариство не надало відповіді на запит Компанії від 16 липня 2020 року № 51-4201 про направлення останній постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у ДТП, у зв'язку з чим граничний строк для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування не настав, а позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом в цій частині.
Суд вважає такі аргументи відповідача безпідставними, оскільки постанова суду у справі про адміністративне правопорушення не є обов'язковим документом, який додається до заяви про виплату страхового відшкодування в порядку статті 35 Закону. Крім того, відповідач мав можливість самостійно отримати вказаний документ, оскільки останній міститься в загальному доступі.
Відповідач також вказував на те, що позивач у заяві від 10 червня 2020 року № ЕЛ_00011002 просив виплатити йому страхове відшкодування у сумі 23 282,32 грн., і не долучив до вказаної заяви страховий акт від 25 травня 2020 року № ARX 2565761, рахунок-фактуру від 20 травня 2020 року № СМУ11700 та платіжне доручення від 22 травня 2020 року № 670 838 на суму 3 141,64 грн. Дана обставина була підтверджена позивачем у відповіді на відзив.
Судом встановлено, що пунктами 35.1 та 35.2 статті 35 Закону встановлено прямий обов'язок потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, подати страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Вказаними нормами Закону також чітко визначено вимоги до змісту такої заяви та перелік документів, які до неї мають бути додані.
Крім того, приписами пункту 37.1 статті 37 Закону прямо передбачено, що однією з підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав Компанії заяву про страхове відшкодування на суму 23 282,32 грн. Разом із тим, заяву про страхове відшкодування на суму 3 141,64 грн. у формі та в порядку, передбаченому статтею 35 Закону, Товариство відповідачу не подавало.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону чітко визначено, що страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову в його здійсненні протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Суд відхиляє посилання позивача на необхідність застосування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, в яких подача позову до суду ототожнюється з подачею заяви про виплату страхового відшкодування, оскільки з моменту звернення Товариства з даним позовом до суду - 29 вересня 2020 року, до дати ухвалення цього рішення пройшло менше 90 днів, а отже у Компанії на час вирішення даного спору по суті не настав обов'язок щодо прийняття рішення про здійснення (відмови у здійсненні) страхового відшкодування у сумі 3 141,64 грн.
Враховуючи зазначені обставини та вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач передчасно звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 3 141,64 грн.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
За приписами статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем на користь страхувальника страхового відшкодування у розмірі 23 282,32 грн., а також враховуючи встановлений полісом серії АО № 000703827 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 100 000,00 грн. та франшизи - 1 000,00 грн., суд, встановивши факт належної подачі відповідної заяви про виплату страхового відшкодування у вказаній частині, дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 22 282,32 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка склала 22 282,32 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вищезазначеної суми підлягають задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) 22 282 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 32 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) та 1 842 (одну тисячу вісімсот сорок дві) грн. 26 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 грудня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко