ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.12.2020Справа № 910/13071/20
Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13071/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 4А; ідентифікаційний код: 24510970)
До Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, Повітрянофлотський пр.-т., 94; ідентифікаційний код: 01128297)
Про стягнення коштів у розмірі 97 456, 05 грн
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 97 456, 05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати вартості поставленого позивачем товару згідно Договору поставки № УМТЗ-17-71/1 від 08.08.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача в сукупному розмірі 97 456, 05 грн., з яких: 70 779, 34 грн. - сума основного боргу; 4 954, 55 грн. - штрафу; 6 261, 63 грн. - 3 % річних; 15, 460, 53 грн. - інфляційні втрати, а також покласти на відповідача судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
02.09.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення цієї ухвали.
07.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою позовною заявою (оновлена редакція), якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 02.09.2020.
11.09.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи №910/13071/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому останній просить поновити строк для подання відзиву на позовну заяву. Суд, дослідивши зміст відзиву та обставин пропуску строку для його подання, дійшов висновку про поважність причин пропуску такого строку відповідачем та вирішив поновити процесуальний строк подання відзиву через дію карантинних заходів на території України у відповідності до норм статті 119 ГПК України, а отже здійснювати розгляд справи з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, стверджує про їхню безпідставність та недоведеність належними та допустимими доказами, окрім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України, а отже у задоволенні позову слід відмовити.
09.11.2020 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він вказує про надання всіх супроводжуючих документів до товару, а також про те, що відповідач претензій щодо якості товару не подавав, і експертиза щодо неналежної якості не проводилась, а також наводить доводи, що позов подано в межах встановленого строку позовної давності.
19.11.2020 від позивача по справі надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6400,00 грн., до якої додано рахунок-фактура на оплату послуг адвоката від 16.11.2020, платіжне доручення № 7638 від 16.11.2020 про оплату послуг адвоката у розмірі 6400,00 грн., акт приймання-передачі послуг, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, а також докази направлення заяви з доказами понесення витрат на правову допомогу відповідачеві у справі.
Станом на момент винесення рішення від відповідача заперечень на відповідь на відзив та заперечень щодо розміру витрат на адвокатську допомогу не надходило.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Як підтверджено матеріалами справи, 08.08.2017 між Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» (надалі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (надалі - позивач, продавець) укладено Договір поставки № УМТЗ-17-71/1 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3. цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Пункт 1.3. Договору - найменування товару: деталі для літака Ан-32. Код ДК 021-2015 - 34731000-0.
Умовами пункту 4.1. Договору встановлено, що покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо.
Пункт 5.1. Договору - строку поставки товару буде вказано в кожній Специфікації окремо.
Згідно умов Специфікації №1 до Договору - строк постачання: здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання заявки від покупця. Умови оплати: 100 % вартості товару протягом 14 банківських днів після поставки та проходження ВТК.
Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору було здійснено поставку товару вартістю 70 779, 34 грн., в підтвердження чого подається виставлений позивачем рахунок-фактура №СФ-0001682 від 18.07.2017 та підписана обома сторонами видаткова накладна №РН-0002739 від 23.08.2017 на вказану позивачем суму. Втім, відповідач впродовж 14 банківських днів після поставки товару (як те передбачено в умовах Специфікації №1 до Договору) оплату не здійснив, а отже не виконав грошове зобов'язання згідно умов Договору.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із вимогами здійснити оплату вартості поставленого товару в 2018 та 2019 роках.
Однак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час дослідження наявних в матеріалах справи доказів судом, оскільки з тексту квитанцій за поштовими накладними № 6900208605529 та № 6900208396377 не вбачається яку саме кореспонденцію (якого змісту) було надіслано позивачем на адресу відповідача по справі.
З огляду на вище зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму заборгованість відповідача за Договором в сукупному розмірі 97 456, 05 грн., з яких: 70 779, 34 грн. - сума основного боргу; 4 954, 55 грн. - штрафу; 6 261, 63 грн. - 3 % річних; 15, 460, 53 грн. - інфляційні втрати. А також покласти на відповідача судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
В свою чергу, відповідач, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та вказує, що позивач не доводить поданими документами факт поставки товару на зазначену суму взагалі.
Згідно п. 2.1. Договору - продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника. Однак, позивачем не подано доказів, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника та доказів надходження таких документів покупцю, що є порушенням з боку відповідача умов Договору в частині не надання обов'язкових супровідних документів, а отже у відповідача не виник обов'язок зі здійснення оплати за поставлений товар, окрім того, відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку, а саме Стандарту Підприємства СТП.410.06.14-2019 «Вхідний контроль продукції. Загальні положення» - втім такого документу відповідачем до суду не подано.
Також, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки, згідно долученого до позовної заяви рахунку-фактури №СФ-0001681 від 18.07.2017 термін постачання продукції складає 14 днів. Таким чином поставка товару повинна була бути здійснена до 01.08.2017. Згідно Специфікації №1 до Договору умовою оплати є 100 % оплата вартості товару протягом 14 банківських днів після поставки та проходження ВТК. Отже, граничною датою оплати є 15.08.2017, однак, позивач пропустив трирічний строк позовної давності та звернувся суду за захистом свого порушеного права лише 28.08.2020 (після 15.08.2020).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» підлягають частковому задоволенню у розмірі 97 283, 57 грн. з 97 456, 05 грн. заявлених позивачем, з огляду на наступне:
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно яких, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами Специфікації №1 до Договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом сплати 100% вартості товару протягом 14 банківських днів після поставки та проходження ВТК.
Заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання позивачем та прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості судом не враховуються, оскільки відповідно до п. 2.1 Договору позивач повинен поставити відповідачу товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.
З умов пункту 5.7. Договору вбачається, що приймання товару по кількості і якості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965 р., та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7), з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.
За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, складається акт про фактичну якість та комплектність товару, в якому зазначається прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в прийманні продукції за якістю та комплектністю; дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений, тощо (п. 29 Інструкції П-7).
Згідно з п. 22 Інструкції П-7 для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності для приймання продукції. Відповідно до п. 23 Інструкції П-7 представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.
Відповідно до п. 30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.
Якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації.
Також відповідно до п. 2.5 Договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 Договору, або поставки неукомплектованих товарів покупець направляє повідомлення продавцю про направлення уповноваженого представника для складання Акту рекламації. Продавець зобов'язаний направити свого уповноваженого представника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення.
Згідно з п. 2.6 Договору продавець у строк 14 днів з моменту підписання Акту рекламації, за власний рахунок здійснює заміну товарів, по яким складений Акт рекламації.
Отже, враховуючи наведені положення Інструкції П-7 та умови договору, відповідач у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару повинен був сповістити позивача про виклик представника останнього для участі в складанні Акту рекламації.
При цьому, судом встановлено, що 23.08.2017 р. відповідач отримав товар за Договором та будь-яких вимог щодо невідповідності товару п. 2.1. Договору, ні під час безпосередньо отримання, ні в період гарантійного строку - щодо якісних характеристик поставленого товару не заявив, про що свідчить відсутність в матеріалах справи складеного та підписаного сторонами Акту рекламації.
Окрім того, з вище встановлених обставин слід дійти висновку, що встановлення обставин якості та комплектності поставленого товару за спірною видатковою накладною згідно Договору не відносяться до предмету доказування у даній справі, а отже твердження відповідача в цій частині судом також не враховуються.
Відповідно до п. 5.6 Договору право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів.
Так, згідно з п. 2.2 Договору - продавець зобов'язаний видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТ, ТУ або ін.), видаткову накладну, податкову накладну.
Разом з тим, стаття 666 ЦК України визначає правові наслідки, що настають в разі невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Зокрема, якщо продавець не передає покупцеві документи, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Із матеріалів справи вбачається, що доказів відмови покупця від прийняття товару за спірною видатковою накладною від 23.08.2017 відповідач не надав.
Окрім того, спірна видаткова накладна від 23.08.2017 має всі необхідні реквізити первинного документа в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що в свою чергу підтверджує здійснення господарської операції з поставки товару позивачем та отримання такого товару відповідачем, а отже є належним та допустимим доказом підтвердження факту передачі товару позивачем та прийняття відповідачем.
За таких обставин суд дійшов висновку, що факт поставки товару позивачем на суму 70 779, 34 грн. є підтвердженим наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0002739 від 23.08.2017.
Як встановлено судом вище, умовами Специфікації №1 до Договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом сплати 100% вартості товару протягом 14 банківських днів після поставки та проходження ВТК.
Отже, позивач дійшов правильного висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату вартості поставленого товару не пізніше 14.09.2017 (з урахуванням не робочих днів).
Однак, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачам вартості поставленого товару та доказів протилежного відповідачем до суду не надано, твердження позивача в цій частині не спростовано.
Одночасно, на підставі вище зазначеного, суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки відповідач дійшов помилкових висновків, про те, що граничною датою оплати вартості поставленого товару є 15.08.2017, а отже останнім днем строку позовної давності є 15.08.2020 - оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 28.08.2020, а за висновками суду останнім днем строку позовної давності є 14.09.2020 і позивач звернувся до сулу в межах встановлених законом строків позовної давності.
З огляду на наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази в підтвердження доводів позивача, які відповідачем не спростовані в встановленому законом порядку, Суд з огляду на баланс вірогідності доказів дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 70 779, 34 грн., відповідачем доказів оплати поставленого товару суду не надано, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем, у зв'язку з невиконання відповідачем взятих на себе згідно Договору грошових зобов'язань нараховано відповідачу штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів в розмірі встановленому п. 7.3. Договору що становить 4 954, 55 грн. (7 % від суми заборгованості), а також 3 % річних у розмірі 6 261, 63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15 460, 53 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 7.3. Договору - за прострочення виконання зобов'язань за Договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Здійснивши перевірку суми нарахованого штрафу, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а отже підлягає стягненню з відповідача у розмірі 4 954, 55 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних в сукупному розмірі за період прострочення з 15.09.2017 по 26.08.2020 суд встановив, що він є обґрунтованими та арифметично вірним, період прострочення визначений позивачем правильно, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі визначеному позивачем - 6 261, 63 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційні втрат в сукупному розмірі за весь час прострочення (з 15.09.2017 по 26.08.2020) суд встановив, що борговий період визначений позивачем правильно, однак проведений розрахунок є арифметично невірним.
Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою ІПС «Ліга:Закон» суд встановив, що дійсна сума інфляційних втрат становить 15 288, 05 грн., а не 15 460, 53 грн. як визначено позивачем. З огляду на що, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі визначеному судом.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" є доведеними, обґрунтованими та відповідачем не спростовані в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 97283, 57 грн. із 97456, 05 грн. заявлених позивачем, а отже підлягають задоволенню частково.
Також, позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати, що складаються в тому числі з витрат на професійну правничу допомогу, що за визначенням позивача становить 6400,00 грн.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.
В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6400,00 грн., які підлягають стягненню пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, Повітрянофлотський пр.-т., 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 4А; ідентифікаційний код: 24510970) 70 779 (сімдесят тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 34 коп. - основного боргу, 4 954 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. - штрафу, 6 262 (шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 63 коп. - 3 % річних, 15288 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 05 коп. - інфляційних втрат, а також 2 098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 43 коп. - судового збору та 6336,00 (шість тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні інших позовних вимог про стягнення 172,48 грн. інфляційних збитків - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких