16.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/340/20
Господарський суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Ушак І.Г.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників дану справу
за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Київ (банк)
до ОСОБА_1 , м. Рахів Закарпатської області
про стягнення заборгованості на загальну суму 58617,69 грн., в т.ч. 42405,28 грн. заборгованість за кредитом, 9504,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1272,18 грн. - заборгованість по комісії, 5435,42 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором
Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами, оскільки відповідач всупереч договірних зобов'язань не повертає кредитні кошти, не сплачує проценти за користування кредитом та комісію.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 01.06.20 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із доказами на його обґрунтування.
Приписами ст. 252 ГПК України, якими встановлено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі; якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Головуючий суддя у справі перебувала на лікарняному з 04.07.20 по 25.08.20 включно та із 27.08.20 по 08.10.20 включно - у щорічній основній відпустці, тому справа вирішується судом після закінчення наведених обставин.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.06.20. Зазначена ухвала через відсутність фінансування суду надіслана на адресу відповідача лише 28.10.20 та отримана останнім 30.10.20, докази чого містяться у справі.
Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, керуючись законом, дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
При цьому суд виходив з наступного.
06.07.2018р. фізичною особою підприємцем Рус Г.М. оформлено та подано до банку - позивача у справі - заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 на таких умовах: мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту -10000,00 грн.; максимальний розмір ліміту - 75000, 00 грн.; розмір відсоткової ставки - 30%; розмір щомісячної комісії (в т.ч. пільговий період) - 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існує на кінець банківського дня, у будь-який з днів за попередній місяць; пільговий період - 55 днів; термін користування кредитом - 12 місяців.
Підписанням зазначеної заявки відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" та Тарифів банку (далі - Умови, Тарифи), що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із заявою становлять кредитний договір та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, що позивач свої зобов'язання виконав, перерахувавши 11.07.18 на підставі укладеного договору на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 75000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та випискою по рахунку.
Відповідачем порушено умови кредитного договору, оскільки останній не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін у повному обсязі, не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом, комісію, в результаті чого станом на 16.03.20 відповідача перед банком виникла заборгованість за кредитом на суму 42405,28 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - на суму 9504,81грн., заборгованість по комісії - на суму 1272,18 грн.
Наведене послугувало підставою звернення позивача до суду з вимогами про стягнення зазначених сум несплаченого кредиту, процентів та комісії, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором на суму 5435,42 грн.
Вирішуючи дану справу суд керується таким.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За фактичних обставин справи, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом на суму 42405,28 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - на суму 9504,81грн., заборгованості з комісії - на суму 1272,18 грн. доведені належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про правомірність зазначених вимог останнього, які підлягають задоволенню судом на підставі ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України, оскільки зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, суд приймає до уваги, що 23.10.18 відповідачем припинена підприємницька діяльність, про що внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак зобов'язання його як фізичної особи-підприємця за укладеними договорами не припиняються з припиненням підприємницької діяльності (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності), а залишаються за ним як фізичною особою з огляду на приписи ст. ст. 50-52, 598-609 ЦК України.
Щодо вимог позивача у даній справі в частині стягнення з відповідача пені нарахованої за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, то такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне
Неустойка (штраф, пеня) відповідно до ст. 549 ЦК України це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається із заявки відповідача про приєднання до Умов від 06.07.18 сторони не передбачили сплату неустойки, тому хоча така відповідальність сторін встановлена п.3.2.6.4 Умовами, витяг з яких долучено до матеріалів справи, відсутні підстави для застосування її у даних спірних відносинах.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання, яким є кредитний договір сторін у даній справі, - це договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Наданий позивачем витяг з Умов розміщений на сайті банку не може бути визнаний належним доказом, оскільки не містить підтверджень, що саме з умовами такого витягу був ознайомлений, розумів та погодився відповідач, підписуючи електронним цифровим підписом заяву про приєднання до Умов, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо розміру, порядку нарахування та сплати пені.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому, визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
Наведене відповідає правовій позиці Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 17.07.2020 у справі № 910/8189/19.
Отже, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені належить відмовити, оскільки застосування такої не передбачено у встановленому порядку договором, позивачем не наведено інших підстав для застосування пені як виду відповідальності відповідача у спірних відносинах.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача належить сума 53182,27 грн.
За змістом ст. 129 ГПК України на відповідача належить покласти судові витрати позивача пов'язані з розглядом справи пропорційно до задоволеної суми позовних вимог - 1907,09 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
1.1. Стягнути з Рус Ганни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість на суму 53182,27 грн. (п'ятдесят три тисячі сто вісімдесят дві грн. 27 коп.), включаючи суму 42405,28 грн. заборгованість за кредитом, 9504,81грн. - заборгованість за відсотками, 1272,18 грн. заборгованість по комісії, та у відшкодування витрат судових витрат - суму 1907,09 грн. (одна тисяча дев'ятсот сім грн. 09 коп.).
2. В іншій частині позову - відмовити та покласти судові витрати на позивача.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.