79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" грудня 2020 р. Справа № 909/741/14
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Матіїшин Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.), б/н від 23.01.2020 (вх. №01-05/473/20 від 31.01.2020)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014
у справі №909/741/14
за позовом: Kemokompleks D.O.O., Кемокомплекс, Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг, м.Загреб, Хорватія
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства “Лукор”, м.Калуш, Івано-Франківська область,
до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства “Оріана”, м.Калуш, Івано-Франківська область,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім”, м.Калуш, Івано-Франківська область,
про визнання права власності на етилен та його витребування
За участю представників від:
апелянта: Серт О.В.- адвокат;
позивача: не з'явилися;
відповідача-1: не з'явилися;
відповідача-2: не з'явилися;
третьої особи: Марчак М.П. - адвокат;
Kemokompleks D.O.O. Кемокомплекс, Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лукор" (далі - відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства "Оріана" (далі - відповдач-2), в якому просило визнати за позивачем право власності на 785,781 тонн етилену та витребувати його у відповідача-1.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14 затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачами, відповідно до умов якої відповідач-2 визнає право власності позивача на предмет спору; етилен перебуває у володінні відповідача-1 та знаходиться в ізотермічному резервуарі зберігання етилену позиція Е-1 відділення розливу етилену і пропілену цеху розливу вуглеводнів, виробництва етилену і поліетилену ТОВ "Карпатнафтохім" за адресою: вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська області, 77306; відповідач-1 повертає етилен відповідачу-2; відповідач-2 повертає етилен позивачу. Провадження у справі припинено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 про відмову у задоволенні заяви Kemokompleks D.O.O. про виправлення описки в ухвалі та виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 в частині зазначення назви позивача, а саме: замість “Kemokomplecx D.O.O.” та “Kemokomplex D.O.O.” слід читати: “Kemokompleks D.O.O.”.
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у даній справі, особа, яка не брала участі у справі - Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.
Обгрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14 вирішено питання про права та інтереси юридичної особи, яка зареєстрована за законодавством Королівства Нідерландів, Карпати Кемікал Бі.Ві (KARPATY CHEMIKAL B.V.), оскільки постановлення оскарженої ухвали було здійснено поза його волею та без його відома, а її існування та обов'язок її виконання порушує права апелянта, який є єдиним учасником ТзОВ “Карпатнафтохім”, зокрема, щодо права на розподіл прибутку товариства, тобто права на майно, яке закріплено у статті Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства. При цьому, скаржник покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2019 у справі №810/4438/16.
Так, апелянт зазначає, що 22.01.2020 головою наглядової ради ТзОВ “Карпатнафтохім” направлено на адресу Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) вимогу №72 щодо скликання позачергових загальних зборів учасників. Підставою скликання позачергових зборів учасників зазначено лист генерального директора ТОВ "Карпатнафтохім" № 70 від 21.01.2020 щодо можливих матеріальних збитків для товариства у поточному фінансовому році, які направлені на заволодіння етиленом у кількості 795,781 тон.
На переконання скаржника, "Kemokompleks D.O.O." не є тією юридичною особою, яка має документи на підтвердження реального права власності на спірний етилен, що за твердженням компанії перебуває саме у ТОВ «Карпатнафтохім», а хоче використати ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди з метою заволодіння етиленом.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №909/741/14 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не порушено право апелянта щодо права розподілу прибутку ТОВ "Карпатнафтохім" як єдиного учасника, при затвердженні мирової угоди питання прав та обов'язків апелянта не вирішувались, а відтак відсутні підстави для залучення апелянта до участі у справі в якості третьої особи та перегляду по суті ухвали про затвердження мирової угоди у справі.
При цьому, суд зазначив, що обов'язок ТзОВ “Карпатнафтохім” щодо повернення 795,781 тон етилену власнику чи володільцю вказаного спірного майна може випливати із договірних відносин щодо відповідального зберігання такого майна, однак, встановлення обставин щодо наявності чи відсутності обов'язку повернення майна, яке перебуває на відповідальному зберіганні третьої особи, зокрема, дослідження договору зберігання від 05.09.2014, укладеного між Kemokompleх D.O.O. як поклажодавцем та ТзОВ “Карпатнафтохім” як зберігачем, копію якого додано позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, виходить за межі спору у справі №909/741/14.
Щодо застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №910/4438/16, на які покликається скаржник, суд дійшов до висновку, що вказана постанова не є релевантною до обставин спору у справі №909/741/14.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.09.2020 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/741/14 скасовано, справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що розглядаючи питання дослідження договору зберігання від 05.09.2014, укладеного між Kemokompleх D.O.O. як поклажодавцем та ТзОВ “Карпатнафтохім” як зберігачем, який було укладено у день прийняття ухвали судом першої інстанції про затвердження мирової угоди між позивачем та відповідачами, що оскаржена у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції мав дослідити докази, що стосуються фактів, на які посилалися учасники справи, а його висновки про те, що вказаний договір зберігання від 05.09.2014 виходить за межі спору у справі №909/741/14, не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками апеляційного суду про нерелевантність постанови Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №810/4438/16 спірним правовідносинам.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020 справу №909/741/14 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів: Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 справу №909/741/14 прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 12.10.2020.
05.10.2020 на електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Курінського О.Г. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за її проведення, зокрема, Солом'янський районний суд міста Києва.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 клопотання представника Kemokompleks D.O.O. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та ухвалено судове засідання 12.10.2020 провести в режимі відеоконференції з Солом'янським районним судом міста Києва.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Плотніцького Б.Д., з метою недопущення порушення процесуальних строків передбачених Господарським процесуальним кодексом України, 12.10.2020 згідно розпорядження №420 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Плотніцького Б.Д.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 до складу колегії замість судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. введено суддю Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 на клопотання апелянта розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.11.2020.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.11.2020 в режимі відеоконференції з Солом'янським районним судом міста Києва.
Судове засідання у даній справі 30.11.2020 не відбулось у зв'язку з тим, що Солом'янський районний суд міста Києва не забезпечив проведення судового засіданні у режимі відеоконференції, про що судовим розпорядником Західного апеляційного господарського суду складено відповідну довідку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2020.
07.12.2020 на адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за її проведення, зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 клопотання представника Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та ухвалено судове засідання 14.12.2020 провести в режимі відеоконференції з Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
В судове засідання 14.12.2020 прибув представник апелянта та третьої особи.
Відповідачі участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.01.2020 за №1006251615, до реєстру внесено запис №11201110029000249 від 28.12.2019 про припинення юридичної особи ПрАТ “Лукор” - відповідача-1 у справі.
Позивач та відповідач-2 своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача-2.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта та третьої особи, а також пояснення представника позивача в судовому засіданні 09.11.2020, зазначає наступне:
Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, зазначена норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 23.01.2020 у справі №924/924/17.
Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов'язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.
Як передбачено частинами першою, третьою, четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2014 Kemokompleks D.O.O, Кемокомплекс, Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг, звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства “Лукор” та до Відкритого акціонерного товариства “Оріана” про визнання права власності на 785,781 тон етилену, витребування його у ПрАТ “Лукор” та зобов'язання ПрАТ “Лукор” передати Kemokomplecx D.O.O 745,781 тон етилену.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.14 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім”.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
При створенні ЗАТ “Лукор” (ПрАТ “Лукор”) його засновник ВАТ “Оріана” в якості майнового внеску до статутного капіталу у 2000 році передало нафтохімічний комплекс у м.Калуші. На момент передачі в ємностях виробничого обладнання перебували продукти переробки та сировина, що належать контрагентам ВАТ “Оріана” за давальницькими контрактами, які знаходяться на позабалансовому обліку ВАТ “Оріана”. Серед іншого знаходилось майно, що належало Klockner Chemiehandel GmrbH відповідно до договору про спільне виробництво від 14.10.99 № 341-юр-2732, в тому числі 795,781 тон етилену. У зв'язку із припиненням договору про спільне виробництво від 14.10.99 № 341-юр-2732 після 31.12.01 у ВАТ “Оріана” виник обов'язок повернути 795,781 тон етилену у володіння Klockner Chemiehandel GmrbH, однак вказаного зроблено не було.
В подальшому ЗАТ “Лукор” уклало з ВАТ “Оріана” договір зберігання від 01.10.02, у числі іншого майна за даним договором ЗАТ “Лукор” прийняло на зберігання 795,781 тон етилену вартістю 1 782 134,35 німецьких марок в ізотермічних ємностях відділення розливу етилену і поліетилену цеху розливу вуглеводнів виробництва “Етилену та поліетилену”, що належав Klockner Chemiehandel GmrbH (пункт 21 акта прийому-передачі майна на зберігання від 01.10.02). У 2005 році ЗАТ “Лукор”, як засновник ТзОВ “Карпатнафтохім”, передало останньому вказані ємності в якості майнового внеску до статутного капіталу. Тому 29.04.05 ЗАТ “ЛУКОР” і ТзОВ “Карпатнафтохім” уклали договір оренди ізотермічного обладнання для забезпечення зберігання етилену, до якого вносилися зміни, у тому числі договором від 01.04.10 №А201001355. Дія договору зберігання від 01.10.02 між ВАТ “Оріана” та ПрАТ “ЛУКОР” закінчилася 31.12.04, проте, ВАТ “Оріана” етилен у ПрАТ “ЛУКОР” не забрало. Таким чином, 795,781 тон етилену, що належало Klockner Chemiehandel GmrbH, перебувало на зберіганні ЗАТ “Лукор”.
На переконання позивача, етилен в кількості 795,781 тон, який ВАТ “Оріана” було передано на зберігання ЗАТ “Лукор”, є власністю Kemokomplex D.O.O., що обгрунтовується наступним. 12.11.99 Klockner Chemiehandel GmrbH звернулося до Kemokomplex GmrbH з пропозицією продажу етилену, який знаходився у ВАТ “Оріана”. За наслідками даної пропозиції згідно з контрактом від 16-22.12.99 Kemokomplex GmrbH придбало у Klockner Chemiehandel GmrbH хімікати, в тому числі вказаний етилен. Таким чином, етилен став власністю Kemokomplex GmrbH.
Листом від 30.04.03 № 47 ВАТ “Оріана” підтвердило, що залишки хімічної сировини, в тому числі етилен, які належать Kemokomplex GmrbH, зберігаються на спеціалізованих складах ЗАТ “ЛУКОР”, з яким ВАТ “Оріана” укладено договір відповідального зберігання від 31.12.03. Листом від 25.02.04 №41 ВАТ “Оріана” ще раз підтвердило, що залишки хімічної сировини по договору від 14.10.99 № 341-юр-2732, в тому числі етилен, які належать Kemokomplex GmrbH, зберігаються на спеціалізованих складах ЗАТ “ЛУКОР”, з яким “Оріана” укладено договір відповідального зберігання.
В подальшому 20.08.05 між Kemokomplex GmrbH та Kemokompleks D.О.О. в м. Загреб (Хорватія) було укладено договір про стягнення простроченої заборгованості, відповідно якого Kemokomplex GmrbH уступило Kemokompleks D.О.О. в повному обсязі всі права по договору про спільне виробництво від 14.10.99 № 341-юр-2732, в тому числі право вимоги 795,781 тон етилену (а.с.109, 110). Фактично на підставі договору від 20.08.05 до Kemokomplex D.О.О. перейшли усі права стосовно 795,781 тон етилену.
Позивач зазначав, що Kemokompleks D.О.О. зверталося до ПрАТ “ЛУКОР” з вимогою передати 795,781 тон етилену, однак, останнє відмовилося передати етилен позивачу, посилаючись на те, що відповідно до договору зберігання від 01.10.02 етилен йому на зберігання передавало ВАТ “Оріана” і саме йому він може бути повернутий.
Факт того, що 795,781 тон етилену знаходиться в ізотермічному резервуарі зберігання етилену позиція Е-1 відділення розливу етилену і пропілену цеху розливу вуглеводнів, виробництва етилену і поліетилену ТзОВ “Карпатнафтохім” за адресою: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77306, позивач підтверджував актом інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися на зберіганні в ЗАТ “ЛУКОР”, від 31.12.02; листом ПрАТ “ЛУКОР” від 10.08.12 № 174; - листом ТзОВ “Карпатнафтохім” від 19.02.13 № 95-к;- листом ТзОВ “Карпатнафтохім” від 05.03.13 № 137-к.
Крім того, як зазначав позивач, закінчилася дія договору зберігання від 01.10.02, укладеного між ВАТ “Оріана” та ЗАТ “ЛУКОР”, і не зважаючи на це, останнє продовжує без укладення договору з власником етилену володіти ним.
За таких обставин, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про витребування 795,781 тон етилену у ПрАТ “Лукор” та ВАТ “Оріана”.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 затверджено мирову угоду б/н від 05.09.14 у справі №909/741/14 за позовом Kemokomplecx D.O.O Кемокомплекс Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг до Приватного акціонерного товариства “Лукор”, до Відкритого акціонерного товариства “Оріана”, укладену між позивачем Kemokomplex D.О.О., в особі представника ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, відповідачем 1: приватним акціонерним товариством “ЛУКОР”, в особі ліквідатора Григор'єва Олександра Васильовича, що діє на підставі протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ “ЛУКОР” №15 від 17.01.14, та відповідачем 2: відкритим акціонерним товариством “Оріана”, в особі керуючого санацією Юрківа Володимира Васильовича, що діє на підставі ухвали господарського суду від 26.02.14 у справі №Б-7-1 1/283-13/143 та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Предметом затвердженої судом мирової угоди є вирішення питання про визнання права власності та передачі на користь Kemokomplex D.О.О. належних йому 795,781 тон етилену, отриманих відповідачем 2 при переробці давальницької сировини по договору 1 ( договору про спільне виробництво від 14.10.99 №341-юр-2732), які Відповідачем 2 були передані на зберігання ЗАТ “ЛУКОР”, назву якого змінено на ПрАТ “ЛУКОР” по договору 2 ( договору відповідального зберігання від 01.10.02).
Відповідно до умов мирової угоди, відповідач 2 визнає, що право власності на 795,781 тон етилену належить позивачу та набуто ним на підставі договору, укладеного 20.08.05 між Kemokomplex D.О.О. та позивачем; вказаний етилен перебував у відповідача 2 та був переданий ним на підставі договору 2 відповідачу 1; на даний час етилен перебуває у володінні Відповідача 1 та знаходиться в ізотермічному резервуарі зберігання етилену позиція Е-1 відділення розливу етилену і пропілену цеху розливу вуглеводнів, виробництва етилену і поліетилену ТзОВ “Карпатнафтохім” за адресою: вул. Промислова 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306. Відповідач 1, як особа, якій було передано етилен відповідачем 2 по договору 2 та у володінні якої фактично перебуває етилен, повертає етилен відповідачу 2. Відповідач 2, як особа, яка передала етилен відповідачу 1 по Договору 2 та зобов'язана на підставі Договору 1 повернути етилен позивачу, повертає етилен позивачу. Передача відповідачем 1 етилену відповідачу 2 та подальша передача відповідачем 2 етилену позивачу здійснюватиметься шляхом підписання між відповідачем 1 та відповідачем 2 акта приймання-передачі, за яким відповідач 1 передає етилен відповідачу 2, даний акт приймання-передачі підписується в день затвердження господарським судом цієї мирової угоди; підписання між відповідачем 2 та позивачем акта приймання-передачі, за яким відповідач 2 передає етилен позивачу, даний акт приймання-передачі підписується в день затвердження господарським судом цієї мирової угоди; подальшого транспортування етилену позивачем з місця його перебування.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника Kemokompleks D.O.O. про виправлення описки в ухвалі суду від 05.09.2014 у справі №909/741/14.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2019 року у справі №909/741/14 скасовано, заяву Kemokompleks D.O.O. про виправлення описки в ухвалі суду задоволено, виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2014 року у справі №909/741/14 в частині зазначення назви позивача, а саме: замість “Kemokomplecx D.O.O.” та “Kemokomplex D.O.O.” слід читати: “Kemokompleks D.O.O.”.
Обгрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14 вирішено питання про його права та інтереси, оскільки існування вказаної ухвали та обов'язок її виконання порушує права апелянта, який є єдиним учасником ТзОВ “Карпатнафтохім”, зокрема, право на розподіл прибутку товариства, тобто право на майно, яке закріплено у статті Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, апелянт зазначає, що 22.01.2020 головою наглядової ради ТзОВ “Карпатнафтохім” направлено на адресу Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) вимогу №72 щодо скликання позачергових загальних зборів учасників. Підставою скликання позачергових зборів учасників зазначено лист генерального директора ТОВ "Карпатнафтохім" № 70 від 21.01.2020 щодо можливих матеріальних збитків для товариства у поточному фінансовому році у зв'язку з діями Kemokompleks D.O.O., які направлені на заволодіння етиленом у кількості 795,781 тон.
На переконання скаржника, "Kemokompleks D.O.O." не є тією юридичною особою, яка має документи на підтвердження реального права власності на спірний етилен, що за твердженням компанії перебуває саме у ТОВ «Карпатнафтохім», а хоче використати ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди з метою заволодіння етиленом.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/713/18 за позовом Kemokompleks D.O.O. до ТОВ "Карпатнафтохім" про зобов'язання виконати обов'язок в натурі і повернути належний Kemokompleks D.O.O. етилен у кількості 795,781 тон, а також про зобов'язання вчинити дії щодо надання доступу до етилену і перевірки умов його зберігання. Однак, обов'язок ТзОВ “Карпатнафтохім” повернути етилен у кількості 795,781 тон його власнику - Kemokompleks D.O.O. випливає не з оскарженого судового рішення, а з необхідності виконання зобов'язання за договором зберігання від 05.09.2014. Окрім того, позивач вважає, що повернення етилену власнику не може завдати ТзОВ “Карпатинафтохім” збитків, так як товариство є тільки його зберігачем.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2014 між генеральним директором ТОВ "Карпатнафтохім" та директором Kemokompleks D.O.O. були проведені переговори щодо зберігання 795,781 тон етилену, який був предметом спору у справі № 909/741/14, та досягнуто домовленості про укладення договору зберігання 795,781 тон етилену. Проведення переговорів та досягнуті домовленості оформлені відповідним протоколом від 05.09.2014 (Т.5, а.с. 60).
05.09.2014 між Kemokompleks D.O.O. ( поклажодавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (зберігач) було укладено договір зберігання (Т.5, а.с. 55).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов'язалось повернути поклажодавцеві у схоронності 795,781 тон етилену, які уже знаходяться у зберігача за адресою: вул. Промислова 4, м. Калуш, Івано- Франківська область, 77306. Право власності на етилен належить поклажодавцеві та підтверджується ухвалою Господарського суду Івано- Франківської області про затвердження мирової угоди по справі № 909/741/14.
Право власності на етилен до зберігача не переходить. Етилен не може бути переданий зберігачем третім особам. Передача етилену на зберігання здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі ( п.п. 1.2.,1.3. договору зберігання).
Відповідно до п.2.1.1. договору зберігання зберігач забезпечує повне збереження етилену, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю етилен.
Відповідно до п.2.2.4. договору зберігання поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання етилену.
Згідно акту приймання-передачі етилену від 05.09.2014 року, на виконання умов договору зберігання від 05.09.2014 року Kemokompleks D.O.O. передав ТОВ "Карпатнафтохім", а ТОВ "Карпатнафтохім" прийняв від Kemokompleks D.O.O. 795,781 тон етилену, який знаходиться у ТОВ "Карпатнафтохім" за адресою: вул. Промислова 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306 ( Т.5 а.с.58).
Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч.1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Отже обов'язок ТзОВ “Карпатнафтохім” щодо повернення 795,781 тон етилену Kemokompleks D.O.O. виникає на підставі укладеного договору зберігання від 05.09.2014, а не на підставі оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Затверджуючи мирову угоду у даній справі, суд першої інстанції не вирішував питання про будь-які права чи обов'язки ТзОВ “Карпатнафтохім” щодо 795,781 тон етилену, у тексті мирової угоди не передбачено обов'язків ТзОВ “Карпатнафтохім” щодо повернення етилену Kemokompleks D.O.O.
Апелянт у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підтвердив, що 795,781 тон етилену не є власністю ТОВ "Карпатнафтохім", етилен перебуває на підприємстві на підставі договору зберігання, обліковується на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» класу 0 «Позабалансові рахунки». Позабалансовий облік не призначений для розрахунку показників, що характеризують фінансовий стан суб'єкту господарської діяльності.
Оскільки право власності на майно за договором зберігання не переходить від поклажодавця до зберігача, повернення такого майна поклажодавцю не може завдати зберігачу збитків.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що оскаржуваною ухвалою порушено права Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) щодо розподілу прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” як його єдиного учасника.
Згідно п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14 оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянта не вирішувалися.
Керуючись ст.ст.234, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.), б/н від 23.01.2020 (вх. №01-05/473/20 від 31.01.2020), на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Скрипчук О.С.