08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/719/20 пров. № А/857/9664/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 300/719/20 (головуючий суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
02 квітня 2020 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за №0001870506 від 17.03.2020.
Рішенням від 30 червня 2020 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував та не довів обставини, що мають значення для справи, які вважає встановленими, а також порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення протиправного рішення.
В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що суд не звернув належної уваги на її доводи про те, вона не отримувала акт перевірки. Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування. Поняття ,,запаси” визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку ,,Запаси”, яке затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 20 жовтня 9 року № 246.
ДПС України неодноразово у своїх податкових консультаціях щодо порядку ведення обліку товарних запасів фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування повідомляє, що для підприємця не прописаний спеціальний порядок обліку товарних запасів. Облікові регістри підприємців (Книги) призначені для обліку доходів і витрат (чи тільки доходів) і це не регістри для обліку товарних запасів. Отже, фізична особа - підприємець може за власним бажанням вести облік товарних запасів, зокрема з використанням Стандарту 9 ,,Запаси”.
Враховуючи викладене, законодавство покладає на фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, обов'язок з ведення Книги обліку доходів і витрат, що полягає у здійсненні записів щодо реалізованих товарів за підсумками робочого дня, а також зі зберігання первинних документів щодо походження товару.
Позивач веде Книгу обліку доходів і витрат, яка зареєстрована у встановленому порядку ГУ ДФС в Івано- Франківській області 23.05.2019. Суд не досліджував первинні документи (накладні, податкові накладні), а також Книгу обліку доходів і витрат, проте у рішенні суду вказано, що позивач порушила порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображено обліку товарних запасів за місцем реалізації у книзі обліку доходів і витрат.
Крім того, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
На письмову вимогу контролюючого органу позивач надала документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності згідно переліку, зокрема, Книгу обліку доходів і витрат, накладні на товар, що знаходиться у реалізації. Відповідач не надав жодного документу, що підтверджує факт ненадання позивачем документів щодо обліку товару.
Згідно зі статтею 20 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто Законом передбачена відповідальність за реалізацію не облікованих товарів, а не за їх надлишок чи нестачу.
Надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються лише за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період, що виключає висновок про не ведення суб'єктом господарської діяльності обліку товарів. Нестачу товару можна виявити лише при проведені Інвентаризації, коли відомі данні про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період.
Висновок податкового органу про не оприбуткування товару ґрунтується лише на підставі вибіркової фіксації фактичних залишків товару. Факту реалізації вказаного товару податковим органом не зафіксовано.
Таким чином, належне ведення позивачем Книги обліку доходів і витрат, наявність первинних документів на придбання товару, недоведеність податковим органом фактів реалізації необлікованого товару, а також не проведення контролюючим органом інвентаризації свідчить про безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 17 березня 2020 року №0001870506.
З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ГУ ДПС в Івано-Франківській області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована 03.06.2008 як фізична особа-підприємець. Свою підприємницьку діяльність позивач здійснює, зокрема, в магазині ,,Маркет-ІФ” за адресою: вул. Курінного Чорноти, 2, м. Івано-Франківськ.
Посадові особи Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області провели фактичну перевірку магазину ,,Маркет-ІФ” за адресою: вул. Курінного Чорноти, 2, м. Івано-Франківськ, за результатами якої склали Акт (довідку) про результати фактичної перевірки №090028 від 21.02.2020 (реєстраційний номер 183/09/15РРО/ НОМЕР_1 ).
В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлено порушення пункту 1, пункту 2, пункту 12, пункту 13 статті 3 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України; наказу Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 ,,Про затвердження форми книги доходів і витрат та порядок її ведення”, зокрема: - проведення розрахункової операції з використанням реєстратора розрахункових операцій на неповну суму покупки, а саме: при продажу шоколаду ,,Fin carre” по ціні 97,20 грн. розрахункова операція не проведена через РРО; - невидача розрахункового документа встановленого зразка; - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеним в денному звіті РРО; - порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображено обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат.
Від підписання та ознайомлення з актом перевірки представник позивача - касир Шеремета Є.С. відмовилася, однак надала свої письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 53).
Акт перевірки надісланий платнику податків поштою 24.02.2020 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу місцезнаходження позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47).
Поштове відправлення позивач отримала особисто 26.02.2020, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 48).
На підставі висновків акта перевірки №090028 від 21.02.2020 Головне управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийняло оскаржене податкове повідомлення-рішення №0001870506 від 17.03.2020, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 17, статті 20 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні санкції в сумі 91 676,40 грн..
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин та, як наслідок, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 44 Податкового кодексу (ПК) України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункту 44.1).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6).
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пункт 177.10 статті 177 ПК України передбачає, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Статтею 2 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) визначено, що Книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Стаття 6 Закону № 265/95-ВР передбачає, що облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.
Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
За змістом пункту 6 Порядку самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що законодавство покладає на фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, обов'язок з ведення Книги обліку доходів і витрат, що полягає у здійсненні записів щодо реалізованих товарів за підсумками робочого дня, а також зі зберігання первинних документів щодо походження товару.
У постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 816/2932/15 (адміністративне провадження № К/9901/25079/18) Верховний Суд зазначив, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
У разі якщо до закінчення перевірки або у зазначений вище термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують відповідні показники, вважається, що такі документи у платника податків відсутні.
Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування не зобов'язані вести обліку товарних запасів. Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат.
До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі передбачену статтею 20 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази та встановив, що посадові особи відповідача при проведенні перевірки позивача виявили, що вартість не оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей складає 45837,70 грн., що підтверджується висновками, викладені в акті перевірки №090028 від 21.02.2020.
На спростування даного факту позивач додала до апеляційної скарги копії первинних документів: реєстр прихідних накладних, видаткових накладних, копію першої та останньої сторінки Книги обліку доходів та витрат.
Однак, вказані документи не були надані позивачем до суду першої інстанції. Доводи позивача про неможливість їх надання у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження колегія суддів відхиляє, позаяк у позивача не було жодних перешкод для долучення копій цих документів до позовної заяви.
Також позивач не надала доказів надання цих документів, зокрема Книги обліку доходів та витрат, контролюючому органу на його вимогу. Лише на останнє судове засідання апеляційного суду представник позивача надав суду заповнену Книгу обліку доходів та витрат. При цьому, усі записи, які стосуються спірного періоду, вчинені одними і тими ж чорнилами, що може свідчити про заповнення Книги після проведення перевірки.
В силу приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 4).
Оскільки позивач не надала доказів неможливості подання до суду першої інстанції копій документів, які були надані до суду апеляційної інстанції, з причин, що об'єктивно не залежали від неї, колегія суддів відхиляє ці докази.
Крім того, зазначені документи, зокрема заповнена належним чином Книга обліку доходів та витрат не була надана контролюючим особам ні під час перевірки, ні на запит відповідача.
За таких обставин колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій в сумі 91675,40 грн. (45837,70 грн. х 2), враховуючи, що вартість неоприбуткованих товарно-матеріальних цінностей складає 45 837,70 грн..
Крім того, 1 грн. штрафу застосована до позивача відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення пунктів 1, 2, 13 статті 3 вказаного Закону.
Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
З наданої позивачем копії запису відеореєстратора апеляційний суд вбачає, що продавець видала посадовим особам контролюючого органу три розрахункових документи - чеки на придбаний товар: шоколад ,,Fin carre”, пляшку коньяку ,,Жан-Жак” 0,375 л та одну пачку сигарет ,,Parliament”.
Таким чином, позивач не підлягає відповідальності за порушення пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР .
Поряд з цим, позивач не спростувала висновків суду першої інстанції щодо наявності порушення вимог пункту 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеним в денному звіті РРО.
Так, суд першої інстанції встановив, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 5 074,60 грн., а в денному звіті РРО значиться сума 3 037,47 грн. Тобто, під час фактичної перевірки існувала невідповідність сум готівкових коштів у розмірі 1 939,93 грн. Дані обставини підтверджують висновками контролюючого органу в акті від 21.02.2020 (а.с. 51),копією Опису готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків (а.с. 54) та копією денного звіту РРО від 14.02.2020 (а.с. 54).
Відповідальність за дане порушення передбачена пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, як і за порушення вимог пунктів 1 та 2 ст. 3, тобто1 грн..
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірними та такими, що не підлягає до скасування.
Викладене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 300/719/20 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 18.12.2020.