Справа № 826/13630/15
про залишення апеляційної скарги без руху
17 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було отримано апелянтом 29 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 57). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та святкових днів було 29 жовтня 2020 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 08 грудня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
В обгрутування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржник посилається на те, що він не був учасником справи та про наявність рішення суду дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 07 грудня 2020 року. Однак, вказані обставини спростовано матеріалами справи.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої скаржником заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Крім того, апелянт не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
Зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року № 2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Положеннями пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом, за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру передбачено сплату судового збору у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня відповідного року.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року складав 1218 грн 00 коп.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом в частині задоволеної судом першої інстанції однієї вимоги немайнового характеру позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір у розмірі 73 грн 08 коп. (1218 грн 00 коп. * 0,06), а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись із апеляційною скаргою 109 грн 62 коп. (73 грн 08 коп. * 1,5 (150 %)).
Однак, всупереч вимог КАС України, апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Крім того, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють підстави для відстрочення стороні сплати судового збору.
Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а у задоволенні поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання скарднику строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом:
- подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних, на думку апелянта, причин для його поновлення;
- надання документу про сплату судового збору на суму 109 грн 62 коп. на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н; (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Вказати, що апелянт протягом десяти днів з моменту отримання копії вказаної ухвали, має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначити причини, які він вважає поважними, для його поновлення, а також усунути інші недоліки, викладені у вказаній ухвалі.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки апеляційної скарги, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова