Справа № 357/2419/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кошель Б.І.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Поліщука Андрія Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського відділення № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Поліщука Андрія Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 684451 від 17.02.2020.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, оскаржувана постанова складена за відсутності належних доказів, з грубим порушенням чинного законодавства та не відображає дійсних обставин справи. Крім того, використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCAM LTI 20/20, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12, є неправомірним, у зв'язку із виключенням даного типу засобу вимірювальної техніки із Державного реєстру наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1362 від 02.11.2015 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2020 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.02.2020 близько 17:00 год. на автодорозі М-05 Київ-Одеса, 47 км + 400 м, позивач, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 97 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 47 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LT1 20/20 № ТС000789. Діями водія порушено п. 12.4 Правил дорожнього руху України порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності та можливості використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000789. Зважаючи, що згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - TruCAM LTI 20/20 № ТС000789, спроможний робити лазерну фіксацію в автоматичному режимі, його показники можливо розцінювати, як беззастережний доказ по справі. Суд першої інстанції за наслідком розгляду спору, дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України про порушення позивачем п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки ні поліцейським ні судом не було встановлено місце вчинення правопорушення, адже рух і зупинка автотранспорту під керуванням позивача відбулися не в межах населеного пункту, позначеного знаком 5.45, а в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.47, що у силу п.п. «ѓ» п. 12.6 ПДР, вказує на те, що ОСОБА_1 не порушено правил дорожнього руху, позаяк дозволена швидкість була 110 км/год.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
За п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що з відеозапису та фотографії, які надано стороною відповідача, вбачається, що, дійсно, 17.02.2020 близько 17 год. 00 хв. автомобіль VOLKSWAGEN GOLF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 97 км/год.
Посилання апелянта на те, що рух і зупинка автотранспорту під керуванням позивача відбулися не в межах населеного пункту, позначеного знаком 5.45, а в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.47, що у силу п.п. «ґ» п. 12.6 ПДР, вказує на те, що ОСОБА_1 не порушено правил дорожнього руху, позаяк дозволена швидкість була 110 км/год., не приймаються до уваги колегією суддів, адже з наданої стороною відповідача фото/відеофіксації вбачається, що позивач був зупинений у зоні дії знаку 5.45.
У свою чергу, знак 5.47 (Інформаційно-вказівні знаки) "Початок населеного пункту" застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому на дорозі, де встановлений цей знак, не діють вимоги Правил дорожнього руху, які регулюють порядок руху у населених пунктах. Знак установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Знак 5.45 "Початок населеного пункту" застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знак установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Позивач в позовній заяві звертав увагу, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, на неможливість врахування показів лазерного вимірювача швидкості TruCAM.
Колегія суддів звертає увагу на те, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-МІ/1-2903-2012 виданого 29 серпня 2012 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу вимірювача, - не більше одного року.
Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку № 04/02/03-3008 від 27 вересня 2018 року, термін дії якого становить до 27 вересня 2021 року, дія якого розповсюджується на зразок об'єкта експертизи № ТС 000672.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17057, виданого Державним підприємством «Укрметртестстандарт» від 15 листопада 2019 року та чинного до 15 листопада 2020, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000789, є придатним до застосування. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Отже, доводи позивача щодо неможливості використання вказаного вимірювального пристрою швидкості, правильно відхилені судом першої інстанції.
Також, матеріалами справи підтверджується, що інспектором не було допущено порушень порядку розгляду справи про адміністративне порушення, що мають наслідком скасування винесеного поліцейським рішення. (а.с. 22)
Відповідно до положень ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на те, що з відеозапису та фотографії, які надано відповідачем, не можна визначити особу, яка перебуває за кермом транспортного засобу, тобто, водія, з урахуванням того, що після зупинки на вимогу поліцейського водієм було виконано законну вимогу поліцейського та надано документи, тобто, особа водія встановлювалась, після чого вже було складено оскаржувану постанову.
З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, про порушення позивачем пункту 12.4 Правил дорожнього руху, що підтверджується належними та допустимими доказами (зокрема, фото, відеофіксацією).
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необгрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2020 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Шурко О.І.