П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3985/20
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року (суддя Мороз А.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 16 жовтня 2020 року)про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов та стягнення коштів,-
18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Гаїбова Руслана Ельшановича про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2020 року ВП № 60998044 та про стягнення виконавчого збору в сумі 31 031,23 грн. від 06.06.2019 року ВП № 60998044;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно стягнуту суму виконавчого збору в сумі 31 031,23 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням ухвали від 23 вересня 2020 року про залишення без руху та пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В доводах апеляційної скарги апелянт наполягає на тому, що ним було усунуто недоліки позовної заяви, наведено поважні причини пропуску строку звернення до суду, а суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, а вказано ті ж самі підстави, що і при первинному поданні позовної заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху. При цьому для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду: 1)заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду; 2)документ про сплату судового збору в розмірі 1 681,60 грн.; 3)позовну заяву для суду та відповідача, в якій зазначити номер засобу зв'язку позивача, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача та відомі номери засобів зв'язку відповідача; 4)надати копію постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 31 031,23 грн. від 06.06.2019 року ВП №59299999.
12.10.2020 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивач надав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву та документ про сплату судового збору в розмірі 1 681,60 грн.
В заяві позивач зазначив ті ж самі підстави пропуску строку, що вже були вказані ним у первинному позові та які суд першої інстанції дослідив та визнав неповажними, а саме що з 2019 року позивач знав, що з нього проводиться утримання з заробітної плати та пенсії, але стосовно того, що з нього з 16.01.2020 року проводиться утримання тільки виконавчого збору, позивач та представник позивача дізнались лише 02.09.2020 року, коли отримали відповідь відповідача на заяву від 28.07.2020 року. Окрім того, позивач наголошував, що навіть за умови отримання оскаржуваних постанов в березні 2020 року, він не міг вчиняти будь-які дії під час карантину.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що предметом спору є оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2020 року та постанови про стягнення виконавчого збору від 06.06.2019 року, а не відповіді відповідача від 07.08.2020 року.
Отже колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що є хибною думка позивача, що строк звернення з позовом слід обраховувати з дати отримання позивачем відповіді відповідача на заяву, оскільки в такий спосіб можливе штучне збільшення строків звернення до суду, що є неприпустимим.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Таким чином, із змісту матеріалів справи та заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду з даним позовом, адже фактично позивач повторно зазначив причини, які судом визнані неповажними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Стосовно аргументу позивача, щодо неможливості звернення до суду з позовом в період дії карантину, колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Законом України від 18.06.2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (надалі - Закон № 731-ІХ), який набрав чинності 17.07.2020 року, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладений у новій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, чинна редакція розділу VI п. 3 «Прикінцеві положення» КАС України передбачає, що процесуальні строки обчислюються за загальними правилами, а у випадку їх пропуску, суд поновлює процесуальні строки за заявою учасника справи, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, позивач не вказав жодної поважної причини пропуску строку, що зумовлена обмеженнями та які завадили йому звернутись до суду у строк, встановлений ст. 287 КАС України.
Окрім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що запровадження карантину (який триває і до сьогодні) не завадило позивачу звернутись до відповідача з заявою 28.07.2020 року та до суду 14.09.2020 року.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду у строк, встановлений ст. 287 КАС України, є неповажними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в повному обсязі не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та не навів поважних підстав для поновлення строку.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов