П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2148/20
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
за участю секретаря Ішханяна Р.А., позивача ОСОБА_1 , ї представника-адвоката Білика С.І., представника відповідача Коваля А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 22.09.2020р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними наказів та поновлення на службі, -
04.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПП НПУ №155 від 03.03.2020р. «Про застосування до працівників УПП в Миколаївській області ДАА дисциплінарних стягнень» в частині застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення зі служби»;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПП НПУ №285-о/с від 22.04.2020р. в частині, що стосується її звільнення зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити її на службі в поліції на посаді «інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2» Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП НПУ.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що її було безпідставно звільнено зі служби в поліції за дисциплінарні порушення, які були викладені в висновках службового розслідування, які, в свою чергу, вона не скоювала. До того ж, як зазначає позивачка, вказані у спірних наказах підстави для звільнення не встановлюють ані складу, ані події дисциплінарного правопорушення, а базуються лише тільки на загальних правових нормах.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 21.10.2020 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судових засіданнях суду апеляційної інстанції позивач та її представник повністю підтримали свою апеляційну скаргу та мотивовано наполягали на її задоволенні.
Представник відповідача, відповідно, в судових засіданнях суду 2-ї інстанції категорично не визнав апеляційну скаргу та наполягав на залишенні її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивачка - капрал поліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 30.07.2018р. проходила службу в Управлінні патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на посаді «інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2».
06.02.2020 року наказом т.в.о. начальника Департаменту ПП НП України №10 призначено службове розслідування та сформовано склад дисциплінарної комісії.
27.02.2020 року за результатами проведеного службового розслідування складено висновок, відповідно до якого 03.01.2020 р. до УПП в Миколаївській області надійшов лист з Територіального Управління ДБР у м. Миколаєві про те, що у провадженні слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР м.Миколаєві перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020150000000004 від 02.01.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України за фактом перевищення своїх службових повноважень співробітниками УПП в Миколаївській області ДПП 02.01.2020р. (в період з 01:00 до 02:00) на вул.Радужній в м.Миколаєві, що супроводжувалось насильством до громадянина ОСОБА_2 та спричинення останньому тілесних ушкоджень у вигляді двостороннього перелому нижньої щелепи зі зміщенням. Відпрацюванням виклику займався екіпаж «Корвет-0202», до складу якого входила, зокрема, позивачка.
В ході службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено факт порушення 3 поліцейськими екіпажу «Корвет-0202» службової дисципліни, що виразились у нанесенні сержантом ОСОБА_3 02.01.2020р. тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Так, зокрема, позивачка, яка була присутня під час даного порушення на місці події, терпимо ставилася до жорсткого відношення сержанта поліції ОСОБА_4 до гр. ОСОБА_2 та не вжила будь-яких заходів для припинення правопорушення, не доповіла про нього керівникові та у службу моніторингу.
Також, службовим розслідуванням було встановлено, що поліцейські екіпажу «Корвет-0202» порушували норми ділового мовлення, допускали використання ненормативної лексики, проявляли неповагу до гідності громадян та не забезпечили своєчасне надання медичної допомоги гр. ОСОБА_2 .
За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку про факт порушення 9 поліцейськими (в т.ч. і позивачкою) службової дисципліни. Так, зокрема, дисциплінарне порушення позивачки виразилась в порушенні нею вимог п.п.1,2,3,6,7,13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, п.п.1,2,3 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, Посадової інструкції поліцейського УПП в Миколаївській області.
03.03.2020 року начальник Департаменту ПП НП України, за висновками вказаного вище службового розслідування видав наказ №155 «Про застосування до працівників Управління патрульної поліції в Миколаївській області дисциплінарних стягнень», яким зокрема (п.3), до позивачки було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції».
В подальшому, на підставі вищезазначеного наказу №155 від 03.03.2020р., начальник Департаменту ПП НП України 22.04.2020 року прийняв наказ №285-о/с, яким, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», позивачку було звільнено зі служби в поліції.
Не погоджуючись з такими діями та наказами відповідача, позивачка звернулась до окружного суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних наказів відповідача.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIІI, Порядком №893 від 07.11.2018р., «Положенням про Департамент патрульної поліції» (затв. наказом НП України №73 від 06.11.2015р.) та Дисциплінарним статутом НП України №2337-УІІІ.
Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIІI, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 вказаного Закону №580, «завданнями поліції» - є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Як вбачається зі змісту приписів ст.7 даного Закону України №50, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
Як визначено ст.17 цього ж Закону, «поліцейським» - є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон.
Обов'язки поліцейського визначені ст.18 вказаного вище Закону №580.
Так, згідно із ч.1 ст.18 даного Закону, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.19 цього ж Закону України, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Основні повноваження поліції визначені ст.23 вказаного Закону.
Так, відповідно до п.п.1,3,4,5,8,9 ч.1 ст.23 Закону №580, поліція, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
Як видно зі змісту приписів ч.1 ст.29 вказаного Закону, «поліцейський захід» - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
У відповідності до вимог ч.1 ст.30 даного Закону, поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Як передбачено ч.ч.1,2,3 ст.42 даного Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (т.б. застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників); 2) застосування спеціальних засобів примусу (т.б. сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у т.ч. від зброї), тимчасового ураження людини (правопорушника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї); 3) застосування вогнепальної зброї.
Підстави ж звільнення поліцейських зі служби в поліції визначені ст.77 вказаного вище Закону України.
Так, згідно із п.6 ч.1 ст.77 цього Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як вже зазначалося вище, у разі вчинення протиправного дисциплінарного проступку поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність. Підстави ж та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України (затв. ЗУ №2337-УІІІ від 15.03.2018р.).
Як слідує зі змісту положень ч.ч.1,2 ст.1 Дисциплінарного статуту, «службова дисципліна» - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Як передбачено ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно із ст.12 ДС НПУ, «дисциплінарним проступком» визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до приписів ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту, «дисциплінарне стягнення» є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
При цьому, слід зауважити, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч.2 ст.13 ДС).
Так, як вбачається з ч.3 цієї ж ст.13 ДС, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Як визначено ч.ч.1,2,3,4 ст.14 Дисциплінарного статуту, «службове розслідування» - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.15 ДС, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії, які формуються з поліцейських та працівників поліції, що мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.16 цього ж д/статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше 1 (одного) місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на 1 місяць.
Одночасно при цьому, необхідно зазначити, що відповідно до вимог ч.ч.3,4,5 ст.19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія повинна враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині 4-й цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Слід вказати, що аналогічні положення щодо підстав та порядку проведення службового розслідування містяться і в Порядку №893 від 07.11.2018р.
Крім того, також необхідно зауважити й про те, що зі змісту приписів ч.ч.1,5 ст.24 ДС видно, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом 1 місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. У разі ж поновлення порушених прав поліцейського у судовому порядку, вищий керівник зобов'язаний негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та притягти до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень.
Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 06.02.2020 року т.в.о. начальника Департаменту ПП НП України видав наказ №10, яким, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин внесеного 02.01.2020р. до ЄДРДР кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст.365 КК України за фактом перевищення 3 поліцейськими 2-го взводу 1-ї роти 2-го батальйону УПП в Миколаївській області службових повноважень, призначив службове розслідування та сформував склад дисциплінарної комісії.
В ході даного службового розслідування дисциплінарна комісія встановила факт грубого порушення службової дисципліни поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Миколаївській області сержантом поліції Білоусом О.В., що виразилось у безпідставному застосуванні до затриманого громадянина ОСОБА_2 фізичної сили та спричинення йому тілесних ушкоджень у вигляді двостороннього перелому нижньої щелепи зі зміщенням.
Інші ж поліцейські екіпажу «Корвет-0202», т.б. інспектори взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Миколаївській області лейтенант поліції ОСОБА_5 та капрал ОСОБА_1 (т.б. позивачка), будучи присутніми на місті події, на думку дисциплінарної комісії, не вжили жодних заходів щодо припинення неправомірних дій сержанта поліції ОСОБА_4 та негайно не проінформували свого безпосереднього керівника та (або) службу моніторингу патрульної поліції про вказану подію, чим порушили вимоги п.п.1,2,3,6,7,13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, п.п.1,2,3 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присягу працівника поліції, Правила етичної поведінки поліцейських та Посадову інструкцію поліцейського УПП в Миколаївській області, що, в свою чергу, призвело до підриву авторитету і дискредитації високого звання поліцейського.
Як встановлено з матеріалів справи, дане службове розслідування було закінчене 27.02.2020р. складанням відповідного висновку, який був підписаний усіма членами дисциплінарної комісії та 27.02.2020р. затверджений начальником Департаменту ПП Є.Жуковим.
Так, з вказаного висновку вбачається, що дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування рекомендувала начальнику Департаменту ПП НП України притягнути капрала поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції». Аналогічні висновки та рекомендації були зроблені і відносно інших поліцейських екіпажу «Корвет-0202» - сержанта поліції ОСОБА_4 (т.б. посадової особи, яка безпосередньо спричинила затриманому тілесні ушкодження) та лейтенанта поліції ОСОБА_5 (керівника екіпажу).
Як свідчать матеріали справи, саме на підставі цих висновків службового розслідування та рекомендацій дисциплінарної комісії начальник Департаменту ПП НП України 03.03.2020р. і видав спочатку наказ №155, п.3 якого застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції», а потім, на реалізацію цього наказу, 22.04.2020р. прийняв наказ №285-о/с, яким, у відповідності до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнив позивачку (вже лейтенанта поліції) зі служби в поліції.
Проте, як вже зазначалося вище, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених в судових засіданнях конкретних обставин справи та індивідуальної неактивної ролі ОСОБА_1 (яка на той час мала найнижче серед 2-х інших «фігурантів» події спеціальне звання) у даній події (що мала місце 02.01.2020р.), не може повністю погодитися із зазначеними вище висновками службового розслідування та застосуванням до позивачки самого найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції», з огляду на наступне.
Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та пояснень позивачки, в ніч з 01.01.2020р. на 02.01.2020р. вона, разом із лейтенантом поліції ОСОБА_5 і сержантом поліції Білоусом О.В., у складі екіпажу «Корвет-0202», заступила на нічне патрулювання. О 00:57хв. 02.01.2020р. екіпажу надійшло повідомлення про вчинення невідомою особою за адресою: АДРЕСА_1 хуліганських дій. Прибувши за вказаною адресою, вони встановили порушника, яким виявився громадянин ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, поводився агресивно, порушував громадський порядок, на зауваження не реагував, вчинив бійку з громадянином ОСОБА_6 , погрожував останньому фізичною розправою, та виявляв злісну непокору працівникам поліції.
З метою припинення зазначеного адміністративного правопорушення та забезпечення безпеки заявника, сержант поліції ОСОБА_7 був вимушений застосувати до правопорушника фізичну силу та спеціальний засіб - кайданки.
При цьому, вказаним вище діям екіпажу та затриманню правопорушника активно заважала співмешканка останнього - гр. ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка погрожувала поліцейським та намагалася пошкодити службовий автомобіль. Для припинення хуліганських дій та складання адміністративних матеріалів було вирішено доставити вказаних осіб до Корабельного відділу поліції. Але, під час руху до відділу поліції затриманий ОСОБА_9 висловлював погрози екіпажу, нецензурно виражався, намагався на ходу вистрибнути з автомобіля та при цьому вдарив сержанта ОСОБА_4 , який був за кермом, ногою в плече. В цілях безпеки, автомобіль був зупинений, а з агресивним затриманим проведена профілактична бесіда.
Далі, у відділі поліції лейтенант ОСОБА_5 у ту саму ніч, т.б. 02.01.2020р., склав на гр. ОСОБА_2 протокол затримання, а ОСОБА_1 - протоколи про адміністративні правопорушення. Одночасно, до відділу поліції для ОСОБА_2 також був викликаний адвокат та бригада швидкої медичної допомоги.
При цьому, слід звернути увагу на те, що вказані вище протоколи про адміністративні правопорушення від 02.01.2020р. АА №167963 і АА №057075, складені позивачем ОСОБА_1 відносно затриманого правопорушника - гр. ОСОБА_2 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 та ст.185 КУпАП, в подальшому були розглянуті Корабельним районним судом м.Миколаєва 06.04.2020р., про що свідчать постанови про закриття провадження у справах №488/509/20 та №488/144/20 з підстав закінчення строку накладення адміністративного стягнення, т.б. виключно у зв'язку із неодноразовими неявками до суду правопорушника.
Також, судова колегія вважає за необхідне прийняти до уваги й той факт, що Корабельним районним судом м.Миколаєва на даний час розглядається кримінальна справа №488/2285/20 за кримінальним провадженням №62020150000000004 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
При цьому, як вбачається зі змісту повідомлення голови Корабельного районного суду м.Миколаєва від 14.12.2020р. (вих.№01-26/261/2020), гр. ОСОБА_1 не є учасником вказаної вище кримінальної справи, підозра їй не пред'являлася, а потерпілий ОСОБА_2 , в свою чергу, цивільний позов в рамках цього кримінального провадження про стягнення моральної або матеріальної шкоди ні до обвинуваченого ОСОБА_4 , ні до ОСОБА_1 , ні до інших поліцейських, не пред'являв.
Більш того, в матеріалах даної справи №400/2148/20 міститься власноручна заява потерпілого-заявника ОСОБА_2 ще від 17.01.2020р. (вх.№К-76), в якій останній взагалі просить Управління патрульної поліції в Миколаївській області припинити службове розслідування по його заяві від 03.01.2020р., оскільки він жодних претензій до співробітників УПП, які затримували його 02.01.2020р., не має (т.1 а.с.64).
Як вже зазначалося вище, відповідно до приписів ст.12 Дисциплінарною статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій. що підривають авторитет поліції.
Так, як беззаперечно встановлено судом 2-ї інстанції з матеріалів справи, спірні порушення дисципліни, слідством чого стало спричинення сержантом поліції ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , фактично мали місце в Корабельному відділі поліції і позивачка ОСОБА_1 їх свідком або учасником не була.
Доказів зворотного відповідачем не надано, в матеріалах справи останні також відсутні.
Крім того, вказаний факт повністю підтверджується, зокрема, і даними з відео-реєстраторів та камер відео-спостереження, розташованих у Корабельному ВП, носії інформації з яких долучені до матеріалів службового розслідування та надані до суду 1-ї інстанції.
Так, зокрема, камерою-5 Корабельного ВП зафіксовано, як 02.01.2020р. о 1:58:16 до райвідділу поліції під'їжджає автомобіль екіпажу «Корвет-0202». ОСОБА_10 супроводжує сержант поліції ОСОБА_4 та на сходах райвідділу він застосовує до останнього силу (т.б. б'є у живіт). При цьому, будь-яких даних, що капрал ОСОБА_11 чи лейтенант поліції ОСОБА_12 приймали у цьому участь або бачили цей випадок, ні на відеозаписах, ні в матеріалах справи не має.
Далі, на камері-2, з 02:00:10 по 02:00:34 видно хол райвідділу, де сержант поліції ОСОБА_4 , в присутності сержанта поліції ОСОБА_13 , хапає ОСОБА_2 , який знаходиться в кайданках, за лице, а з 02:01:15 по 02:01:33 сержант поліції ОСОБА_13 , в присутності капітана поліції ОСОБА_14 , декілька разів штовхає затриманого ОСОБА_2 , який зухвало поводиться та не реагує на вимоги поліцейських. Далі, з відео файлу видно, що о 02:25:54 сержант поліції ОСОБА_4 знову застосовує фізичну силу до ОСОБА_2 (т.б б'є його правою ногою в грудну клітину), на що звертають увагу капітан поліції ОСОБА_15 та сержант ОСОБА_16 та роблять йому зауваження.
На камері-7 з 02:18:13 по 02:20:1.5 зафіксовано як по коридору Корабельного ВП знову кудись ведуть ОСОБА_2 , який знаходиться в кайданках, при цьому сержант поліції ОСОБА_4 знову застосовує до нього фізичну силу. О 02:07:38 громадянин ОСОБА_9 вказує на сержанта поліції ОСОБА_4 , як на особу яка зламала йому щелепу у вбиральні.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та наявні у справі докази, судова колегія вважає висновки службового розслідування про те, що інспектори взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Миколаївській області лейтенант поліції Паламарчук А.А. та капрал (а в подальшому лейтенант) ОСОБА_1 (т.б. позивачка) нібито не вжили жодних заходів щодо припинення неправомірних дій сержанта поліції ОСОБА_4 та негайно не доповіли про вказану подію керівництву, необґрунтованими, помилковими, та такими, що не підтверджуються матеріалами справи і взагалі не відповідаючими дійсності, оскільки, як свідчить інформація з відеокамер спостережень, позивачки в момент спричинення сержантом ОСОБА_3 затриманому тілесних ушкоджень у приміщенні Корабельного ВП взагалі не було, так як вона, разом із ОСОБА_12 , одразу ж після доставки затриманого ОСОБА_9 , від'їхала на пошуки заявника - гр. ОСОБА_17 , який первісно викликав екіпаж поліції для припинення хуліганських дій вказаного правопорушника.
Окрім того, при прийнятті рішення по даній справі, судова колегія вважає за необхідне ще раз підкреслити, що згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади: звільнення зі служби в поліції.
Тобто, «звільнення зі служби в поліції» - є найсуворішим видом дисциплінарних стягнень.
До того ж, також повторно слід зауважити й про те, що відповідно до ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісії повинна врахувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, дисциплінарна комісія відповідача, при застосуванні до позивачки оскаржуваного найсуворішого дисциплінарного стягнення, не врахувала ні характер проступку, ні обставини, за яких він був вчинений, ні її особу, ні ступінь її вини, ні жодне з вищеперелічених обставин, що пом'якшують відповідальність, ні її попередню поведінку та її ставлення до служби
Так, як встановлено з матеріалів справи, за 1,5 роки служби в патрульній поліції позивачка не мала жодних зауважень та дисциплінарних стягнень по службі, характеризувалася виключно з позитивної сторони, а наказом начальника Національної поліції України від 31.01.2020р. №121 (т.б. після спірної події), їй, окрім іншого, було присвоєно звання «лейтенанта поліції».
Отже, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи конкретні обставини справи, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку про необґрунтованість і часткову протиправність оскаржуваних наказів відповідача №155 від 03.03.2020р. і №285-о/с від 22.04.2020р. та необхідність їх скасування в частині, що стосується ОСОБА_1 , з одночасним поновленням позивачки на службі, т.б. на посаді, яку вона займала до свого незаконного звільнення.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, деякі висновки суду не повністю відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства, в зв'язку із чим, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї та прийняти нове - про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.195,308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПП НПУ №155 від 03.03.2020р. «Про застосування до працівників УПП в Миколаївській області ДАА дисциплінарних стягнень» в частині застосування до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління ПП в Миколаївській області Департаменту ПП НПУ капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції».
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції НП України №285-о/с від 22.04.2020р. в частині звільнення зі служби в поліції, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0174556), інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НП України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 18.12.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко