П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/14120/20
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
секретар - П'ятіна В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу депутата Кароліно-Бугазької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року по справі № 420/14120/20 за заявою депутата Кароліно-Бугазької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 , про забезпечення позову в адміністративній справі № 420/14120/20, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,-
11.12.2020 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов депутата Кароліно - Бугазької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 до Кароліно - Бугазької територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №273 від 09.12.2020, прийняту Кароліно-Бугазькою сільською територіальною виборчого комісією Білгород-Дністровського району Одеської області «Про проведення повторних виборів» в частині визнання виборів депутатів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись та призначення повторних.
Разом з позовною заявою позивачем до суду була надана заява про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії Постанови № 273 від 09.12.2020 Кароліно - Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області «Про призначення повторних виборів» визнання виборів депутатів Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись, та призначення повторних;
- заборони приймати будь-які рішення, пов'язані з визнанням виборів депутатів Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які відбулися 25 жовтня 2020 року, такими, що не відбулися, та призначення повторних виборів.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача щодо реалізації ним повноважень протягом строку, на який він обраний депутатом на чергових місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Кароліно - Бугазької об'єднаної громади, невдоволення виборців та соціальної напруги, необгрунтованого витрачання бюджетних коштів.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 грудня 2020 року у задоволенні заяви депутата Кароліно - Бугазької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 420/14120/20 відмовив.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, депутат Кароліно - Бугазької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та постановити нове рішення, яким:
Застосувати заходи забезпечення адміністративного позову Депутата Кароліно - Бугазької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 до Кароліно - Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом:
- зупинення дії Постанови № 273 від 09.12.2020 Кароліно - Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області «Про призначення повторних виборів» визнання виборів депутатів Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись та призначення повторних;
- заборонити приймати будь-які рішення пов'язані з визнанням виборів депутатів Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які відбулися 25 жовтня 2020 року, такими, що не відбулися та призначення повторних виборів
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- виборчий процес був завершений 12.11.2020;
- нехтуючи висновками судів першої та апеляційної інстанції, відповідачем прийнято протиправне рішення, яке вказує на нехтування рішення суду, яке відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов'язковим для виконання, в той час, коли Відповідач керується виключно вказівками іншого суб'єкта владних повноважень - Центральною виборчою комісією;
- при вирішенні питання про забезпечення позову суд, вважав, що сьогодні відсутні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були належно сповіщені відповідно до статей 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Також до канцелярії суду 18.12.2020 надійшли клопотання від представника позивача вх.25154/20 та представника третіх осіб вх. 25161/20 про розгляд справи без їх участі.
Згідно зі статтею 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 826/16888/18.
Як убачається із заяви про забезпечення позову необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови № 273 від 09.12.2020 Кароліно - Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області «Про призначення повторних виборів» визнання виборів депутатів Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись, та призначення повторних; заборони приймати будь-які рішення, пов'язані з визнанням виборів депутатів Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які відбулися 25 жовтня 2020 року, такими, що не відбулися, та призначення повторних виборів до вирішення адміністративної справи по суті, заявником обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача щодо реалізації ним повноважень протягом строку, на який він обраний депутатом на чергових місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Кароліно - Бугазької об'єднаної громади, невдоволення виборців та соціальної напруги, необгрунтованого витрачання бюджетних коштів.
Згідно з частиною четвертою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що забезпечення позову в адміністративній справі - це елемент права на судовий захист, спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
В свою чергу, заходи забезпечення позову мають застосовуватись у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, представником позивача не надано будь-яких доказів, що вказували б на наявність об'єктивних обставин, що в подальшому можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі незастосування судом таких заходів забезпечення позову.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини є лише його припущеннями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не доведено, а судом не встановлено, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або завдасть шкоди більшої, ніж невжиття таких заходів.
Крім того колегія суддів зазначає, що в разі задоволення клопотання про забезпечення позову, суд буде діяти упереджено та фактично вирішить спір по суті, а тому забезпечуючи позов, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві, що є неприпустимим.
Доводи апелянта про закінчення виборчого процесу є не суттєвими та не впливають на правильність оспорюваного рішення суду першої інстанції.
Враховуючи скорочені строки розгляду справ, пов'язаних із забезпеченням позову (частина 1 статі 154 КАС України), застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не дозволить забезпечити виконання мети вжиття таких заходів та порушить безперервність процесу призначення повторних виборів, що, в силу частини четвертої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, виключає законну можливість задоволення такої заяви позивача, що узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 13.03.2019 у справі 855/72/19.
Отже, наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів також зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів.
Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
При поданні апеляційної скарги в цій справі апелянтом не повністю сплачено судовий збір, тому П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 грудня 2020 року відстрочив сплату судового збору у розмірі 1 156,10 грн до вирішення справи по суті.
Враховуючи, що розгляд справи по суті позовних вимог цією ухвалою не вирішено, тому питання щодо стягнення повної суми за сплату судового збору повинно вирішуватись судом при вирішенні справи по суті позовних вимог.
Керуючись статтями 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу депутата Кароліно-Бугазької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року по справі № 420/14120/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.