П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1950/20
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
представника апелянта Крайтора О.О. - Саврилова М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про скасування пункту 4 рішення Баштанської міської ради від 04 березня 2020 року № 32, про зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, -
22 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Баштанської міської ради, в якому, з урахуванням адміністративного позову поданого на усунення недоліків (а.с. 22-30), просив суд:
- скасувати пункт 4 рішення Баштанської міської ради XLIII сесії сьомого скликання від 04 березня 2020 року № 32, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,25 га., із земель комунальної власності по АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати відповідача розглянути заяву від 13.02.2020 року у відповідності до вимог ст. 118 та 122 ЗК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в лютому 2020 р. позивач подав до відповідача заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, але за наслідками розгляду цієї заяви відповідач прийняв протиправне рішення, яким відмовила в наданні такого дозволу з мотивів відсутності погодження місця розташування земельної ділянки. На думку позивача, відмова в наданні дозволу з таких підстав не передбачена статтею 118 ЗК України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права оскільки розглянув справу за відсутності сторін, відмовивши у задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки статтею 118 ЗК України чітко визначені обставини за наявності яких уповноважений орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та ці обставини є вичерпними. Проте як оскаржуване рішення відповідача не містить підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, за наявності яких може бути відмовлено у наданні такого дозволу.
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача можливості самостійно замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Баштанська міська рада своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до відповідача заяву, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га (а. с. 34).
Проте, відповідач прийняв рішення № 32 від 4 березня 2020 року, яким відмовив позивачу в наданні дозволу (а.с. 35).
Відмовляючи в наданні дозволу, відповідач послався на відсутність погодження місця розташування земельної ділянки, прийнятого відповідно до нормативно-правових актів у відділі з питань містобудування, архітектури, містобудівного кадастру та цивільного захисту.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що Земельний кодекс України не передбачає можливості оскарження бездіяльності відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування стосовно розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки в такому випадку особа наділяється правом самостійно замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без попереднього отримання такого дозволу.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що закон не передбачає можливості оскарження відмови в наданні такого дозволу, оскільки ЗК України закріплює тільки можливість оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність, що можливо лише на етапі затвердження проекту землеустрою.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України). Порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі відмови органом місцевого самоврядування особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття рішення про відмову у наданні апелянту дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стала відсутність погодження місця розташування земеленої ділянки, прийнятого відповідно до нормативно-правових актів у відділі з питань містобудування, архітектури, містобудівного кадастру та цивільного захисту.
Зазначена обставина не входить до вичерпного переліку обставин (ч. 7 ст. 118 ЗК України) за наявності яких Баштанська міська рада має право прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також апеляційний суд зазначає, що ч. 6 ст. 118 ЗК України визначений вичерпний перелік документів, які додаються заявником до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема це:
- графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
- погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
- документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства)
При цьому частиною 1 ст. 118 КАС України чітко визначено, що, окрім іншого, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що із аналізу статті 118 Земельного кодексу України можна дійти висновку, що на стадії отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не передбачено повноважень щодо відмови у наданні такого дозволу, за відсутності погодження місця розташування змеленої ділянки, прийнятого відповідно до нормативно-правових актів у відділі з питань містобудування, архітектури, містобудівного кадастру та цивільного захисту
Таким чином, Баштанська міська рада протиправно відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому апеляційний суд зазначає, що Баштанська міська рада не в повному обсязі виконала вимоги ухвали апеляційного суду від 02.11.2020 р. про витребування додаткових доказів, оскільки, надавши копію клопотання апелянта від 13.02.2020 р., відповідач не надав копій документів, що були додані апелянтом до вказаного клопотання (а.с. 117-119).
Витребувана апеляційним судом копія висновку постійної комісії міської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, благоустрою та екології Баштанської міської ради за результатами розгляду документів поданих ОСОБА_1 (а.с. 125), не містить будь-яких висновків постійної комісії безпосередньо щодо результатів розгляду документів поданих апелянтом. Також апеляційний суд зазначає, що наданий відповідачем витяг з протоколу спільного засідання постійних комісій, не містить інформації щодо розгляду постійної комісією та / або постійними комісіями документів, поданих ОСОБА_1 (а.с. 120-124).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку щодо протиправності пункту 4 рішення Баштанської міської ради від 04 березня 2020 року № 32, оскільки оскаржуване рішення в частині, що оскаржується, прийнято за відсутності на те законодавчих підстав.
Також, апеляційний суд зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо передбаченої законом можливості оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому апеляційний суд зазначає, що виникнення спірних правовідносин обумовлене протиправними діями відповідача при вирішенні питання, яке в силу законних приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, а тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці саме адміністративним судом. Аналогічний правовий висновок наведений і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі № 749/942/18, від 21 березня 2018 року у справі № 526/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц, від 28 листопада 2018 року № 463/1865/17, від 06 лютого 2019 року № 488/3005/17-ц, від 15 травня 2019 року № 729/608/17, від 15 травня 2019 року № 352/1414/15-ц.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення справи, внаслідок чого, відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що при зверненні до суду першої інстанції апелянт сплатив судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с. 1), при поданні апеляційної скарги - 1261,20 грн. (а.с. 89). Також апеляційний суд встановив, що апелянт зазнав витрат, пов'язаних з розглядом справи на загальну суму 814,60 грн., (витрати, пов'язані із прибуттям до суду розмірі 180 грн. та 164,60 грн., витрати пов'язані з нотаріальним посвідченням довіреності - 450 грн., витрати пов'язані з отриманням відомостей з ЄДРЮОФОП - 20 грн. )
Відповідно до приписів ст. ст. 132, 135, 139 КАС України, зазначені судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі, у загальному розмірі 2916,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2-12, 72-80, 132, 135, 139, 242, 257, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 400/1950/20 скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про скасування пункту 4 рішення Баштанської міської ради від 04 березня 2020 року № 32, про зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати пункт 4 рішення Баштанської міської ради XLIII сесії сьомого скликання від 04 березня 2020 року № 32 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність».
Зобов'язати Баштанську міську раду (ЄДРПОУ 04376469) повторно, з урахуванням висновків П'ятого апеляційного адміністративного суду в справі № 400/1950/20, розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,25 га., із земель комунальної власності по АДРЕСА_1 .
Стягнути з Баштанської міської ради (ЄДРПОУ 04376469, місцезнаходження - вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район Миколаївська область) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 ) у відшкодування понесених судових витрат 2916,60 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Баштанської міської ради.
Встановити судовий контроль за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 400/1950/20.
Зобов'язати Баштанську міську раду (ЄДРПОУ 04376469) подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови апеляційного суду у строк до 08 лютого 2021 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18.12.2020 року
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.