1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
представників
ТОВ «Вог Трейд Ресурс» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (ЄДРПОУ 42621778), яке вилучене під час обшуку в адміністративних та господарських приміщеннях (сховищах) за адресою м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, які належать на праві власності ПрАТ «Херсонський Нафтопереробний завод» (ДЄРПОУ 34785383).
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою поновити пропущений строк на подачу клопотання про арешт майна, як пропущений з поважних причин, та задовольнити клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - нафтопродукти, а саме: дизельне паливо у кількості 538,471150 т, дизельне паливо арктичне у кількості 109,203760 т, бензин автомобільний А-95 у кількості 841,989050 т, бензин автомобільний А-92 у кількості 710,169740 т, а також присадки: OCTIMISE G2083 у кількості 0,626199 т, РАСНЕМ - DCFI-2 у кількості 5,173151 т, які вилучені 15 жовтня 2020 року за результатами обшуку в адміністративних та господарських приміщеннях (сховищах) нафтобази групи компаній «WOG», розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, які на праві власності зареєстровані за ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 34785383), заборонивши будь-кому розпоряджатися останніми, з метою збереження речових доказів.
На обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на ті ж самі доводи, які наведені у клопотанні про арешт майна.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та не обґрунтованою, оскільки слідчим суддею фактично проігноровано докази, викладені у клопотанні про накладення арешту на майно, та взагалі не досліджено обставини, пославшись на формальну підставу для відмови у його задоволенні.
Прокурор зазначає, що нафтопродукти та присадки на час проведення обшуку фактично перебували у володінні ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 34785383), представнику якого у подальшому передано на відповідальне зберігання, актом від 16 жовтня 2020 року.
Разом з тим, існують підстави вважати, що нафтопродукти та присадки, вилучені за результатами проведення обушку, отриманні в наслідок учинення незаконних дій та зберегли на собі сліди вчинення злочину, що підтверджується матеріалами, вилученими у ході проведення обшуку, а також документальними відомостями, які наявні у матеріалах кримінального провадження
Також, апелянт зазначає, що вказане майно постановою слідчого від 16 жовтня 2020 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019000000000948. Відтак, його збереження у первісному стані необхідне до завершення проведення досліджень та експертиз зразків нафтопродуктів, які також вилучені у ході згаданого обшуку.
Окремо прокурор звертає увагу на те, що обшук закінчено 15 жовтня 2020 року. Таким чином, кінцевим строком подачі клопотання про накладення арешту є 17 жовтня 2020 року, тобто вихідний день, як і наступний за цим днем - 18 жовтня 2020 року. Враховуючи викладене, у сторони обвинувачення була відсутня можливість подати клопотання на розгляд до суду у встановлений строк, у зв'язку з чим просив поновити з дотриманням вимог ст. 117 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи представників ТОВ «Вог Трейд Ресурс», які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 жовтня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019000000000948, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи групи компаній "WOG", діючи за попередньою змовою групою осіб, використовуючи своє службове становище, з початку 2019 року по теперішній час здійснили незаконне придбання нафтопродуктів, їх оприбуткування з використанням підроблених документів від "ризикових" підприємств, подальше незаконне виготовлення підакцизних товарів (бензину та дизельного палива) з використанням обладнання, яке забезпечує масове виробництво підакцизного товару (бензину та дизельного палива), яке знаходиться на території нафтобаз у Херсонській, Рівненській, Полтавській та Одеській областях, шляхом змішування бензину та дизельного палива з різними компонентами з метою підвищення їх якісних характеристик. Указані незаконні дії стали наслідком незаконного заволодіння чужого майна в особливо великих розмірах, що виразилося у заниженні податку на додану вартість, які підлягали обов'язковій сплаті до державного бюджету.
15 жовтня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року проведено обшук в адміністративних та господарських приміщеннях (сховищах) за адресою м. Херсон, вул. Нафтовиків,52, які належать на праві власності ПрАТ "Херсонський Нафтопереробний завод" (ЄДРПОУ 34785383).
У ході зазначеної слідчої дії виявлено майно ТОВ «Вог Трейд Ресурс», а саме: дизельне паливо у кількості 538,471150 т, дизельне паливо арктичне у кількості 109,203760 т, бензин автомобільний А-95 у кількості 841,989050 т, бензин автомобільний А-92 у кількості 710,169740 т, а також присадки: ОСТІМІ8Е 02083 у кількості 0,626199 т, РАСНЕМ - БСРІ-2 у кількості 5,173151 т, яке передане на відповідальне зберігання ПрАТ «Херсонський НПЗ».
19 жовтня 2020 року заступник начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України за органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на продукти, а саме: дизельне паливо у кількості 538,471150 т, дизельне паливо арктичне у кількості 109,203760 т, бензин автомобільний А-95 у кількості 841,989050 т, бензин автомобільний А-92 у кількості 710,169740 т, а також присадки: ОСТІМІ8Е 02083 у кількості 0,626199 т, РАСНЕМ - БСРІ-2 у кількості 5,173151 т, які вилучені 15 жовтня 2020 року за результатами обшуку в адміністративних та господарських приміщеннях (сховищах) нафтобази групи "WOG", розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, які на правывласності зареєстровані за ПрАТ «Херсонський НПЗ» та фактично використовувались ним, із забороною розпоряджатися вказаним майном, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, внесеного в межах кримінального провадження № 12019000000000948, слідчий суддя прийшов до висновку, що майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, враховуючи правову кваліфікацію, зазначену в ЄРДР, оскільки прокурором не доведено, що таке майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовим доказам.
Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався слідчий.
Згідно з вимогами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.
За положенням ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази того, що майно, яке вилучено в ході обшуків за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, яке на праві власності зареєстровано за ПрАТ «Херсонський НПЗ», набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого про визнання зазначеного майна речовими доказами.
Окрім того, як правильно зазначив слідчий суддя, з матеріалів клопотання прокурора не вбачається, внаслідок вчинення яких саме незаконних дій здобуто зазначене майно та сліди якого злочину воно містить, якими особами і за яких обставин вчинено злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.
Доводи прокурора про відповідність вилученого майна, критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, - є безпідставними, оскільки в мотивувальній частині постанови про визнання майна речовим доказом від 16 жовтня 2020 року слідчий зазначає про бензин та дизельне пальне, які вилучено 15 жовтня 2020 року під час обшуку на нафтобазі ПрАт «Дубнонафтопродукт», а в резолютивній частині постанови визнає майно речовим доказом, яке вилучено та опломбовано на нафтобазі ПрАТ «Херсонський нафтопереробний завод».
Наведене дає підстави вважати необґрунтованою та безпідставною вказану постанову слідчого про визнання пального речовим доказом.
Посилання прокурора на вчинення кримінального правопорушення, а саме незаконного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, що виразилося у заниженні податку на додану вартість, які підлягали обов'язковій сплаті до державного бюджету, є необґрунтованим та таким, що суперечить змісту вказаної правової норми за відсутності фактів незаконного заволодіння чужим майном. При цьому прокурором не надано жодних доказів на підтвердження заниження податку на додану вартість та акцизного податку, які, разом з тим, не можуть розцінюватися як незаконне заволодіння чужим майном і можуть утворювати склад іншого злочину за певних умов, які прокурором також не доведені.
Окрім того, до клопотання про арешт майна долучено паспорти якості, згідно з яким зразки бензину (дизельного палива), отримані у березні 2020 року на АЗС "WOG" у результаті проведення НСРД, а саме контролю за вчиненням злочину у формі контрольної закупки, вимогам ДСТУ не відповідають. Однак, нафтопродукти, на які прокурор просить накласти арешт, вилучено з інших резервуарів на нафтобазі, яка розташована за іншою адресою, а тому вказаний паспорт якості не доводить неякісність нафтопродуктів, вилучених під час обшуку.
Окрім того, долучені до клопотання копії матеріалів НСРД отримано у березні 2020 року, тобто до внесення 05 травня 2020 року відомостей про злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а їхнє оформлення не відповідає встановленим вимогам ст. ст. 104-106, 271 КПК України та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (ЄДРПОУ 42621778), яке вилучене під час обшуку в адміністративних та господарських приміщеннях (сховищах) за адресою м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, які належать на праві власності ПрАТ «Херсонський Нафтопереробний завод» (ДЄРПОУ 34785383), - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/44943/20-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9
Провадження № 11сс/824/5959/2020 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України