14 грудня 2020 року о/об 17 год. 20 хв.Справа № 280/8078/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )
до 1.Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945), 2.Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі - відповідач-1, ГУ ДПС у Запорізькій області), Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач-2, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15448-49 від 15.05.2019 щодо оплати заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені; 2) зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області скасувати загальну суму нарахування зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , яка станом на 29.10.2020 становить 35587,77 грн.
У позові зазначено, що ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15448-49 від 15.05.2019 з якої вбачається, що станом на 30.04.2019 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 21029,93 грн. Позивач зареєстрований з 30.05.2012 як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 . Позивача взято на облік в органах Пенсійного фонду України відповідно до Повідомлення про взяття на облік платника єдиного податку від 31.05.2012 за цією ж адресою. З 21.03.2016 по теперішній час позивач працює інструктором службового собаківництва розплідника службового собаківництва служби охорони та безпеки ППГД АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», про що свідчить довідка №021.00-1299 від 20.10.2020 та копія трудової книжки НОМЕР_2 . В період перебування у трудових відносинах з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» позивачем підприємницька діяльність не велась, звіти про нарахування єдиного внеску не подавались. Станом на 05.11.2020 за даними інтегрованої картки платника в електронному кабінеті позивача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 35587,77 грн. Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цією позовною заявою, оскільки він вважає заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 35587,77 грн. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Позивач позов підтримав.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що згідно даних ІТС «Податковий Блок» 30.05.2012 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 31.05.2012 платника взято на облік ГУ ДПС у Запорізькій області. 06.11.2020 до Єдиного державного реєстру департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено запис щодо рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності. Таким чином, з 31.05.2012 по 06.11.2020 позивач перебував на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, з 01.07.2012 по 31.03.2013 на спрощеній системі оподаткування, з 01.04.2013 як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особн-підприємця ОСОБА_1 проведені автоматично, відповідно программного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства. 09.02.2018 автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200,00 грн. х 22% - 704,00 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення розробленого ІТС «Податковий Блок». За 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723,00 грн. х 22% - 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.). За 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн. За 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн. За 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн. За 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн. Станом на 30.11.2019 сума боргу ОСОБА_1 дорівнює 26538,29 грн., а саме: нарахування за 2017 рік у сумі 8447,03 грн., нарахування за 2018 рік у сумі 9828,72 грн., нарахування за 2019 рік у сумі 11016,72 грн. та нарахування за 1-3 квартали 2020 року у сумі 6295,30 грн. Станом на 31.05.2019 борг зазначений у Вимозі від 15.05.2019 за №Ф-15448-49 дорівнює - 21029,93 грн. Сума боргу по єдиному внеску станом на 26.11.2020 складає 35587,77 грн. Звіти по єдиному внеску не подано. Сплати за 2018, 2019, 2020 роки відсутні.
Відповідач проти прозову заперечував.
Ухвалою судді від 16.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 14.12.2020 без виклику сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
У Вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15448-49 від 15.05.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області вимагається від позивача сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21029 грн. 93 коп., який виник станом на 30.04.2019, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.31, 51).
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи: від 30.05.2012 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця; від 06.11.2020 про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності (а.с.57).
Позивачем надано до суду: копію Довідки АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (№021.00-1299 від 20.10.2020) про те, що ОСОБА_1 працює на даному підприємстві на посаді інструктора службового собаківництва розплідника службового собаківництва служби охорони та безпеки ППГД з 21.03.2016 по даний час (20.10.2020) (а.с.20); копію Трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно з якою позивач з 21.03.2016 по день подачі позовної заяви працює в АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (а.с.21-24).
При цьому, відомості з Трудової книжки позивача АС №493482 кореспондуються з Індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача в Пенсійному фонді України (а.с.25-27).
Вирішуючи спір по суті суд, враховуючи викладене вище, виходить з наступного.
Як зазначено у п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
У ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; (…) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); (…); 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; (…).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу; 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиноговнеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; (…).
Згідно з ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сумм готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Як зазначено у ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
У п.3 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого 20.04.2015 наказом Міністерства фінансів України №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 за №469, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (надалі - «Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), зазначено: «3.Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Як зазначено у ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. (…).
У пп.14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на предмет спору у даній справі, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка здійснює підприємницьку діяльність вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають статус фізичної особи-підприємця, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Наявність у особи статусу фізичної особи-підприємця лише посвідчує її право на здійснення такої діяльності, однак не є доказом фактичного здійснення діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
При цьому, на думку суду, не сплата роботодавцем за працівника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути підставою для сплати у цей період єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівником як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Відповідачем-1,2 не надано до суду доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2017-2020 роках.
Як вбачається з Трудової книжки позивача (а.с.21-24) та Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України (а.с.25-27), у період з 01.01.2017 по 30.04.2019 позивач був працевлаштований і за нього роботодавець сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Протилежного відповідач-1,2 не довели.
За вказаних обставин суд вважає, що позивач не може мати борг, який виник станом на 30.04.2019, з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21029 грн. 93 коп.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15448-49 від 15.05.2019 винесена відповідачем-2 не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірною і підлягає скасуванню.
Позивачем у позові нормативно не обґрунтована можливість скасування ГУ ДПС у Запорізькій області суми боргу (недоїмки) у розмірі 35587 грн. 77 коп. станом на 29.10.2020 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стосовно позивача.
Однак, враховуючи матеріали справи, з метою поновлення порушених прав та інтересів позивача суд, з огляду на приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, вважає за можливе зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 35587 грн. 77 коп. станом на 29.10.2020.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 19.06.2019 за №537 реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.
З огляду на приписи розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №682-р «Питання Державної податкової служби» та матеріали справи суд вважає, що позивачем обґрунтовано подано позов також і до ГУ ДПС у Запорізькій області.
Отже, по справі має бути один відповідач - ГУ ДПС у Запорізькій області, який фактично виконує функції ГУ ДФС у Запорізькій області.
При цьому, судом прийнято до уваги, що ГУ ДФС у Запорізькій області зазначено позивачем у позовній заяві як відповідач-2, на день винесення судом рішення у даній справі за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не припинено як юридичну особу та саме його індивідуальний акт оскаржується.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача-1,2 частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представником позивача у позові заявлено про стягнення з бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
За матеріалами справи позивачем понесені судові витрати у сумі 840 грн. 80 коп. - сплачений позивачем судовий збір за подачу до суду позовної заяви.
Водночас, представником позивача не надано до суду доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд позбавлений можливості надати оцінку співмірності понесених судових витрат на професійну правничу допомогу без надання належних доказів понесення судових витрат.
З огляду на зазначене, у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу має бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДФС у Запорізької області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15448-49 від 15.05.2019, якою вимагається від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21029 грн. 93 коп., який виник станом на 30.04.2019, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 35587 грн. 77 коп., який виник станом на 29.10.2020.
В іншій частин позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.
У задоволенні заяви представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення виготовлено у повному обсязі 18.12.2020.
Суддя О.О. Прасов