Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 грудня 2020 р. Справа№200/10498/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позов ОСОБА_1
до відповідача: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про: визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альони Ігорівни про закінчення виконавчого провадження № 60962310 від 22.10.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 200/10558/19, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альони Ігорівни про закінчення виконавчого провадження № 60962310 від 22.10.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 200/10558/19, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.10.2019 року Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 200/10558/19-а ухвалено рішення, яким, зокрема, зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року. Позивач зазначає, що на підставі виконавчого листа у даній справі старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб А.І. 14.01.2020 року було відкрито виконавче провадження № 60962310, та в межах даного виконавчого провадження були прийняті постанови про накладення штрафу на боржника та про повторне накладення штрафу на боржника. Крім того, позивач вказує на те, що 22.10.2020 року відповідачем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження незаконною та такою, що порушує його права та інтереси, оскільки на думку позивача накладення штрафів та винесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду , якщо при цьому відсутні доказі, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Позивач посилається на те, що звернення державного виконавця з повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. З огляду на викладені обставини позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 14 грудня 2020 року.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підставі.
14.01.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження стосовно примусового виконання виконавчого листа № 200/10558/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 19.12.2019 року, про зобов'язання Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року. Відповідач зазначає, що відділом отримано лист Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за вих. № 1169/13/25-1 від 27.01.2020 в якому боржник повідомив, що стягувачу поновлено виплату пенсії з 01.01.2020 року, а доплата за рішенням суду за період з 01.06.2018 по 31.12.2019 у розмірі 144474,57 грн., як таку, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Також боржник зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/10558//19-а управлінням виконано відповідно до покладених судом зобов'язань в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що державним виконавцем 21.02.2020 року скеровано вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області для з'ясування наявності фінансування для сплати заборгованості зі сплати пенсії у загальній сумі 144474,57 грн. Крім того, керуючись п. 10 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", 09.04.2020 року державний виконавець звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про заміну способу та порядку виконання рішення суду, однак ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року, заяву залишено без руху. Також, в межах виконавчого провадження державним виконавцем 09.04.2020 року було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., згідно ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». 20.10.2020 року державним виконавцем повторно було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн., згідно ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач звертає увагу на те, що державним виконавцем вжито усіх заходів примусового характеру, які передбачені для виконання даної категорії, 21.10.2020 на адресу Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у порядку ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 382 Кримінального кодексу України. З огляду на вищезазначене, так як вимоги виконавчого документу не можуть і бути виконані без участі боржника, а також всі примусові заходи передбачені для даної категорії виконання рішень вчинено, державним виконавцем керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», 22.10.2020 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Відповідач зазначає, що приймаючи спірну постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Представник позивача у судове засідання призначене на 14 грудня 2020 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання призначене на 14 грудня 2020 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.
Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що представник позивача та відповідача просили суд розглядати справу без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 56-57).
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2020 року у справі № 200/10558/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково (а.с. 4-7).
Визнано протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169323; 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) пенсії з 01.06.2018 року.
Зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169323; 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) виплату пенсії з 01.06.2018 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 200/10558/19-а апеляційну скаргу Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 200/10558/19-а повернуто апелянту (а.с. 8).
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2020 року у справі № 200/10558/19-а набрало законної сили 02.12.2019 року.
19.12.2019 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 200/10558/19-а ОСОБА_1 (а.с. 9).
27.12.2019 року представник ОСОБА_1 - Алексєєв О.І. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про примусове виконання рішення, відповідно до якої просив суд відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/10558/19-а (а.с. 54-55).
14.01.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альоною Ігорівною розглянуто заяву позивача про примусове виконання та відкрито виконавче провадження ВП № 60962310 з примусового виконання виконавчого листа № 200/10558/19-а від 19.12.2019 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року, про що винесено постанову. Зазначеною постановою боржнику було надано 10 робочих днів для виконання рішення суду (а.с. 61-62).
Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу стягувача та боржника, що підтверджується супровідними листами вих. № 5204, 5205 від 14.01.2020 року (а.с. 63, 64).
В межах виконавчого провадження ВП № 60962310 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стягнуто розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму мінімальних витрат 82 грн. (а.с. 65-66).
Листом від 27.01.2020 року № 1169/19/25-1 Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/10558/19-а Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області виконано відповідно до покладених судом зобов'язань в повному обсязі. Виплата суми боргу за рішенням суду за період з 01.06.2018 року по 31.12.2019 року у суму 144474,57 грн. на даний час не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування (а.с. 67-68).
21.02.2020 року державним виконавцем на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області була скерована вимога виконавця за вих. № 7317, відповідно до якої останній просив надати відомості та документальне підтвердження про заходи , які були спрямовані на отримання фінансування для сплати заборгованості зі сплати пенсії ОСОБА_1 у загальній сумі 144474,57 грн. (а.с. 71-72).
02.04.2020 року представник ОСОБА_1 - Алексєєв О.І. звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив накласти на начальника Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_2 штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі № 200/10558/19-а (а.с. 73-74).
09.04.2020 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 60962310 винесено постанову про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накласти на боржника Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Крім того постановою зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с. 77-78).
Зазначена постанова направлена на адресу боржника, що підтверджується супровідним листом від 09.04.2020 року за вих. № 9562 (а.с. 79).
Листом від 09.04.2020 року за вих. № 5035/2.3-41/9635 відповідач повідомив представника позивача - Алексєєва О.І. про винесення постанови про накладення штрафу на Покровське ОУПФУ в розмірі 5100 грн., згідно ст. 63, 75 Закону № 1404 (а.с. 80-81).
Крім того, відповідач 09.04.2020 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про заміну способу та порядку виконання рішення суду в порядку ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 82-86).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 200/10558/19-а заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну способу та порядку виконання рішення суду залишено без руху та встановлений строк для усунення виявлених судом недоліків (а.с. 88-90).
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ганною Филипенко від 26.05.2020 року визнано дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб А.І. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 60962310, такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 95-96).
20.10.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб А.І. винесено постанову про накладення штрафу ВП № 60962310, відповідно до якої за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накласти на боржника - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області штраф на користь держави у розмірі 10200 грн., та зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а.с. 97-99).
Зазначена постанова надіслана на адресу боржника, що підтверджується супровідним листом від 20.10.2020 року за вих. № 19033 (а.с. 100).
21.10.2020 року на адресу начальника Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 60962310 надіслано подання за вих. № 60962310/19087 державного виконавця у порядку ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 382 КК України, відповідно до якого останній просив вирішити питання про притягнення посадових осіб Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, та просив повідомити про прийняте рішення (а.с. 101-102).
22.10.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб А.І. керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60962310 (а.с. 103-104).
Позивач не погодившись з винесеною відповідачем постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 60962310 від 22.10.2020 року, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За приписами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження виходив з того, що ним здійснено належні заходи, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення.
Водночас слід зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 554/10283/18.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 200/10558/19-а у повному обсязі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альони Ігорівни про закінчення виконавчого провадження № 60962310 від 22.10.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 200/10558/19, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових суд, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про стягнення на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альони Ігорівни про закінчення виконавчого провадження № 60962310 від 22.10.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 200/10558/19, виданого Донецьким окружним адміністративним судом - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альони Ігорівни про закінчення виконавчого провадження № 60962310 від 22.10.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 200/10558/19, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 43315445, місцезнаходження: бул. Машинобудівників, буд. 32, м. Краматорськ, Донецька область, 84313) на користь судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська