Копія
18 грудня 2020 року Справа № 160/14358/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
03.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-913-51 на суму 21 030,90 грн.
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020 №Ф-913-51 на суму 29 293,44 грн.
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020 №Ф-913-51У на суму 8 262,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 з грудня 2005 року підприємницької діяльністю не займається, господарському діяльність не веде, відповідного доходу від такої діяльності не отримує, податкову звітність для ФОП не подає. З 14.09.2002 працювала як найманий працівник. З 11.08.2018 прийнята на роботу ОСОБА_2 . Крім цього, про сплату ЄСВ роботодавцями ОСОБА_1 свідчить інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового страхування щодо виплати заробітної плати від 13.10.2020. ОСОБА_1 оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) не отримувала, про наявність заборгованості вона дізналась самостійно з електронних кабінетів Пенсійного фонду України та електронного кабінету платника податків, а копії вимог були отримані адвокатом Єрьоміною О.Ю. 21.10.2020.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08.12.2020 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки станом на 31.01.2020 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 виникла недоїмка в розмірі 29 293,44 грн. Враховуючи наявність недоїмки, керуючись абз.1 п.4 р. VI Інструкції №449 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-913-51 від 11.02.2020 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 29293,44 грн., яку направлено платнику на податкову адресу, яка зазначена і в позовній заяві засобами поштового відправлення. З урахуванням викладеного, оспорювана податкова вимога є цілком правомірною, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає, що оскаржувана вимога винесена виключно на законних підставах та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
08.12.2020 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.
Як підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.09.2020 р. даних про реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця Єдиний державний реєстр юридичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить.
Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-913-51 на суму 21 030,90 грн., від 11.02.2020 №Ф-913-51 на суму 29 293,44 грн., від 11.02.2020 №Ф-913-51У на суму 8 262,54 грн.,
Вказані вимоги не отримані позивачем.
ОСОБА_1 з електронного кабінету на веб-порталі Пенсійного фонду України та електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 дізналася про заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальновобо'язкове державне соціальне страхування .
ОСОБА_1 була найманим працівником, отримувала заробітну плату та відповідно роботодавці, як страхувальники, сплачували єдиний соціальний внесок, зокрема за 2017-2020 року, що підтверджується Довідкою про нараховану заробітну плату від 25.09.2020 р. Як вказано у довідці з 2004 по 2020 систематично здійснюється сплата єдиного соціального внеску. Ця інформація узгоджується з відомостями з трудової книжки з веб-сайту Пенсійного фонду, де зазначено, що ОСОБА_1 з 14.09.2002 працювала як найманий працівник. Станом на сьогоднішній день, з 11.08.2018 прийнята на роботу ОСОБА_2 .
Крім цього, про сплату ЄСВ роботодавцями ОСОБА_1 свідчить інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового страхування щодо виплати заробітної плати від 13.10.2020.
Не погоджуючись з вимогою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-913-5, від 11.02.2020 №Ф-913-51 та від 11.02.2020 №Ф-913-51У на суму 8 262,54 грн., зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).
Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно ч.3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за період 2017, 2018 роки, 2019 року.
Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Також судом встановлено, що згідно відомостями з трудової книжки з веб-сайту Пенсійного фонду, де зазначено, що ОСОБА_1 з 14.09.2002 працювала як найманий працівник. З 11.08.2018 прийнята на роботу ОСОБА_2 .
Верховний Судом за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19, 04.12.2019 року сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як встановлено судом, оскаржуваною вимогою позивачеві визначено суми зобов'язань зі сплати єдиного внеску із розміру мінімального страхового внеску за 2017-2018 роки та 2019 рік, тобто у період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, за який вона мала обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.
Однак, у період, за який контролюючим органом донараховано недоїмку, ОСОБА_1 була офіційно працевлаштована, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, позивач у зазначені періоди був найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.
Відтак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-913-51, від 11.02.2020 №Ф-913-51, від 11.02.2020 №Ф-913-51У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, будинок 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-913-51 на суму 21 030,90 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020 №Ф-913-51 на суму 29 293,44 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020 №Ф-913-51У на суму 8 262,54 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 18.12.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.