28 жовтня 2020 року Справа № 160/9047/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.
за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С.
за участі:
представника позивача Гудима Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
05 серпня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, б.17-а, ІК в ЄДРПОУ 43145015) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021181304 (форма “ПС”) яке винесене відносно ОСОБА_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340,00 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021191304 (форма “Р”) яке винесене відносно ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2 159 229,24 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 539 807,32 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021201304 (форма “Р”) яке винесене відносно ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язанні за платежем військовий збір у розмірі 179 935,78 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44 983,95 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021211304 (форма “ПС”) яке винесене відносно ОСОБА_1 про штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 гривень.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки акта документальної позапланової невиїзної перевірки № 22504/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 19.04.2019 року про заниження оподатковуваного доходу, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за період 2017 - 2018 роки у сумі 2159229,24 грн., заниження військового збору за період 2017 - 2018 роки на суму 179335,78 грн., неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017 - 2018 роки, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є безпідставними. Посилається на те, що постановами Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2019 року у справі № 215/2401/19 та Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2019 року у справі № 214/5393/19 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП за здійснення господарської діяльність без державної реєстрації повернуто до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області для належного оформлення та усунення виявлених недоліків. Вказаними постановами встановлено відсутність даних, які б підтверджували здійснення позивачем господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання. Висновки акта перевірки № 22504/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 19.04.2019 року сформовані з урахуванням того, що позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що не відповідає дійсності. Також вказано, що право платника податків зареєструватися ФОП не може бути обов'язком; платник податку - фізична особа не повинен сплачувати податки в розмірі, встановленому для ФОП.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача 22.09.2020 року надано письмовий відзив на позовну заяву (вх.. № 12131/20), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на висновки акта перевірки № 22504/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 19.04.2019 року, та вказано, що відповідно до наявної податкової інформації позивач протягом 2017-2018 років отримала грошові кошти за відправлення вантажів (товарів) із залученням оператора кур'єрської доставки та транспортних послуг «Нова пошта» на загальну суму 11 995 718 грн., що підтверджено листом ТОВ «Нова пошта» від 28.01.2019 року № 30. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання податкової декларації встановлено, що податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надавались, чим порушено п.п. 49.18.5 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України. Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів, встановлено порушення п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині не ведення книги обліку доходів та витрат за період 01.01.2017р. по 31.12.2018р. Перевіркою правильності визначення оподаткованого (чистого) доходу, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, в результаті допущених порушень податкового законодавства, та сума оподатковуваного доходу платника податків ОСОБА_1 за даними перевірки складає 11 995 718 грн., у тому числі: за 2017 рік - 8 238 303 грн. та за 2018 рік - 3 757 415 грн. З урахуванням отриманого доходу, платник податків ОСОБА_1 в порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, ст. 183 Податкового кодексу України не подала до Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області в термін до 10.10.2017 року реєстраційну заяву для обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість. Дата обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість для платника податків ОСОБА_1 припадає на 10.10.2017 року, отже не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року.
Ухвалою суду від 30.09.2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/9047/20 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.
У судовому засіданні 28.10.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання 28.10.2020 року не прибув, 28.10.2020 року подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано оголошенням загальнодержавного карантину.
Проте вказане клопотання суд визнає необґрунтованим, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року, якою відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановлено: установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин, не може бути підставою для неявки у судове засідання.
Представником відповідача 20.10.2020 року уже було подано аналогічне клопотання, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.10.2020 року.
За приписами частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Також у частині 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України наведено перелік підстав, за яких суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, а саме: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
В даному випадку представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
На підставі викладеного, клопотання відповідача визнається судом необгрунтованим, та судом ухвалено здійснювати розгляд справи за даною явкою.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у спірний період не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець та на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області не перебувала.
Судом встановлено, що на підставі наказу №1128-п від 22.02.2019 року, повідомлення №359 від 22.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області у період з 01.04.2019 р. по 12.04.2019 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 22504/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 19.04.2019 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем, зокрема:
1. п.177.2, п.п.177.4.3 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження оподатковуваного доходу, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за перевіряємий період всього на 2159229,24 грн., у тому числі: 2017 рік - 1482894,54 грн., 2018 рік - 676334,70 грн.;
2. п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України в частині заниження об'єкта оподатковування військовим збором в результаті чого донараховано суму військового збору, які підлягає сплаті до бюджету, за перевіряємий період всього на 179335,78 грн., у тому числі: 2017 рік - 123574,55 грн., 2018 рік - 53361,23 грн.;
3. п.181.1 ст. 181, п.183.2, п.183.4 ст.183, з урахуванням вимог п. 183.10 ст.183, 187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині не нарахування та не сплати до бюджету податку на додану вартість, в результаті чого донараховано ПДВ за перевіряємий період всього на суму у розмірі 2001876 грн., у тому числі по періодам: 2017 рік: жовтень - 257138 грн., листопад - 468782 грн., грудень - 524463 грн., 2018 рік: січень - 167309 грн., лютий - 215818 грн., березень - 283496 грн., квітень - 84870 грн., травень 2018 - 0 грн., червень - 0 грн., липень - 0 грн., серпень - 0 грн., вересень - 0 грн., жовтень - 0 грн., листопад - 0 грн., грудень - 0 грн.;
4. п.201.1. ст. 201 з урахуванням норм п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму у розмірі 2001876 грн., у тому числі по періодам: 2017 рік: жовтень - 257138 грн., листопад - 468782 грн., грудень - 524463 грн.; 2018 рік: січень - 167309 грн., лютий - 215818 грн., березень - 283496 грн., квітень - 84870 грн.;
5. п.49.1, п.49,2, п.п.49.18.1, п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в частині не надання податкових декларацій з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2017- грудень 2018 року;
6. п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині не надання первинних документів;
7. п.п. 177.5.2 п.177.5 ст.177, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в частині не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи 2017 та 2018 роки.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 02.07.2019 року № 0021181304 (форма “ПС”) про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340,00 гривень;
- від 02.07.2019 року № 0021191304 (форма “Р”) про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за податковим зобов'язанням - 2 159 229,24 гривень, та штрафними (фінансовими) санкціями - 539 807,32 гривень;
- від 02.07.2019 року № 0021201304 (форма “Р”) про збільшення суми грошового зобов'язанні за платежем військовий збір за податковим зобов'язанням у розмірі 179 935,78 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44 983,95 гривень;
- від 02.07.2019 року № 0021211304 (форма “ПС”) про штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 гривень.
Із розділу ІІ вищевказаного акта перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на листах ДФС України від 22.11.2018 року № 36393/7/99-99-13-04-03-17 та від 05.02.2019 року № 3392/7/99-99-13-04-03-17, згідно яких фізична особа - платник податків ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років отримала грошові кошти за відправлення вантажів (товарів) із залученням оператора кур'єрської доставки та транспортних послуг «Нова пошта» на загальну суму 11 995 718 грн., у тому числі: за 2017 рік - 8 238 303грн. та за 2018 рік - 3 757 415грн.
Податкова інформація про здійснення відправлень вантажів платником податків- фізичною особою ОСОБА_1 за 2017-2018 роки підтверджена листом ТОВ «Нова пошта» від 28.01.2019 року № 30 «Відповідь на лист про надання інформації» (вх. від 31.01.2019 р. № 4027/6).
У зв'язку із чим, на підставі статі 162 Податкового кодексу України, враховуючи, що базою оподаткування є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований, виплачений, наданий на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, а за наявною податковою інформацією діяльність ОСОБА_1 , яка пов'язана з продажем (реалізацією) товарів підпадає під визначення господарської діяльності, контролюючий орган із застосуванням ставки у розмірі 18% нарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб за перевірений період у загальній сумі 2 159 229,24 грн., у тому числі: 2017 рік - 1 482 894,54 грн., 2018 рік - 676 334,70 грн., військовий збір у загальній сумі 179 335,78 грн., у тому числі: 2017 рік - 123 574,55 грн., 2018 рік - 53 361,23 грн.
Отже, підставою для твердження про порушення вимог податкового законодавства та визначення бази оподаткування за 2017-2018 року стала наявна у контролюючого органу інформація, отримана від ТОВ «Нова пошта» - лист від 28.01.2019 року № 30.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок 727).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 3 Розділу II Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Пункт 4 розділу III Порядку № 727 встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Із аналізу наведених правових норм необхідно дійти висновку, що за результатами податкової перевірки контролюючий орган складає акт (службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації), який повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового, валютного та іншого законодавства із обов'язковим посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Тобто посилання контролюючого органу виключно і лише на податкову інформацію, як на джерело фактичних обставин щодо виявлених під час перевірки порушень, наведеними нормами не допускається, оскільки така інформація може лише додатково підтверджувати наявність зазначених фактів, а не встановлювати їх.
Всупереч наведеному акт перевірки № 22504/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 19.04.2019 року не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області у період з 01.04.2019 р. по 12.04.2019 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., про що складено відповідний акт № 22504/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 19.04.2019 року.
Суд зауважує, що вказаний вид перевірки передбачає дослідження і аналіз наявних у контролюючого органу документів. Однак відповідачем у справі не було заперечено, що окрім наданої інформації від ТОВ «Нова пошта» листом від 28.01.2019 року № 30 іншими доказами не володіє, документи первинного бухгалтерського обліку для проведення перевірки не досліджувались.
Як визначено підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Як визначено статтею 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
За правилами пункту 167.1 цієї статті ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Статтею 177 Податкового кодексу України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Так, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:
від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;
від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;
у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.
Отже, за приписами чинного законодавства, обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
Таким чином, в силу вимог наведеної норми у позивача відсутній обов'язок щодо подання податкової декларації.
Також, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 996-XIV).
Згідно із абзацом 3 статті 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Як визначено абзацом 11 статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що з метою здійснення та за результатами господарської діяльності суб'єкт господарювання оформляє документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції.
Аналізуючи норми наведеного законодавства, суд зазначає, що в межах даного спору необхідним є встановлення наявності доказів, які б свідчили про факт здійснення господарських операцій позивачем, характер таких операцій, розмір доходу, отриманого за результатами таких операцій.
Проте, проаналізувавши наведені відповідачем докази на підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем, характеру таких операцій, розмір доходу, отриманого за результатами таких операцій, яким є лише інформація, отримана від ТОВ «Нова пошта» листом від 28.01.2019 року № 30, суд звертає увагу, що будь-які документальні підтвердження щодо сум грошових переказів, і як наслідок отримання позивачем доходу за 2017-2018 роки у розмірі 11 995 718 грн., у тому числі: за 2017 рік - 8 238 303грн. та за 2018 рік - 3 757 415грн., у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом не встановлено факту наявності документів первинного бухгалтерського обліку щодо предмета перевірки, не досліджено таких документів, а висновки акта № 22504/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 19.04.2019 року ґрунтуються лише на податкові інформації.
Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
На переконання суду контролюючий орган дійшов передчасного висновку без підтвердження необхідними доказами, що у свою чергу, доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення такої перевірки та свідчить про недоведеність обчисленої бази оподаткування. Також не доведено обов'язку позивача подавати декларацію по отримані доходи.
Акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо належності, допустимості, достатності доказів, закріплених статтями 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідачами, на виконання наведених вимог Кодексу, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності винесених оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Цей правовий принцип дотично до спірних правовідносин слід розуміти так, що право платника податків зареєструватися ФОП не може бути обов'язком; платник податку - фізична особа не повинен сплачувати податки в розмірі, встановленому для ФОП.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 810/1963/18.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що доходи, отримані позивачем без реєстрацій ФОП, мають оподатковуватися за правилами статті 177 Податкового кодексу України, яка поширюється на оподаткування доходів, отриманих ФОП.
Окрім того, постановами Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2019 року у справі № 215/2401/19 та Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2019 року у справі № 214/5393/19 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП за здійснення господарської діяльність без державної реєстрації повернуто до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області для належного оформлення та усунення виявлених недоліків.
За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки на підставі недопустимих доказів не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню з дотриманням вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 14 442,00,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1789710620.1 від 03.08.2020 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 14 442,00,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021181304 (форма «ПС») яке винесене відносно ОСОБА_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340,00 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021191304 (форма «Р») яке винесене відносно ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2 159 229,24 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 539 807,32 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021201304 (форма «Р») яке винесене відносно ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов'язанні за платежем військовий збір у розмірі 179 935,78 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44 983,95 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.07.2019 року № 0021211304 (форма «ПС») яке винесене відносно ОСОБА_1 про штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 14 442 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 06 листопада 2020 року.
Суддя (підпис) Е.О. Юрков