01 грудня 2020 року Справа № 160/8444/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В.
за участі:
представника позивача представник відповідача Кісілевич Є.Є., Потапова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (51925, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ( 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про скасування податкових-повідомлень рішень,-
23 липня 2020 року акціонерне товариство “Дніпровська теплоелектроцентраль” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0046805530 від 06.07.2020 року та № 0046795530 від 06.07.2020 року винесені на підставі на акту № 36787/476/04-36-55-30/00130820 від 04.06.2020 року “Про результати камеральної перевірки АТ “Дніпровська ТЕЦ з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад - грудень 2018 року, січень - травень 2019 року, липень - грудень 2019 року, січень - лютий 2020 року”.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що останній не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням на підставі ака перевірки від 04.06.2020 року № 36787/476/04-36-55-30/00130820, оскільки перевірку здійснено з порушенням ст. 76 Податкового кодексу України, а відтак є безпідставними вставленні нею фактичні дані та відсутні правові наслідки для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Також, з урахуванням дії мораторію на задоволення позовних вимог кредиторів, який введено господарським судом Дніпропетровської області з 17.12.2015 року по 13.11.2018 року, АТ «Дніпропетровська ТЕЦ» в період листопад - грудень 2018 року, січень -травень 2019 року, липень-грудень 2019 року, січень 2020 року своєчасно відповідно до поданих декларацій сплачувало податок на додану вартість.
Зміна призначення платежу, здійснена податковою службою, на думку позивача, призвела до штучного виникнення заборгованості з податку на додану вартість в періоди зазначені в акті перевірки від 04.06.2020 року № 36787/476/04-36-55-30/00130820.
Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року судом вимрішено подальший розгляд адміністративної справи № 160/8444/20 за позовом акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль” (51925, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про скасування податкового-повідомлення рішення - здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.10.2020 року о 11:30 год.
В подальшому розгляд справи перенесено на 22.10.2020 року, 05.11.2020 року, 17.11.2020 року,
Протокольною ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року закрито підготовче провадження.
Розгляд справи по суті перенесено на 01.12.2020 року.
В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату акціонерним товариством «Дніпропетровська теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820) узгодженої суми податкового зобов'язання в зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.
За даними АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків (ІКПП) з ПДВ обліковувалась податкова заборгованість, у зв'язку з чим кошти, що сплачував платник податків, у першу чергу зараховувались в рахунок погашення податкового боргу.
У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
На підставі норм ст. ст. 19, 20,75,76 ПК України головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Кам'янського управління шоловного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад - грудень 2018 року, січень - травень 2019 року, липень - грудень 2019 року, січень - лютий 2020 року, про що складено відповідний акт № 36787/476/04-36-55-30/00130820 від 04.06.2020 року.
Перевіркою встановлено порушення своєчасної сплати АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820) узгодженої суми податкового зобов'язання в зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.
За результатами перевірки податковою службою було складено податкове повідомлення-рішення № 0046795530 від 06.07.2020 року про порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу застосовано штраф в розмірі 597 578,88 грн.
Також, було складено податкове повідомлення-рішення № 0046805530 від 06.07.2020 року про порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу застосовано штраф в сумі 2 031 089,20 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом, зокрема, вказав, що відповідачем неправомірно було зарахована сплата податку на додану вартість на погашення податкового боргу який виник в 2015 році.
На підтвердження цього позивач крім позовної заяви надавав суду відповідь на відзив вих. № 1463/07 від 21.10.2020 року; додаткові пояснення вих. № 1571/07 від 16.11.2020 року та додаткові пояснення вих. № 160/8444/20.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, унормовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 14.1.178. ст. 14 ПК України податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України для платників ПДВ звітним періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених
Податковим кодексом України, календарний квартал.
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 та статті 203 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя).
Пунктом 57.1 статті 57 та статті 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації.
Зі змісту акта камеральної перевірки № 36787/476/04-36-55-30/00130820 від 04.06.2020 року вбачається, що при перевірці використано інформацію наявну в базах даних ДПС, а саме :
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.12.2018 року № 9284145425;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 21.01.2019 року № 9308031107;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.02.2019 року № 9024913946;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.12.2019 року № 9306961123;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.11.2019 року № 9276529280;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.10.2019 року № 9245104523;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.09.2019 року № 9214642950;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.08.2019 року № 9186661672;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.06.2019 року № 9130113202;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.05.2019 року № 9103835749;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.04.2019 року № 9077312949;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.03.2019 року № 9050122177;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.01.2020 року № 9332125699;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.03.2020 року № 9058432913;
- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.02.2020 року № 9029629050.
Відповідно до п. 75.1.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до вимог ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Системний аналіз наведених норм, в редакції, яка діяла на час проведення спірної перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність оплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання і з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів.
Відтак, твердження позивача про те що, перевірку було проведено з порушенням строків її проведення 30 днів визначених ст. 76 ПК України, не приймається судом до уваги оскільки предметом камеральної перевірки було своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад -грудень 2018 року, січень-травень 2019 року, липень-грудень 2019 року, січень - лютий 2020 року, що узгоджується зі ст. 102 Податкового кодексу України та позицією Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 року в справі № 819/1569/16.
Інших порушень порядку проведення перевірки судом не встановлено і позивачем не заявлялось, у зв'язку із чим предметом досліджень в даній справі буде встанволені перевіркою правопорушення по суті.
Судом встановлено що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року було порушено провадження справи № 904/10198/15 про банкрутство АТ «Дніпровська ТЕЦ». Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство здійснено на сайті Вищого господарського суду України 18.12.2015 року за номером публікації 26408.
Даною ухвалою суду від 17.12.2015 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Отже, щодо конкурсних вимог боржника законодавцем обмежено можливість нарахування неустойки (штраф, пеня).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2017 року про затвердження реєстру вимог кредиторів в справі № 904/10198/15 головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були заявлені вимоги з податкового боргу з податку на додану вартість, нарахованого за березень - листопад 2015 року, які підлягали визнанню та віднесені до третьої черги 3 611 622,00 грн. основного боргу та шостої черги - 1 985 073,13 грн. пені і штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 року провадження у справі № 904/10198/15 закрито на підставі п.12) ч.1 ст. 83, п. 4-3 розділу Х Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч.5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», в зв'язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію державного пакету акції розміром 99,9277% статутного капіталу АТ «Дніпровська ТЕЦ». Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» вирішено продовжити приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році, в тому числі і АТ «Дніпровська ТЕЦ».
Згідно з п. 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
З набуттям чинності Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019 року визначені п. 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заборони перестали діяти.
Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів введено господарським судом Дніпропетровської області з 17.12.2015 року по 13.11.2018 року, а також з 13.11.2018 року по 21.10.2019 року діяли заборони встановлені п. 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі щодо стягнення заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла у АТ «Дніпровська ТЕЦ» до порушення справи про банкрутство і є кредиторською в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції нараховані відповідачем з грудня 2018 року по травень 2020 року.
Суд зазначає, що пунктом 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавче обмеження права кредитора (позивача) на нарахування неустойки (штраф, пеня), на прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, у випадку припинення щодо боржника провадження у справі про банкрутство у зв'язку з його приватизацією, діє як спеціальна заборона, що виключає можливість застосування до такої особи штрафних санкція на загальних підставах. Дана правова позиція узгоджується з висновками викладеними, в постанові Верховного суду від 10.09.2020 року в справі № 904/4700/19.
Крім цього, судом встановлено, що з розрахунків штрафних санкцій згідно з додатками до податкових повідомлень-рішень № 0046805530 від 06.07.2020 року та № 0046795530 від 06.07.2020 року вбачається, що відповідачем здійснено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за листопад - грудень 2018 року, січень - травень 2019 року, липень - грудень 2019 року, січень - лютий 2020 року.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» за період листопада 2018 - лютий 2020 року самостійно сплачувались узгоджені суми податкових зобов'язань визначені в поданих ним податкових деклараціях:
- за 11.2018 зобов'язання в сумі 1 672 181 грн. сплачено до бюджету 10.12 та 27.12.2018 року, п/д 5436, 5772;
- за 12.2018 зобов'язання в сумі 9 513 764 грн. сплачено до бюджету 29.01 та 30.01.2018 року, п/д 378, 379, 430;
- за 01.2019 зобов'язання в сумі 1 146 859 грн. сплачено до бюджету 27.02.2019 року, п/д 873, 874;
- за 03.2019 зобов'язання в сумі 1 507 653 грн. сплачено до бюджету 25.04.2019 року, п/д 1822;
- за 04.2019 зобов'язання в сумі 1207 568 грн. сплачено до бюджету 30.05.2019 року, п/д 2318;
- за 05.2019 зобов'язання в сумі 530 426 грн. сплачено до бюджету 27.06.2019 року, п/д 312;
- за 07.2019 зобов'язання в сумі 110 689 грн. сплачено до бюджету 29.08.2019 року, п/д 859;
- за 08.2019 зобов'язання в сумі 719 952 грн. сплачено до бюджету 30.09.2019 року, п/д 1144;
- за 09.2019 зобов'язання в сумі 101 966 грн. сплачено до бюджету 30.10.2019 року, п/д 1341;
- за10.2019 зобов'язання в сумі 109 535 грн. сплачено до бюджету 28.11.2019 року, п/д 1660;
- за 12.2019 зобов'язання в сумі 2 04 487 грн. сплачено до бюджету 30.01.2019 року, п/д 342, 04.02.2020 п/д 396;
- за 01.2020 зобов'язання в сумі 4 932 486 грн. сплачено до бюджету 28.02.2020 року, п/д 697.
Тобто, позивач згідно з поданими ним деклараціями сплачував узгоджені зобовязання з податку на додану вартість у встановлені законом строк, шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в органі держказначейства та із відповідним зазначенням щодо призначення платежу.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статті 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (пункт 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України).
Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пункту 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (пункту 200-1.7 статті 200 Податкового кодексу України).
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України ввід 16 жовтня 2014 року №569 (далі по тексту - Порядок №569).
Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (пункт 1 Порядку №569).
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Порядку №569, передбачено термін рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) вживається у такому значенні - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №569 електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі. Датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунка є дата реєстрації його платником податку (для платників податку, зареєстрованих до 01 лютого 2015 року, - 01 лютого 2015 року).
Згідно з пунктом 20 Порядку №569, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статті 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.
Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.
З аналізу наведених норм вбачається, що на контролюючий орган та казначейську службу покладено обовязок здійснити заходи, спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до бюджету у строки, встановлені Податковим кодексом України, для самостійної сплати податкових зобов'язань.
В даному випадку стягнення контролюючим органом грошових коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість проведено без дотримання норм пункту 87.1 статті 87, пункту 95.3 статті 95 ПК України та Порядку електронного адміністрування з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.
Фіксуючи в акті про результати камеральної перевірки порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад - грудень 2018 року, січень - травень 2019 року, липень - грудень 2019 року, січень - лютий 2020 року, період з квітня 2015 року по січень 2016 року та за березень 2016 року, контролюючий орган не відобразив той факт, що зарахування ним за платника податку сум на погашення податкового боргу, що виник в 2015 році до порушення справи про банкрутство № 904/10198/15 було здійснено з рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ, що не допускається нормами Податкового кодексу України.
Непогашення податкового боргу, в тому числі зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це передбачено частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 440/4082/18 та від 10 вересня 2019 року в справі № 1840/3549/18.
Як було встановлено судом, позивач сплачував відповідні суми грошових зобов'язань у визначені строки самостійно, і ці обставини не спростовано, при цьому всі надходження податку до бюджету були зараховані контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу.
Наведене свідчить, що позивач виконав свій обовязок зі вчасної сплати поточних зобовязань з податку на додану вартість останні вважають вважається виконаними з моменту перерахування відповідних сум на відповідний рахунок.
З урахуванням наведеного, суд зробив висновок про протиправність нарахування відповідачем штрафу за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд зробив висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5318,69 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 4673 від 20.07.2020 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 5318,69 грн. підлягає стягненню з головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль” (51925, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про скасування податкового-повідомлення рішення - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.07.2020 року № 0046805530.
Визнати протиапрвним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2020 року № 0046795530.
Стягнути на користь акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль” (51925, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 21020 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 10 грудня 2020 року.
Суддя С.В. Ніколайчук