25 листопада 2020 року Справа № 160/11448/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юркова Е.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) про зняття арешту з майна,-
21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Інгулецького відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.11.2010 б/н, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, реєстраційний номер обтяження: 10520919;
- зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.11.2010 б/н, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, реєстраційний номер обтяження: 10520919.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Маючи намір укласти угоду про відчуження належної частини квартири, 16.07.2020 р. позивач звернувся до нотаріуса і дізнався про те, що на все його майно 23 листопада 2010 року накладено арешт Інгулецьким відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 20.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про зняття арешту з майна та 08.09.2020 року позивач отримав лист відповідача, у якому зазначено: ...згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) неможливо ідентифікувати виконавче провадження, за яким було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 23.11.2010 року. Просимо для вирішення питання звернутись до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.
Відповідачем копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року разом з позовною заявою отримані 15.10.2020 року; правом надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності від 23.05.2007 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради на підставі розпорядження № І 1097 від 29.12.2006 року, належить 1/4 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 23.11.2010, Інгулецький відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.
Судом встановлено, що позивач 27.08.2020 року звернувся до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про зняття арешту (обтяження) з майна заявника, реєстраційний номер 10520919, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, винесеною Інгулецьким відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.
Листом від 08.09.2020 року № 1712-34/24891 за розглядом заяви позивача відповідачем надано відповідь, якою повідомлено про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (спец розділ) неможливо ідентифікувати виконавче провадження, за яким було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 23.11.2010 року. Також викладено прохання для вирішення питання звернутись до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (у редакції, що діяла на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (у редакції, що діяла на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно із частиною 1 статті 55 Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 розділу 10, пункту 2,4 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями", затверджених наказом Мінюсту від 07.06.2017 року за № 1829/5, якими визначено, що завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, який формується Системою.
Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Згідно листа відповідача від 08.09.2020 року № 1712-34/24891, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (спец розділ) неможливо ідентифікувати виконавче провадження, за яким було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 23.11.2010 року. Також викладено прохання для вирішення питання звернутись до суду.
Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача на момент розгляду справи наявні відкриті виконавчі провадження.
Отже, відсутність виконавчих проваджень, в яких позивач виступає як боржник, свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання відносно позивача, а отже, і відсутність правової підстави для накладення арешту на нерухоме майно позивача.
Відповідно до частин 2, 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на майно позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1-136К від 15.09.2020 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ПН НОМЕР_1 ) до Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Г.Романової, б.22а, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026, ІК в ЄДРПОУ 34545923) про зняття арешту з майна задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Інгулецького відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.11.2010 б/н, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, реєстраційний номер обтяження: 10520919.
Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.11.2010 б/н, реєстраційний номер обтяження: 10520919.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Г.Романової, б.22а, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026, ІК в ЄДРПОУ 34545923) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 25 листопада 2020 року.
Суддя (підпис) Е.О. Юрков