03 грудня 2020 року Справа № 160/11534/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОМ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
22.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛОМ» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 року №Ю-24568-57 ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 202 597,95 грн., з підстав невідповідності такої вимогам актам законодавства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 20.10.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вимога від 03.07.2020 року прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, оскільки сформована не на підставі акту перевірки або рішення із розрахунками. Також, не містить періоду нарахування, у зв'язку з чим не можливо визначити на кінець якого саме календарного місяця та року виникає обов'язок по сплаті боргу (недоїмки), та неможливо визначити та розрахувати з яких саме зобов'язань виникла недоїмка, штраф та пеня до неї. Посилання контролюючого органу у вимозі на таку підставу застосування штрафу та пені, як рішення №0034425740 від 19.05.2020 року є протиправним, так як штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату ЄСВ не нараховуються відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19). Крім того, оскаржувана вимога не є узгодженою, а отже і відсутні підстави для її задоволення.
16.10.2020 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Недоїмка, яка виникла у позивача на підставі самостійно задекларованих сум ЄСВ та своєчасно не сплачена в повному обсязі виникла з 16.02.2020 року та з цього моменту безперервно збільшувалась. Підставами постійного збільшення недоїмки, відповідно ІКПП позивача, були несвоєчасні сплати розмірів самостійно задекларованих сум ЄСВ та зарахування поточних платежів на погашення недоїмки в порядку черговості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернулась до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.
Згідно із ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, наявності відзиву на позов, достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛОМ» зареєстроване 29.08.2016 року як юридична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків.
Основний вид діяльності за КВЕД 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів.
03.07.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-24568-57 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 202 597,95 грн.
Підставою для формування даної вимоги стала інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено що з 16.02.2020 року ТОВ «АЛОМ» своєчасно не сплачує самостійно задекларовані суми ЄСВ.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 року №Ю-24568-57.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 року №449 (далі Інструкція №449).
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно До законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на Інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону №2464 визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу 1 зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч.12 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до п.6.8 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафі та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно із ІКПП ТОВ «АЛОМ» станом на 22.06.2020 року за товариством обліковувалась недоїмка у розмірі 202 597,95 грн.
Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
На підставі ч. 4 ст. 25 Закону №2464 та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 №469(449) була сформована та належним чином направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 року №Ю-24568-57 на суму 202 597,95 грн.
Суд звертає увагу, що п. 4 розд. VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Із зазначеного вбачається, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
Щодо посилань позивача на процедурні порушення прийняття вимоги, суд зазначає, що процедурне порушення не впливає на законність самої вимоги та не звільняє платника від обов'язку сплачувати відповідні зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування норм права щодо процедурних порушень винесення вимоги, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.12.2018 у справі №804/1678/15, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ч.5 ст.242 КАС України. Так, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника податків не свідчить про звільнення позивача від обов'язку сплачувати податкові зобов'язання.
Суд також, звертає увагу, що позивачем до позовної заяви не додано жодного платіжного доручення по сплаті ЄСВ.
Тобто, позивачем у позовній заяві взагалі не спростовано наявність у товариства заборгованості.
Натомість відповідачем на підтвердження встановлених порушень порядку сплати єдиного соціального внеску надано відповідний витяг з ІКПП позивача за 2020 рік.
Щодо посилань позивача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), суд зазначає наступне.
Згідно із п. 9-10 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе.
При цьому, положення абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються. Тобто, роботодавці, які мають найманих працівників, зобов'язані сплачувати єдиний внесок із заробітної плати своїх працівників, їх звільнили лише від штрафних санкцій, визначених частиною 11 ст. 25 Закону № 2464 у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину (пункт 9-11.1 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
За наведених обставин, суд вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №№Ю-24568-57 від 03.07.2020 року прийнята відповідачем на підставі та у межах наданих повноважень, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Сліпець Н.Є. у період з 26.11.2020 року по 02.12.2020 року у відпустці, повний текст рішення складено першого робочого дня - 03.12.2020 року.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОМ» (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 40782668) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394854) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець