м. Вінниця
18 грудня 2020 р. Справа № 120/4527/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління поліції охорони у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що починаючи з 07.11.2015 він був прийнятий на службу до Національної поліції України. Разом із тим, наказом №91 від 04.05.2020 його звільнено зі служби в органах поліції на підставі п. 6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Крім того, наказом №55 о/с від 05.05.2020 позивача було звільнено в запас у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Разом із тим, своє звільнення позивач вважає протиправним, а накази №91 від 04.05.2020 та №55 о/с від 05.05.2020 такими, що підлягають скасуванню, а тому і звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 23.09.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, хоча копія ухвали від 23.09.2020 отримана ним 01.10.2020, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, ухвалою від 25.11.2020 вирішено витребувати в Управління поліції охорони у Вінницькій області усі наявні у нього докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних у даній справі наказів №91 від 04.05.2020 та №58 о/с від 05.05.2020, в тому числі належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, за наслідками якого прийнято оскаржувані накази.
08.12.2020 на адресу суду надійшли витребувані судом матеріали.
З огляду на вищевикладене, а також керуючись положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач проходив службу в Управлінні поліції охорони у Вінницькій області, в званні старшого сержанта поліції.
Наказом Управління поліції охорони у Вінницькій області від 27.04.2020 №88 було призначено службове розслідування стосовно позивача за фактом порушення службової дисципліни.
Службовим розслідуванням встановлено, що 27.04.2020 до чергової частини ВОАЗОР УПО Вінницької області надійшла інформація про те, що 26.04.2020 о 22:10 ОСОБА_1 знаходячись поза службою, керуючи власним автомобілем ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 скоїв ДТП по вул. Литвиненко-Вольгемут, 30, допустивши зіткнення з припаркованим автомобілем Опель вектра, який знаходиться у користуванні ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 залишив місце події, а потерпілий викликав наряд патрульної поліції. Відносно ОСОБА_1 складено наступні матеріали, зареєстровані в ЄО УПП Вінницької області, а саме: за ст. 130 КУпАП №167807 від 26.04.2020, за ст. 124 КУпАП №167809 від 26.04.2020, за п. 4 ч. 122 КУпАП №167810 від 26.04.2020. За результатами тесту алкотестера "Драгер" ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (1,91 проміле).
04.05.2020 складено висновок службового розслідування, в якому зазначено, що за за неналежне виконання функціональних обов'язків, порушення вимог підпункту 1, 4, 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, що виразилось у порушенні Присяги поліцейського, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, помічника чергового чергової частини ВОАЗОР Управління поліції охорони у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за п. 6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Наказом Управління поліції охорони у Вінницькій області №91 від 04.05.2020 неналежне виконання функціональних обов'язків, порушення вимог підпункту 1, 4, 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, що виразилось у порушенні Присяги поліцейського, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, помічника чергового чергової частини ВОАЗОР Управління поліції охорони у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Наказом Управління поліції охорони у Вінницькій області № 58 о/с від 05.05.2020 на виконання п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі наказу Управління поліції охорони у Вінницькій області від 04.05.2020 №91, позивача було звільнено зі служби в поліції (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Разом із тим, не погоджуючись із зазначеними вище наказами про своє звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п.п. 1, 4, 6, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ч. 9 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Так, як слідує із висновку службового розслідування, позивач вчинив дії, які стали підставою для складання адміністративних матеріалів за статтями 122-4 (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди), 124 (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), 130 КУпАП (керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння).
Саме вчинення позивачем дій, які стали причиною для складання відносно нього адміністративних матеріалів за ст.ст. 122-4, 124 та 130 КУпАП, слугувало підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
В той же час, обґрунтовуючи вимоги даного позову, позивач зазначає, що відповідач не мав права притягати його до дисциплінарної відповідальності до закінчення розгляду судом справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Також зазначає, що постановою Вінницького апеляційного суду від 03.08.2020 по справі №127/9633/20 задоволено його апеляційну скаргу та скасовано постанову Вінницького міського суду від 19.06.2020 про притягнення його до відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 та 130 КУпАП.
Разом із тим, наведені вище посилання позивача, як на доказ протиправності оскаржуваних у даній справі наказів, судом оцінюються критично, адже як слідує із змісту оскаржуваних наказів, підставою для звільнення позивача зі служби слугувало порушення ним вимог Дисциплінарного статуту, а не притягнення його до адміністративної відповідальності.
Більше того, як слідує зі змісту долученої до позовної заяви постанови Вінницького апеляційного суду від 03.08.2020 по справі №127/9633/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, за якою його дії кваліфіковано не правильно, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчився установлений частиною другою статті 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, що унеможливлює її направлення до органу Національної поліції України для належного оформлення, то постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі: в частині притягнення ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП (через відсутність складу адміністративного правопорушення), а в частині його притягнення до відповідальності за статтями 122-4, 124 КУпАП на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 цього Кодексу (через закінчення строків накладення адміністративного стягнення).
Таким чином, скасування судом апеляційної інстанції постанови Вінницького міського суду від 19.06.2020 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 та 130 КУпАП, жодним чином не спростовує факт вчинення ним дій, які були встановлені відповідачем в ході службового розслідування та слугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
До того ж, провадження у справі №127/9633/20, в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтями 122-4, 124 КУпАП, закрито саме через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, а не за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, посилання, позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, помилкові, оскільки не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби в органах поліції.
Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 17.07.2019 року по справі №806/2555/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, позивачем вчинено дисциплінарний проступок, обставини якого було встановлено під час проведення службового розслідування.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Наказом Управління поліції охорони у Вінницькій області №91 від 04.05.2020 застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Наказом Управління поліції охорони у Вінницькій області №58 о/с від 05.05.2020 на виконання п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі наказу Департаменту патрульної поліції в№91 від 04.05.2020, позивача було звільнено зі служби в поліції.
При цьому, в ході судового розгляду даної справи позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність оскаржуваних наказів Управління поліції охорони у Вінницькій області.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );
Управління поліції охорони у Вінницькій області (пров. Залізничний, 4, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 401009131).
Повний текст рішення складено 18.12.2020.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна