м. Вінниця
17 грудня 2020 р. Справа № 120/1994/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,
представника позивача: Зубань Олександра Олександровича,
представника відповідача: Порхун Людмили Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі:
за позовом: ОСОБА_1 (номер і серія паспорта: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 )
до: Ладижинського міського сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 37836770, адреса: вул. В. Кравчика, 21, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Ладижинського міського сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року у справі № 120/1994/20-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову відповідача щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Зобов'язано Ладижинський міський сектор Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
07.12.2020 року представником відповідача подано заяву про відстрочення виконання рішення суду. Вказана заява мотивована тим, що рішенням суду зобов'язано оформити та видати неповнолітній дитині - ОСОБА_2 , який не досяг віку 16 років, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Втім, відповідно до пункту 3 Тимчасового Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 року № 620/335591, паспорт громадянина України у формі книжечки видається особі, яка досягла шістнадцятирічного віку на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у Додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто. Враховуючи вищенаведене, заявник вказує, що виконати судове рішення не є можливим, оскільки норми діючого законодавства, зокрема Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ встановлюють правило, за яким видача паспорта у формі книжечки можлива після досягнення особою 16-річного віку.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник позивача щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду заперечував.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи поданої заяви та просила її задовольнити.
Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Розглянувши заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною першою, другою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку у контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У разі, якщо рішення суду не виконується у добровільному порядку воно може бути звернене до примусового виконання у порядку статті 373 КАС України.
При цьому, відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд згідно з положеннями частини четвертої статті 378 КАС України також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому відповідно до частини п'ятої статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є виняткові обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим виконання судового рішення в адміністративній справі.
У даному випадку спірні правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані із бажанням неповнолітньої особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення ним 14-річного віку отримати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Як уже зазначалося вище, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року, зокрема, зобов'язано Ладижинський міський сектор Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
За результатами розгляду даної справи, суд у контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17, дійшов висновку, що отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року може мати місце і щодо громадянина України, який досяг 14-річного віку.
При цьому, суд приймаючи своє рішення не взяв до уваги положення Тимчасового порядку № 456 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України особам, які досягли 16-річного віку, вказавши, що такі не відповідають ані Закону № 5492-VI, ані Порядку № 302, тому у силу частини 3 статті 7 КАС України не можуть бути застосовані судом.
Отже, зазначеним рішенням суд підтвердив безумовне право неповнолітньої особи на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки після досягнення ним 14 років, а не 16 років, як стверджував відповідач.
Натомість, заявник підставою для звернення із заявою про відстрочення виконання судового рішення від 11.08.2020 року зазначає, що паспорт громадянина України зразка 1994 року видається особі, яка досягла шістнадцятирічного віку.
У той же час, оцінка законності процедури оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки неповнолітній особі, яка досягла 14-річного віку, але ще не досягнула 16 років, вже була надана у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року, яке набрало законної сили.
Тому, відстрочення виконання судового рішення у межах даної адміністративної справи знівелює саму суть (зміст) рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року в розрізі викладених мотивів, в частині наявності обов'язку територіального органу Управління Державної міграційної служби України оформити та видати особі, яка досягла 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Зважаючи на обґрунтування вказаної заяви, суд зауважує, що наведена норма статті 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Під відстроченням виконання рішення розуміється перерва на певний, точно визначений строк, протягом якого виконання рішення не проводяться, у зв'язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.
Таким чином, для відстрочення виконання рішення суду повинна бути наявність обставин, що ускладнюють виконання.
На підтвердження факту існування таких обставин заявник повинен подати суду належні та допустимі докази відповідно до вимог статей 73 і 74 КАС України.
Такими доказами, у відповідності до статті 70 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Натомість, жодних перешкод неможливості виконання такого рішення суду у той спосіб та в тому порядку, який визначено судом, відповідачем не наведено.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено: 18.12.2020 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна