м. Вінниця
10 грудня 2020 р. Справа № 120/5286/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.
представника позивача: Міщенко А.Г.
представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2020 №0053095005 та №0053105005.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2020 №0053095005 та №0053105005 застосовано до нього штраф за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.
Разом із тим, вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 05.10.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 02.11.2020.
Судове засідання 02.11.2020 відкладено до 25.11.2020 у зв'язку з неявкою представників сторін.
Ухвалою від 25.11.2020, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 02.12.2020.
Судове засідання 02.12.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 10.12.2020.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві. Зокрема зазначила, що виходячи з податкових декларацій з ПДВ від 18.01.2020, 19.02.2020, 19.03.2020 несвоєчасна сплата податків позивачем зумовлена саме несвоєчасною сплатою контрагентами своїх зобов'язань за наданий товар на підставі договорів купівлі-продажу товарів №02/09-2019 від 02.09.2019, №01/03/01-2019 від 01.03.2019 та №01/03/2019 від 01.03.2019. Водночас, згідно з оборотно-сальдовою відомістю за грудень 2019 року, сальдо на кінець періоду становить 797442,79 грн. Отже, виходячи з акту камеральної перевірки позивача було сплачено узгоджене грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 222500,00. Несвоєчасна сплата даного податку залежала не лише від позивача, а в першу чергу від його контрагентів. Також вказала, що відмова у реєстрації податкових накладних стала підставою зменшення обсягу продажу позивача, як наслідок, зменшення розміру податкових кредитів контрагентів, які у свою чергу припинили своєчасні розрахунки за вже поставлений товар, оскільки змушені були сплатити незаплановані кошти по власним податковим зобов'язанням.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 15.05.2020 відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язаня з ПДВ, за результатами якої виявлено порушення позивачем термінів сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 222500,00 грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ від 15.05.2020 №9692/5005/ НОМЕР_1 .
Крім того, на підстави виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0053095005 та №0053105005.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 16 ПК України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4).
Положеннями ст. 36 ПК України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3).
Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Положеннями п. 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Із системного аналізу наведених норм слідує, що на платника податку покладається обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом визначених строків, він притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно були подані податкові декларації з ПДВ і розрахунки коригування сум ПДВ. Однак позивачем протягом встановленого ПК України строку узгоджені суми грошового зобов'язання сплачені до державного бюджету не були. Зазначені обставини виявлені відповідачем за наслідками проведення камеральної перевірки щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язаня з ПДВ, внаслідок чого останнім були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов'язання позивач пояснює несвоєчасною сплатою контрагентами за наданий товар на підставі договорів купівлі-продажу товарів №02/09-2019 від 02.09.2019, №01/03/01-2019 від 01.03.2019 та №01/03/2019 від 01.03.2019.
Факт несвоєчасної сплати не заперечувався й представником позивача під час судового розгляду справи.
В той же час, суд зауважує, що положення ПК України не ставлять в залежність сплату податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації від своєчасності розрахунку контрагентів з платником податків.
Крім того, вимогами ПК України не передбачено також наявність поважних причин, які б надавали платнику податку право сплачувати податки в інші строки.
Згідно п. 31.3. ст. 31 ПК України строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такі випадки передбачені ст. 32 ПК України, у даному випадку не були застосовані сторонами по справі.
Крім цього, вимогами ПК України передбачено надання податкових пільг певним категоріям платників податків, під які позивач не підпадає.
За таких обставин, у даному випадку, відсутні будь-які обставини, які б надавали позивачеві право сплати грошового зобов'язання в іншій строк.
З огляду на те, що позивачем у визначені строки узгоджені суми грошового зобов'язання сплачені не були, що, власне, й не заперечувалося останнім під час розгляду даної справи, суд доходить висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 05.06.2020 №0053095005 та №0053105005 та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).
Повний текст рішення складено 18.12.2020.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна