17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 910/17660/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючий), Бенедисюка І.М. та Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство) ,
на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020
за позовом Підприємства
до товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс"
про стягнення коштів,
25.11.2020 (згідно з відміткою на конверті) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 зі справи №910/17660/19. Водночас до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Проте подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд звертає увагу скаржника на те, що системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах, що визначений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Проте саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України без зазначення конкретної норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок її застосування не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 зазначеного Кодексу.
Крім того, відповідно до частини першої та другої статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 01.09.2020 (повний текст підписаний 03.09.2020), а тому строк на її оскарження закінчився 23.09.2020.
Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 25.11.2020, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 01.09.2020.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, Підприємство посилається на те, що копію зазначеної постанови від 10.09.2020 скаржник отримав 11.09.2020. На підтвердження вказаних доводів скаржником надано копію конверта, в якому оскаржувана постанова від 01.09.2020 була надіслана скаржнику.
Однак, враховуючи, що повний текст оскаржуваної постанови скаржником отриманий 11.09.2020, тому двадцятиденний строк з дня вручення повного тексту закінчився 01.10.2020, а з касаційною скаргою Підприємство звернулося 25.11.2020, тобто поза межами двадцятиденного строку з дня вручення повного тексту постанови (через 55 днів).
Звернення з касаційною скаргою поза межами двадцятиденного строку з дня вручення повного тексту скаржник обґрунтовує тим, що у працівників Підприємства була відсутня можливість вчасно підготувати касаційну скаргу у зв'язку зі змінами в режимі його роботи через карантинні обмеження, спричинені поширенням короновірусної хвороби, а також у зв'язку з тим, що уповноважений представник скаржника перебував на лікарняному з 28.09.2020 по 02.10.2020, про що свідчить копія листка непрацездатності (додана до скарги).
Зміст статті 119 ГПК України свідчить, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що факт неможливості вчасного подання касаційної скарги, зокрема через те, що адвокат, який діяв в інтересах скаржника, знаходився на лікарняному, не може вважатися поважною та непереборною обставиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не враховано можливість вчасного подання касаційної скарги іншими уповноваженими на це особами, зокрема, керівником Підприємства.
Отже, доводи скаржника щодо необхідності поновлення строку на касаційне оскарження зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони та зводяться до внутрішньої організації роботи підприємства, діяльності структурних підрозділів, а тому не можуть бути розцінені судом як поважні причини для поновлення строку на касаційне оскарження.
З огляду на викладене та, враховуючи, що копія оскаржуваної постанови скаржнику була вручена 11.09.2020, а касаційна скарга подана 25.11.2020, тобто поза межами двадцятиденного строку з дня вручення повного тексту оскаржуваної постанови, суд касаційної інстанції вважає, що доводи, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, є необґрунтованими.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали; навести інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 зі справи № 910/17660/19 залишити без руху.
2. Надати комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 05 січня 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов