17 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/4765/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 (суддя Васильєв О.Ю.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 (колегія суддів: Дармін М.О. (головуючий), Березкіна О.В., Антонік С.Г.)
зі справи № 904/4765/19
за скаргами акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»
на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. у справі
за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Товариство)
до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - Залізниця в особі філії)
про стягнення 118 061,11 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Залізниці в особі філії про стягнення 118 061, 11 грн. вартості нестачі вантажу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 позовні вимоги задоволено: стягнуто із Залізниці в особі філії на користь Товариства 118 061,11 грн. вартості нестачі вантажу та 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
На виконання рішення у справі 19.12.2019 видано судовий наказ.
Постановою державного виконавця від 03.02.2020 відкрито виконавче провадження № 61124173 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа.
Крім того, 03.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Залізниці в особі філії в банківських установах у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
11.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61124173 з примусового виконання зазначеного судового рішення, у зв'язку із фактичним виконанням рішення у повному обсязі за рахунок грошових коштів, які були арештовані на рахунках боржника.
06.02.2020 від Залізниці в особі філії надійшла скарга (б/н від 05.02.2020) на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. під час примусового виконання зазначеного судового рішення, в якій скаржник просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. в частині: а) винесення постанови у виконавчому провадженні № 61124173 про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2020; скасувати цю постанову; б) винесення постанови про арешт коштів боржника від 03.02.2020; скасувати цю постанову;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині неповернення наказу суду від 19.12.2019 по справі № 904/4765/19 стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати державного виконавця повернути наказ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаргу мотивовано тим, що Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлена пряма заборона на вчинення виконавчих дій, у тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими передбачено стягнення грошових коштів з боржників. До переліку об'єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, включені дані щодо боржника - акціонерного товариства «Українська залізниця», тому станом на 20.10.2019 усі виконавчі провадження, в тому числі, і виконавче провадження № 61124173, де боржником є Залізниця, підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
18.02.2020 Залізниця в особі філії звернулася зі скаргою (б/н від 14.02.2020) на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. під час примусового виконання зазначеного судового рішення, в якій скаржник фактично доповнив попередню скаргу від 06.02.2020 та просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61124173 про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2020; скасувати цю постанову;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині неповернення наказу суду від 19.12.2019 по справі № 904/4765/19 стягувачу без виконання;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. щодо стягнення із Залізниці на користь Товариства грошових коштів в сумі 132 153,67 грн. в межах виконавчого провадження № 61124173;
- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. про закінчення виконавчого провадження № 61124173 від 11.02.2020;
- зобов'язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. винести постанову про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 по справі № 904/4765/19 стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування вказаної скарги Залізниця в особі філії посилалася на аналогічні підстави, які наведені у попередній скарзі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 зазначена скарга прийнята судом до розгляду та об'єднана зі скаргою від 06.02.2020 в єдине провадження.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020, відмовлено у задоволенні скарг Залізниці в особі філії на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Залізниця в особі філії, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, відповідно до якого задовольнити скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Залізниця в особі філії зазначає про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа № 904/4765/19 має виняткове значення для скаржника.
Скаржник вважає, що судами попередніх судових інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме норми про пряму заборону на вчинення виконавчих дій згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-ІХ (далі - Закон № 145-ІХ).
Скаржник зазначає, що існує неоднакова судова практика Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, приписів пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 145-ІХ, яким передбачено заборону на вчинення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Скаржник вказує на те, що правова конструкція зазначеної норми не містить жодних виключень чи правил, які б давали підстави вважати, що такі виключення стосуються будь - яких коштів підприємства, а не лише тих, які були передані в заставу за кредитними договорами.
Крім того, на думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18 щодо застосування у подібних правовідносинах положень пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 145-ІХ.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Касаційне провадження
Ухвалою Касаційного господарського суду від 09.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 904/4765/19 за касаційною скаргою Залізниці в особі філії на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020; касаційне провадження у справі зупинено до ухвалення рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/3535/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 14.09.2020 касаційне провадження у справі № 904/4765/19 за касаційною скаргою Залізниці в особі філії на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 поновлено; постановлено здійснити перегляд зазначених судових актів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Під час підготовки справи № 904/4765/19 до розгляду Касаційним господарським судом з'ясовано, що згідно з ухвалою Касаційного господарського суду від 24.09.2020 справу № 910/12809/19 за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до АТ «Українська залізниця» про стягнення 101 880,00 грн. завданих збитків передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2020 касаційне провадження у справі зупинено до ухвалення рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/12809/19 у подібних правовідносинах.
Постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/12809/19: касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 910/12809/19 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2020 поновлено провадження за касаційною скаргою Залізниці в особі філії на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі, постановлено здійснити перегляд зазначених судових актів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими Залізниці в особі філії відмовлено у задоволенні скарг на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю.
Суд першої інстанції мотивував відмову у задоволенні скарг з посилання на те, що Закон України № 145-ІХ дає право звернути стягнення на грошові кошти (будь - які) та товар, що переданий в заставу за кредитними договорами. Положення названого Закону щодо перебування в заставі стосуються лише товарів, а не грошових коштів.
Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, виходив, зокрема, з того, що Законом № 145-ІХ встановлена заборона на вчинення будь - яких дій, що спрямовані на виконання рішень (крім виконавчих дій щодо стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами) у виконавчих провадженнях, боржниками за якими є відповідні державні підприємства (об'єкти права державної власності). Відкриття виконавчого провадження № 61124173 здійснено державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та не суперечило приписам Закону № 145-ІХ. При цьому, суд апеляційної інстанції у розгляді апеляційної скарги посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 зі справи № 904/5697/18 щодо застосування приписів пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ.
Переглянувши судове рішення у касаційному порядку на підставі встановлених судами попередніх судових інстанцій фактичних обставин справи, враховуючи визначені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) межі касаційного перегляду, Верховний Суд виходить з такого.
Так, 20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (Закон № 145-IX).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 145-ІХ забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Згідно з додатком № 2 «Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 до вказаного переліку включено АТ «Українська залізниця».
Cистемний аналіз змісту даної норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Аналогічні висновки щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 145-ІХ викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19, а також в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/13346/18, від 29.04.2020 у справі № 910/6948/19, у яких Суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій щодо АТ «Українська залізниця» стосовно стягнення грошових коштів. Підстав для відступу від зазначеного правового висновку Верховний Суд не вбачає.
Верховний Суд вважає помилковим посилання скаржника на те, що передбачена пунктом 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ можливість проводити виконавчі дії стосується лише стягнення тих грошових коштів і товарів, які були передані у заставу за кредитними договорами, оскільки приписи щодо заборони вчинення виконавчих дій згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положення Закону №145-ІХ слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли неспростовного та такого, що узгоджується з приписами Закону № 145-IX висновку про відсутність підстав для задоволення скарг Залізниці в особі філії на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю.
При цьому посилання суду апеляційної інстанції на позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18 не вплинуло на правильність розгляду скарг Залізниці в особі філії на дії та бездіяльність державного виконавця та не призвело до безпідставного скасування рішення (ухвали) суду першої інстанції, яке відповідає закону, оскільки у справі № 904/5697/18 Суд визнав таким, що узгоджується з приписами Закону № 145-ІХ стягнення з АТ «Українська залізниця» штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вагонів, тобто грошових коштів, які не пов'язані із заставою за кредитними договорами, проте по іншому застосував приписи пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 145-IX.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги у справі № 904/4765/19.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою, Залізниця в особі філії не спростувала наведених висновків судів попередніх судових інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Залізниці в особі філії залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що помилкове тлумачення судом апеляційної інстанції положень Закону № 145-ІХ не вплинуло на правильність його висновків про відсутність підстав для задоволення скарг Залізниці в особі філії та не призвело до скасування судового рішення (ухвали) місцевого господарського суду, яке відповідає закону.
Судові витрати
Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 904/4765/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова