17 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/246/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Голубінки Зіновії Ярославівни (далі - ФОП Голубінка З. Я.)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 (головуючий суддя - Плотніцький Б. Д., судді: Кордюк Г. Т., Скрипчук О. С.)
у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління)
до ФОП Голубінки З. Я.
про стягнення 5 631,83 грн,
10.12.2020 ФОП Голубінка З.Я. звернулася з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, третьої - четвертої статті 110 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Оскільки забезпечення доказів є процесуальною дією, яка вчиняється виключно судом першої інстанції, а не судом апеляційної інстанції, із заявою до якого звернулася ФОП Голубінка З.Я., Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.12.2020 відмовив у задоволені заяви про забезпечення доказів.
За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
У визначеному процесуальним законом переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку, відсутня ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені заяви про забезпечення доказів. Крім того, ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів після її перегляду в апеляційному порядку також не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 цього ж Кодексу, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
За таких обставин положення пункту 2 частини першої статті 255 ГПК України гарантують особі право на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів, тоді як приписи пунктів 1, 2 частини першої статті 287 цього Кодексу виключають можливість касаційного оскарження таких ухвал та ухвал суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні доказів.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції має відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Голубінки З.Я. на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 235 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити Фізичній особі - підприємцю Голубінці Зіновії Ярославівні у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 914/246/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко