17 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/1647/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Залізниця)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 (суддя Рудь І. А.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2020 (головуючий суддя - Вечірко І. О., судді: Білецька Л. М., Парусніков Ю. Б.)
у справі за позовом Залізниці
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Товариство)
про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 334 321,92 грн,
Залізниця звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 334 321,92 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору від 13.11.2017 № ПР/М-17-2/1-651/НЮдч/3377.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 13.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2020, в позові відмовив.
27.11.2020 Залізниця звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, не з'ясування обставин справи, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі було стягнення плати за користування вагонами у розмірі 334 321,92 грн, що значно менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (1 051 000 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи підстави щодо відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що зазначена справа має виняткове значення для нього, посилаючись на те, що на розгляді господарських судів різних інстанцій знаходяться ряд справ, причиною виникнення спору в даних справах стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення плати за користування вагонами, що перебувають під арештом.
Належних обґрунтувань винятковості значення даної справи для скаржника касаційна скарга не містить, а одна лише вказівка на наявність на розгляді господарських судів спорів в аналогічних правовідносинах не може бути визнана Судом підставою щодо відкриття касаційного провадження, передбаченою підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. При цьому саме лише посилання скаржника на наявність такої обставини, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування. Незгода з рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
Розглянувши наведені скаржником доводи в обґрунтування наявності підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, суд вважає їх необґрунтованими. По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення цих обставин та в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи місцевим та апеляційним господарськими судами. Отже, подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Залізниці на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2020, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1647/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко