15 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/19138/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020
(головуючий - Демидова А.М., судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)
у справі №910/19138/19 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про визнання правочину недійсним,
23.11.2020 Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/19138/19 Господарського суду міста Києва, разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк", Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/19138/19, АТ КБ "ПриватБанк" в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначеного судового рішення посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а саме: ст.ст. 13, 14, 73, 74 ГПК України, у випадках, що передбачені п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Разом з тим, щодо вищевказаного, скаржник у касаційній скарзі зазначає наступне: "керуючись положеннями п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскаржується постанова суду апеляційної інстанції до касаційного суду з підстави неправильного застосування судом норм права, висновків Верховного Суду та незастосування апеляційним судом висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, та порушення норм процесуального права.".
За змістом касаційної скарги, в обґрунтування підстав для касаційного оскарження, АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що посилання суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду у справах №910/21320/17 та №910/3245/19 є наслідком виходу суду за межі позовних вимог, що можна вважати штучним створенням умов для посилання на позицію Верховного Суду, однак на думку скаржника, таке посилання є необґрунтованим, оскільки фактичні обставини у вищевказаних справах є відмінними від обставин цієї справи, а тому висновки, які здійснені судом касаційної інстанції у зазначених справах, не є релевантними для справи №910/19138/19.
Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 щодо неможливості покладення в обґрунтування судового рішення концепції негативного доказу, а також виходячи за межі розгляду позовних вимог, апеляційний суд не надав можливості АТ КБ "ПриватБанк" спростувати нові доводи, які викладені в апеляційній скарзі та не дотримався правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №910/11471/17 щодо огляду доказів з обмеженим доступом.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України у останній відсутнє обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Водночас у касаційній скарзі, скаржник в якості підстави для касаційного оскарження зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, однак чітко не вказує, які саме норми права судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано відповідно до вимог ст. 290 ГПК України.
Отже у визначений Верховним Судом строк, АТ КБ "ПриватБанк" слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 складено 14.09.2020, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови є 05.10.2020, оскільки 04.10.2020 вихідний день.
Разом з тим, АТ КБ "ПриватБанк" звернулось з касаційною скаргою 23.11.2020, про що свідчать відомості на кур'єрській накладній, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що АТ КБ "ПриватБанк" отримало копію повного тексту оскаржуваної постанови 25.09.2020, однак вказана постанова була передана Департаментом "Вхідна кореспонденція" АТ КБ "ПриватБанк" до відповідального підрозділу - Управління правової підтримки у м. Києві АТ КБ "ПриватБанк" лише 18.11.2020. На підтвердження чого, скаржником додано копію конверту в якому постанова надійшла скаржнику з трек-номером №0411631965652 та роздруківкою відомостей з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" про відстеження вказаного поштового повідомлення за вищезазначеним трек-номером.
Відповідно до положень ст. 288 ГПК України учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Оскільки оскаржуване судове рішення було вручено АТ КБ "ПриватБанк" 25.09.2020, то останнім днем для поновлення вищевказаного строку є 15.10.2020.
Водночас доводи скаржника суперечать приписам ст. 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня його передачі до відповідального підрозділу юридичної особи.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження визнаються судом неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З огляду на викладене, касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/19138/19 підлягає залишенню без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків вищевказаної касаційної скарги, в якій скаржник має зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та клопотання про поновлення строку, в якому навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/19138/19 залишити без руху.
2 Встановити Акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець