вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/6203/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Алданової С.О.
Пашкіної С.А.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Рябченко М.М.
відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2020 р. (повне рішення складено 21.09.2020 р.)
у справі № 910/6203/20 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд"
про стягнення 314351,53 грн
У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" про стягнення пені в сумі 143773,18 грн та 170578,35 грн штрафу у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № УБГ20/015-19 від 17.01.2019 р.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов'язання щодо вчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2020 р. у справі № 910/6203/20 позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 137864,69 грн пені та 170578,35 грн штрафу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні 5908,49 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, місцевий суд безпідставно застосував норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки між сторонами виник спір стосовно невиконання не грошового зобов'язання, а саме: невчасна поставка товару.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6203/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 р. було призначено справу № 910/6203/20 до розгляду на 14.12.2020 р.
У судове засідання 14.12.2020 р. представник відповідача не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копію ухвали від 16.11.2020 р. про відкриття провадження у даній справі було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Акфілд» 27.11.2020 р. на адресу його місцезнаходження: 0455, м. Київ, вул. Глибочицька, 72.
Проте, копія ухвали з поштовим конвертом повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що така причина невручення учаснику справи копії ухвали, як "за закінченням терміну зберігання" може лише свідчити про те, що такому учаснику справи у встановленому порядку працівником пошти було залишено повідомлення про надходження на його адресу рекомендованого листа, однак учасник справи не вчинив належних дій для його отримання.
Отже, у даному випадку неотримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження є наслідком поведінки останнього і не залежить від дій чи бездіяльності суду.
Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.
Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представник відповідача був позбавлений можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутнім у судовому засіданні.
Крім цього відповідач не наполягав на обов'язковій участі його представника у судовому засіданні, відповідного клопотання від нього завчасно не було подано апеляційному суду.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
17.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акфілд" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (далі - покупець) було укладено договір поставки № УБГ 20/015-19 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві запасні частини до гвинтових вибійних двигунів виробництва Dezhou Jingmei Petroleum Machinery Co. Ltd (товар), зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є її невід'ємною частиною.
Як передбачено п. п. 3.1, 3.2 договору, ціна цього договору вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом). Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного у специфікації до цього договору.
У відповідності до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у специфікації до цього договору.
За умовами п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).
Згідно із п. 7.10 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
За специфікацією № 1 від 17.01.2019 р. (додаток № 1 до договору) загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 5553546,36 грн, у т.ч. ПДВ 925591,06 грн. Строк поставки товару погоджено протягом 120 календарних днів з дати підписання договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 10.1 договору).
17.01.2019 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 015- 015-640-1 з рознарядкою на поставку товару на суму 5553546,36 грн з ПДВ.
На виконання умов укладеного договору, 03.05.2019 р. відповідач здійснив поставку позивачу товару на загальну суму 3116712,84 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 10 від 03.05.2019 р., підписаної обома сторонами.
16.07.2019 р. відповідач здійснив поставку іншої частини товару на загальну суму 2436833,52 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 17 від 16.07.2019 р.
25.10.2019 р. позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату пені та штрафу за порушення строку поставки частини товару.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки № УБГ20/015-19 від 17.01.2019 р. здійснив поставку товару з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач нарахував штраф та пеню за несвоєчасну поставку товару.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами укладеного договору, зокрема специфікації до нього, строк поставки товару погоджено протягом 120 календарних днів з дати підписання договору.
Отже, враховуючи дату підписання договору (17.01.2019 р.), кінцевим строком поставки товару є 17.05.2019 р. включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку товару позивачу 03.05.2019 р. та 16.07.2019 р., що підтверджується видатковою накладною № 10 та видатковою накладною № 17 відповідно.
Отже відповідач порушив виконання зобов'язання та здійснив поставку товару з простроченням строків, передбачених укладеним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пунктом 7.10 договору сторони погодили, що, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки поставки товару, визначеного умовами укладеного договору поставки, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 143773,18 грн пені та 170578,35 грн штрафу є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, розмір їх перевірений судом та відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Задовольняючи позовні вимоги частково, та зменшуючи розмір пені, нарахованої позивачем, місцевий суд посилався на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Враховуючи те, що зобов'язання відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов'язанням, пеня, встановлена п. 7.10 укладеного договору, не є пенею за порушення грошового зобов'язання, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено застосування відповідальності за невиконання саме грошового зобов'язання.
Обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки не є грошовим зобов'язанням, а тому у випадку порушення строку поставки товару застосування до таких правовідносин положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є безпідставним.
Відповідно до п. 7.11 договору за порушення строків оплати покупець сплачує па користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Отже, умовами укладеного договору передбачена відповідальність позивача за порушення грошового зобов'язання (несвоєчасна оплата), а відповідача - за негрошове зобов'язання (порушення строків поставки).
Враховуючи те, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» має свій предмет правового регулювання, а також той факт, що між сторонами склалися відносини, що випливають саме із негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, суд першої інстанції без достатніх правових підстав здійснив перерахунок пені, керуючись ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2020 р. у справі № 910/6203/20 скасувати частково і прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
« 1. Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" (вул. Глибочицька, буд. 72, прим. 329, м. Київ, 04655, ідентифікаційний код 39462040) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Полтавська, буд. 86, м. Краснодар, Харківська область, 63304, ідентифікаційний код 00156392) 143773 (сто сорок три тисячі сімсот сімдесят три),18 грн пені, 170578 (сто сімдесят тисяч п'ятсот сімдесят вісім),35 грн штрафу та 4626 (чотири тисячі шістсот двадцять шість),64 грн судового збору за подання позовної заяви».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" (вул. Глибочицька, буд. 72, прим. 329, м. Київ, 04655, ідентифікаційний код 39462040) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Полтавська, буд. 86, м. Краснодар, Харківська область, 63304, ідентифікаційний код 00156392) 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 18.12.2020 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.О. Алданова
С.А. Пашкіна