Постанова від 08.12.2020 по справі 911/2571/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа№ 911/2571/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020

у справі № 911/2571/19 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз"

про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" в якому просить суд визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Київобленерго", що відбулись 15.07.2019 по пункту 4 порядку денного.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішення позачергових загальних зборів акціонерів товариства в частині пункту 4 є незаконним, порушує вимоги Закону України «Про акціонерні товариства», інших законодавчих актів, Статуту товариства, цим рішенням порушені його права та охоронювані законом інтереси, як акціонера товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2020 у справі № 911/2571/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

02.07.2020 від представника відповідача-1 до Господарського суду Київської області надійшла заява про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду.

02.07.2020 на адресу суду від представника відповідача-2 ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" надійшла заява про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду.

Господарським судом Київської області 08.07.2020 прийнято додаткове рішення у справі № 911/2571/19, яким заяву ПАТ "Київобленерго" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Київобленерго" 49886,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Заяву ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 44886,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 та додаткове рішення від 08.07.2020 у справі № 911/2571/19 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним п. 4 оспорюваного рішення загальних зборів, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, витрати відповідачів залишити за товариствами.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт зазначає, що оспорюваним рішення було схвалено вчинення товариством правочинів, які не відповідають меті та цілям його діяльності та посягають на права і свободи, честь і гідність інших акціонерів. За доводами апелянта оспорюване рішення загальних зборів не відповідає вимогам ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства». Судом першої інстанції, на переконання позивача, безпідставно було залишено поза увагою рішення Антимонопольного комітету України від 25.04.2019 № 282-р, згідно з яким групу компаній ДТЕК визнано вертикально-інтегрованим холдингом по відношенню до ПАТ «Київобленерго». Оспорюване рішення прийнято загальними зборами з порушенням антимонопольного законодавства. Також апелянт зазначає, що правочин щодо безповоротної фінансової допомоги виключно одному акціонеру, як розподіл прибутку товариства, буде порушувати майнові інтереси інших акціонерів. Надання безповоротної фінансової допомоги у розмірі 100 млн.дол. США може призвести до банкрутства товариства. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що відповідач-1 не є фінансовою установою та не має права надавати поворотну/безповоротну фінансову допомогу іншим особам (в тому числі афілійованим акціонерам). Щодо порушення норм процесуального права апелянт вказує на те, що ним було подано обґрунтовану заяву про необхідність залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Антимонопольний комітет України, однак, суд безпідставно відмовив в її задоволенні.

В частині оскарження додаткового рішення позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно здійснив призначення додаткового судового зсідання для вирішення питання розподілу судових витрат, оскільки в силу приписів ст. 221 ГПК України відповідачами не доведено наявності поважних причин неможливості подання відповідних доказів. Також позивач зазначає, що на дату проведення додаткового судового засідання позивач не отримував документів, що стосуються адвокатських витрат, а тому не зміг належним чином підготувати свої заперечення. За доводами позивача, уповноважені представники відповідачів фактично звертаються до суду із проханням повторної оплати позивачем, як акціонером товариства, послуг адвокатів, основним місцем роботи яких є ДТЕК. Також позивач звертає увагу на те, що в судових засіданнях 21.05.2020 та 25.06.2020 від відповідачів приймав участь один представник. За доводами позивача вартість однієї години роботи адвоката у даній справі є завищеною, оскільки згідно публічної інформації сайту Адвокати-Юристи середній її розмір визначений на рівні 900 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 року, справу № 911/2571/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020; учасникам справи встановлено процесуальний строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

В межах встановлених судом процесуальних строків від ПАТ "Київобленерго" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач-1 зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, відповідач-1 зазначає, що до компетенції загальних зборів віднесено прийняття будь-якого рішення що стосується господарської діяльності товариства. Товариством не вчинялись жодні правочини щодо надання товариством фінансової допомоги, що, на думку відповідача-1, свідчить про відсутність будь-яких порушень прав та свобод акціонерів товариства. Відповідач-1 вказує на помилковість доводів апелянта щодо прийняття спірними загальними зборами рішень не включених до порядку денного, оскільки зміст протоколу Наглядової ради товариства від 20.06.2019 про затвердження порядку денного та рішення загальних зборів є ідентичними. Також відповідач-1 зазначає, що спірними рішеннями загальних зборів була надана згода на вчинення правочинів щодо надання та отримання фінансової допомоги, що врегульовано положеннями ст. ст. 1046-1048 ЦК України, а не правочинів щодо надання фінансового кредиту згідно положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». За доводами відповідача-1, саме по собі прийняття загальними зборами рішення щодо надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів, які потенційно можуть бути недоцільними для господарської діяльності товариства чи на час їх вчинення бути такими, що суперечать вимогам законодавства, - не можуть слугувати підставою для визнання рішення зборів недійсними.

Щодо аргументації апелянта в частині оскарження додаткового рішення відповідач-1 зазначає, що відповідачам не могло бути відомо суму витрат на правничу допомогу до ухвалення рішення з огляду, зокрема, на відсутність інформації щодо кількості судових засідань та, відповідно, витраченого представниками часу на здійснення процесуальних дій. Наведене, на думку сторони, є поважною причиною неможливості подання доказів понесених судових витрат. Також відповідач-1 вважає, що судом правомірно було встановлено розумний строк на подання доказів з врахуванням того, що 27.06.2019 був вихідним, а 28.06.2019 - 29.06.2019 - святковими. В частині аргументації апелянта про подання відповідачами додаткових доказів на оплату послуг адвоката після встановлених судом строків, відповідач-1 зазначає, що приписами процесуального закону не вимагається подання таких документів. Представник відповідача-1 не є працівником товариства, а тому будь-яка оплата за роботу з надання правничої допомоги в рамках розгляду даного спору ним не отримувалась.

В межах встановлених судом процесуальних строків від ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи свої заперечення щодо поданої позивачем апеляційної скарги, відповідач-2 зазначає, що посилання апелянта на невідповідність рішення Наглядової ради товариства вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» не стосуються предмета спору у даній справі про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства. Щодо порушень процесуального закону та відмови в залученні третьої особи відповідач-2 зазначає, що Антимонопольний комітет України не є учасником товариства, а оспорювані рішення загальних зборів не створюють для комітету обов'язків та прав, а також не впливають на інтереси останнього.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 розгляд справи призначено на 05.10.2020, розгляд клопотання про долучення до матеріалів справи нових документів відкладено до проведення судового засідання.

У зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 справу № 911/2571/19 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи у зв'язку із задоволенням клопотання позивача відкладено на 09.11.2020.

Від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення нових доказів, а саме договору купівлі-продажу цінних паперів від 23.10.2020, згідно якого позивачем відчужено належні йому цінні папери в кількості 5 244 141 простих іменних акцій ПАТ «Київобленерго».

В судовому засіданні 09.11.2020 оголошено перерву до 07.12.2020, про що постановлено протокольну ухвалу. Присутні представники сторін про наступне судове засідання повідомлені під розписку.

Вирішення питань щодо долучення до справи нових доказів судом відкладено до постановлення судового рішення апеляційною інстанцією з викладенням обґрунтування в його мотивувальній частині.

Представниками сторін в судовому засіданні 07.12.2020 надано усні пояснення щодо предмета спору. Протокольною ухвалою оголошено перерву на 08.12.2020, про що уповноважені представники сторін повідомлені під розписку.

Позивач в судовому засіданні 08.12.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити оскаржуване рішення від 25.06.2020 та додаткове рішення від 08.07.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог та покладення на відповідачів їх судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві, та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши подане позивачем клопотання про долучення нових доказів, дійшла висновку, що воно підлягає залишенню без розгляду, оскільки надані стороною виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно АО «Перший радник» та витяг з офіційного сайту ДТЕК щодо осіб засновників адвокатського об'єднання є загальнодоступною інформацією, а доводи викладенні із посиланням на вказану інформацію можуть бути перевірені судом. Тобто вказані документи не можуть бути кваліфіковані як нові докази, які у зв'язку з неможливістю їх подання суду першої інстанції підлягають приєднанню до справи.

Щодо клопотання відповідача-1 про залучення договору купівлі-продажу цінних паперів від 23.10.2020, який був укладений під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки він не є доказом, на підставі якого можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Тоді як в силу приписів ч. 1 ст. 76 ГПК України суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на час проведення спірних загальних зборів був учасником Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" та власником 5 244 141 простих іменних акцій.

15 липня 2019 року були проведені позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Київобленерго", на яких прийняті рішення по наступним питанням порядку денного: 1. Обрання Лічильної комісії позачергових Загальних зборів акціонерів Товариства. Затвердження Регламенту Загальних зборів акціонерів. 2. Надання згоди та/або схвалення вчинення Товариством значних правочинів, що є обов'язковими для участі в нових сегментах ринку електричної енергії. 3. Внесення змін до Статуту Товариства. 4. Про попереднє надання згоди на вчинення Товариством значних правочинів. Вказані рішення оформлені протоколом б/н від 15.07.2019 (а.с. 143-150 том 1).

Так, по четвертому питанню порядку денного було прийнято такі рішення:

« 4.1. Попередньо схвалити вчинення Товариством в ході звичайної поточної господарської діяльності протягом одного року з дня проведення цих Загальних зборів Товариства наступних значних правочинів, вчинення яких Статутом Товариства віднесено до компетенції Загальних зборів Товариства та предметом яких є:

1) надання Товариством поворотної безпроцентної фінансової допомоги та/або поворотної процентної фінансової допомоги на загальну граничну суму неповерненої заборгованості за всіма такими правочинами одночасно не більше 1000000000 (один мільярд) доларів США або еквівалента цієї суми у будь-якій валюті, визначеного за офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення правочину, компанії DTEK B.V. або іншим юридичним особам, в яких DTEK B.V. прямо або опосередковано є власником акцій та/або інших корпоративних прав, та які включені до переліку Активів DTEK B.V. або переліку Контрольованих активів DTEK B.V., затверджених Загальними зборами акціонерів DTEK B.V.;

2) отримання Товариством поворотної безпроцентної фінансової допомоги, та/або поворотної процентної фінансової допомоги на загальну граничну суму неповерненої заборгованості за всіма такими правочинами одночасно не більше 1000000000 (один мільярд) доларів США або еквівалента цієї суми у будь-якій валюті, визначеного за офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення правочину, від компанії DTEK B.V. або інших юридичних осіб, в яких DTEK B.V. прямо або опосередковано є власником акцій та/або інших корпоративних прав, та які включені до переліку Активів DTEK B.V. або переліку Контрольованих активів DTEK B.V., затверджених Загальними зборами акціонерів DTEK B.V.;

3) надання Товариством безповоротної фінансової допомоги на загальну граничну суму неповерненої заборгованості за всіма такими правочинами одночасно не більше 100000000 (сто мільйонів) доларів США або еквівалента цієї суми у будь-якій валюті, визначеного за офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення правочину, компанії DTEK B.V. або іншим юридичним особам, в яких DTEK B.V. прямо або опосередковано є власником акцій та/або інших корпоративних прав, та які включені до переліку Активів DTEK B.V. або переліку Контрольованих активів DTEK B.V., затверджених Загальними зборами акціонерів DTEK B.V.;

4) отримання Товариством безповоротної фінансової допомоги на загальну граничну суму неповерненої заборгованості за всіма такими правочинами одночасно не більше 100000000 (сто мільйонів) доларів США або еквівалента цієї суми у будь-якій валюті, визначеного за офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення правочину, від компанії DTEK B.V. або інших юридичних осіб, в яких DTEK B.V. прямо або опосередковано є власником акцій та/або інших корпоративних прав,та які включені до переліку Активів DTEK B.V. або переліку Контрольованих активів DTEK B.V., затверджених Загальними зборами акціонерів DTEK B.V.;

5) отримання Товариством фінансових позик та/або кредитів від компанії DTEK B.V. або інших юридичних осіб, в яких DTEK B.V. прямо або опосередковано є власником акцій та/або інших корпоративних прав, та які включені до переліку Активів DTEK B.V. або переліку Контрольованих активів DTEK B.V., затверджених Загальними зборами акціонерів DTEK B.V. або від інших осіб, що можуть бути заінтересовані у вчиненні Товариством такого правочину відповідно до законодавства, чинного на дату вчинення такого правочину, для фінансування поповнення обігових коштів Товариства на загальну граничну суму всіх таких правочинів не більше 100000000 (сто мільйонів) доларів США або еквівалент цієї суми у будь-якій валюті, визначений за офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення правочину;

6) розміщення Товариством тимчасово вільних коштів, у разі їх виникнення, на відповідних депозитних рахунках у банківських установах на загальну граничну суму одночасно не більше 500000000 (п'ятсот мільйонів) доларів США або еквівалента цієї суми у будь-якій валюті, визначеного за офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення відповідного правочину.

4.2. Встановити, що вартість правочинів, рішення щодо вчинення яких приймаються Виконавчим органом Товариства та/або Наглядовою радою Товариства в межах своєї компетенції, встановленої Статутом Товариства, не включається до граничної сукупної вартості правочинів, передбачених пунктом 4.1.

4.3. Встановити, що за рішенням Виконавчого органу Товариства Товариство має право вчиняти правочини, передбачені пунктом 4.1, щодо яких Загальними зборами Товариства прийнято рішення про їх попереднє схвалення, без отримання додаткового погодження Наглядової ради Товариства».

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваними рішеннями загальних зборів з четвертого питання порядку денного порушено його корпоративні права, у зв'язку з чим просить визнати недійсним таке рішення.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

За приписами ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Отже, однією з особливостей корпоративних прав є те, що їх виникнення або здійснення залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі господарського товариства. Іншими словами право на участь в управлінні господарським товариством, право на отримання дивідендів та активів у разі його ліквідації здійснюється його учасниками пропорційно до розміру їх часток у статутному капіталі.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інші акти законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цими рішеннями прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. У спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

З наявного в матеріалах справи переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі у позачергових загальних зборах акціонерів Товариства 15.07.2019, вбачається, що позивач приймав участь у спірних загальних зборах ПАТ "Київобленерго" (а.с. 155 том 1).

Відповідно до Протоколу про підсумки голосування позачергових загальних зборів акціонерів товариства, що відбулись 15.07.2019 по четвертому пункту порядку денного рішення з четвертого питання порядку денного було прийнято більш як 50% голосів акціонерів від їх загальної кількості. «За» - голосували 58,45% голосів акціонерів, «проти» - 1,00% голосів акціонерів, «утрималися» - 0,85% голосів акціонерів.

Як стверджує апелянт, по четвертому питанню порядку денного спірних загальних зборів він голосував «проти». Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно долученого позивачем до матеріалів справи повідомлення про проведення позачергових загальних зборів акціонерів, зміст оспорюваного рішення відповідає викладеному змісту порядку денного і проектам рішень щодо кожного з питань порядку денного; з повідомлення про скликання оспорюваних загальних зборів вбачається факт належної поінформованості позивача про скликання позачергових загальних зборів з відповідним порядком денним, по питанням з якого останній міг бути підготовленим для належного використання наданого йому законом права на управління.

Проте зі змісту пред'явленого позову вбачається, що його підстави не були обґрунтовані обставинами, з якими закон встановлює визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів у зв'язку з порушенням процедури скликання та проведення цих зборів, а тому місцевим господарським судом вірно було розглянуто спір в межах доводів та вимог пред'явленого позову.

Так, наполягаючи на недійсності спірного рішення позачергових загальних зборів, позивач зазначає, що погодження ПАТ «Київобленерго» права на надання безповоротної фінансової допомоги можливе лише за умови, що такий правочин буде направлений на реалізацію мети діяльності товариства - отримання прибутку, а надання згоди на вчинення правочину щодо надання безповоротної фінансової допомоги таким цілям не відповідає. Погодження надання такої допомоги на користь мажоритарного акціонера (компанія DTEK B.V. та/чи афілійована до неї групи компаній) таких цілей не досягатиме та є наміром позбавити інших акціонерів права на отримання дивідендів чим будуть порушені їх майнові інтереси.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваних рішень позачергових загальних зборів з вищевикладених мотивів, з огляду на таке.

Статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права, зокрема, на отримання дивідендів.

Порядок виплати дивідендів врегульовано ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», якою встановлено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

За змістом ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом. До виключної компетенції загальних зборів, зокрема належить: прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину у випадках, передбачених статтею 70 цього Закону, та про вчинення правочинів із заінтересованістю у випадках, передбачених статтею 71 цього Закону (п. 22 ч. 2 ст. 33).

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» якщо на дату проведення загальних зборів приватного акціонерного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться цим товариством у ході фінансово-господарської діяльності, загальні збори приватного акціонерного товариства (крім банку) можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися приватним акціонерним товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Аналогічні повноваження загальних зборів акціонерів визначені Статутом Товариства (п.п. 29, 30 п. 9.11. Статуту, в редакції станом на день прийняття спірного рішення).

Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що до компетенції загальних зборів віднесено право на вирішення питання про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів. При цьому, відповідність такої згоди цілям діяльності товариства визначається його учасниками виходячи із загальних принципів підприємницької діяльності, яка, зокрема, заснована на розрахунку власного господарського ризику. Натомість, як вірно зауважено судом першої інстанції, позивач, як акціонер товариства, вправі впливати на прийняття такого рішення, що було ним реалізовано шляхом голосування проти рішення по четвертому питанню порядку денного. Тобто порушення прав позивача на участь у вирішенні відповідних питань, що здійснено спірними загальними зборами, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Твердження апелянта про те, що прийняті на загальних зборах рішення не повинні посягати на права, свободи, честь і гідність інших акціонерів зводяться до незгоди сторони з прийнятим більшістю голосів рішенням в порядку ч. 3 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Разом з цим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що незгода акціонера з прийнятим рішенням загальних зборів товариства, не може бути підставою для визнання таких рішень загальних зборів недійсними (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 925/973/17).

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відхилення аргументів позова про те, що оспорюване рішення спрямовано на приховування фактичного розподілу прибутку товариства на користь мажоритарного акціонера або групи компаній та має ознаки удаваного правочину (ст. 235 ЦК України), оскільки рішення загальних зборів акціонерів не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. А тому до них не можуть бути застосовані положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. ст. 216, 235 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, до матеріалів справи не було надано доказів на підтвердження вчинення товариством такого правочину (безповоротної фінансової допомоги із групою компаній DTEK B.V.), відтак доводи апелянта щодо позбавлення його права на отримання дивідендів жодними належними засобами доказування не підтверджені, оскільки оскаржуване рішення вичерпано встановленим законом строком дії та не призвело до зменшення активів товариства. Отже оскаржуване рішення загальних зборів жодним чином не впливає на отримання ним дивідендів.

Посилання позивача на укладення договору строкового банківського вкладу (депозиту) з АТ «ПУМБ», як з пов'язаною особою, відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки розміщення відповідних коштів на депозитному рахунку не призводить до їх зменшення, а, навпаки, спрямоване на отримання додаткового прибутку.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що спірне рішення не може бути визнано недійсним з підстав невідповідності його основним цілям діяльності товариства та позбавлення позивача права на отримання дивідендів з огляду на недоведеність порушення корпоративних прав ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи наступну підставу позову про визнання недійсним рішення загальних зборів, позивач також посилався на те, що рішення по п. 4 порядку денного зборів акціонерів не відповідає вимогам ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки значні правочини, які попередньо схвалені цим рішенням, фактично є правочинами із заінтересованістю, попереднє схвалення яких згідно ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» не допускається.

Зазначені доводи, на переконання колегії суддів, не можуть бути підставою для визнання оспорюваного рішення загальних зборів недійсним, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 32 та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом.

Пунктом 22 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема: прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину у випадках, передбачених статтею 70 цього Закону, та про вчинення правочинів із заінтересованістю у випадках, передбачених статтею 71 цього Закону.

За змістом п. 4 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо наглядова рада товариства складається не менш як на одну третину з незалежних директорів, рішення, передбачені цією частиною, можуть прийматися цією наглядовою радою. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Якщо на дату проведення загальних зборів приватного акціонерного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться цим товариством у ході фінансово-господарської діяльності, загальні збори приватного акціонерного товариства (крім банку) можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися приватним акціонерним товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1-3, 8, 12 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), приймається відповідним органом акціонерного товариства згідно з цією статтею, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує 1 відсоток вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. Статутом акціонерного товариства може бути встановлене нижче граничне значення, а також можуть встановлюватися додаткові випадки віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням виконавчого органу акціонерного товариства під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті.

Особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, може бути будь-яка з таких осіб:

1) посадова особа органу акціонерного товариства або її афілійовані особи;

2) акціонер, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє принаймні 25 відсотками голосуючих акцій товариства, та його афілійовані особи (крім випадків, коли акціонер прямо або опосередковано володіє 100 відсотками голосуючих акцій такого акціонерного товариства);

3) юридична особа, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини, є посадовою особою;

4) інші особи, визначені статутом акціонерного товариства.

Особа, визначена у частині другій цієї статті, вважається заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, якщо вона:

1) є стороною такого правочину або здійснює контроль над юридичною особою, яка є іншою стороною правочину;

2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від акціонерного товариства (посадових осіб акціонерного товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

3) внаслідок такого правочину набуває майно;

4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва акціонерного товариства посадовими особами).

У голосуванні про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю акціонери, заінтересовані у вчиненні правочину, не мають права голосу, а рішення з цього питання приймається більшістю голосів незаінтересованих акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах та яким належать голосуючі з цього питання акції.

Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено незастосування вимог цієї частини до такого товариства.

Таким чином, виходячи із змісту вищенаведених норм, слід констатувати, що для визначення, чи є особа заінтересованою у вчиненні товариством правочину, та, відповідно, чи є правочин таким, щодо вчинення якого є заінтересованість, така особа має відповідати принаймні одному з критеріїв, наведених у ч. 2 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", та одночасно відповідати одному з критеріїв, які перелічені в ч. 3 вказаної статті Закону.

Водночас, позивач посилаючись на обставини того, що правочини, попередню згоду на укладення яких надано оспорюваним рішенням загальних зборів, є правочинами із заінтересованістю, жодними доводами та доказами не обґрунтував наявності вищенаведеної сукупності критеріїв, що визначені названою нормою закону. У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що під час голосування з четвертого питання порядку денного оспорюваних загальних зборів порушень порядку його прийняття допущено не було.

За наведеного, також визнаються неспроможними аргументи апеляційної скарги в частині того, що оспорюване рішення про надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів з огляду на його віднесення позивачем до правочинів із заінтересованістю, прийняте з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства. Безумовної підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів судовою колегією за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем обставин того, що оспорюване рішення загальних зборів акціонерів на час його прийняття не відповідало вимогам ст.ст. 70, 71 Закону України «Про акціонерні товариства» чи Статуту товариства.

Також позивач звертаючись з даним позовом вказував на те, що рішення по п. 4 порядку денного зборів порушує вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та, відповідно, є незаконним, адже товариство не є фінансовою установою та не має права надавати поворотну відсоткову фінансову допомогу іншим особам (в тому числі афілійованим).

Однак вищенаведені доводи не можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного рішення загальних зборів, оскільки дія вказаного закону не охоплює правовим регулюванням корпоративні відносини. Питання невідповідності названому нормативно-правовому акту підлягає з'ясуванню в рамках розгляду спору про визнання недійсним договору щодо надання безповоротної/поворотної фінансової допомоги на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за відсутності відповідних правочинів, у суду відсутня відповідна процесуальна можливість встановити обставини неправомірності надання ПАТ «Київобленерго», що не є фінансовою установою, поворотної відсоткової фінансової допомоги іншим особам. Доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються за їх необгрунтованістю.

Окрім цього, позивач в позові зазначає, що рішення наглядової ради товариства, оформлене протоколом засідання від 20.06.2019 щодо скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів із позбавленням акціонерів товариства права вносити пропозиції до порядку денного - суперечить вимогам ст. 38 Закону України «Про акціонерні товариства» та свідчить про порушення порядку скликання загальних зборів.

Суд апеляційної інстанції визнає вищенаведену підставу позову необґрунтованою та погоджується з позицією місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер має право внести пропозиції щодо питань, включених до проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариства, кількість яких не може перевищувати кількісного складу кожного з органів.

Пропозиції вносяться не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення загальних зборів акціонерного товариства, а щодо кандидатів до складу органів товариства - не пізніше ніж за сім днів до дати проведення загальних зборів. Пропозиції щодо включення нових питань до проекту порядку денного повинні містити відповідні проекти рішень з цих питань. Пропозиції щодо кандидатів у члени наглядової ради акціонерного товариства мають містити інформацію про те, чи є запропонований кандидат представником акціонера (акціонерів), або про те, що кандидат пропонується на посаду члена наглядової ради - незалежного директора.

Наглядова рада акціонерного товариства, а в разі скликання позачергових загальних зборів такого товариства на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонери, які цього вимагають, приймають рішення про включення пропозицій (нових питань порядку денного та/або нових проектів рішень до питань порядку денного) до проекту порядку денного та затверджують порядок денний не пізніше ніж за 15 днів до дати проведення загальних зборів, а щодо кандидатів до складу органів товариства - не пізніше ніж за чотири дні до дати проведення загальних зборів.

Зміни до проекту порядку денного загальних зборів вносяться лише шляхом включення нових питань та проектів рішень із запропонованих питань.

Водночас, стаття 47 названого Закону визначає порядок скликання позачергових загальних зборів, згідно якої позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою: 1) з власної ініціативи; 2) на вимогу виконавчого органу - в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину; 3) на вимогу ревізійної комісії (ревізора); 4) на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків голосуючих акцій товариства; 5) в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства.

Рішення наглядової ради про скликання позачергових загальних зборів або мотивоване рішення про відмову у скликанні надається відповідному органу управління товариства або акціонерам, які вимагають їх скликання, не пізніше ніж за три дні з моменту його прийняття.

Наглядова рада не має права вносити зміни до порядку денного загальних зборів, що міститься у вимозі про скликання позачергових загальних зборів, крім включення до порядку денного нових питань або проектів рішень.

Позачергові загальні збори акціонерного товариства, які скликаються наглядовою радою, мають бути проведені протягом 45 днів з дати отримання товариством вимоги про їх скликання.

Якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства, наглядова рада при прийнятті рішення про скликання позачергових загальних зборів може встановити, що повідомлення про скликання позачергових загальних зборів здійснюватиметься не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення в порядку, встановленому статтею 35 цього Закону. У такому разі наглядова рада затверджує порядок денний (ч. 5 ст. 47 Закону).

Отже, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що в даному випадку Закон України «Про акціонерні товариства» надає право наглядовій раді у інший строк, ніж визначений абзацом 1 частини 1 статті 35 названого Закону, здійснити повідомлення акціонерів про проведення позачергових загальних зборів (не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення). При цьому, у випадку прийняття наглядовою радою рішення про скликання позачергових загальних зборів за скороченою процедурою, остання здійснює затвердження порядку денного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, зі змісту рішення наглядової ради товариства від 20.06.2019 вбачається, що скликання спірних позачергових загальних зборів відбулось у зв'язку з набранням чинності з 01.07.2019 положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та необхідністю негайного вирішення питань щодо прийняття рішень про вчинення товариством значних правочинів, пов'язаних з участю товариства в новій моделі ринку електричної енергії. За наведеного, наглядовою радою прийнято рішення про скликання загальних зборів за скороченою процедурою, визначеною ч. 5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства».

Також судом першої інстанції з огляду на відсутність включення до порядку денного питань про обрання членів наглядової ради вірно встановлено відсутність випадку, який виключає можливість застосування скороченого порядку скликання позачергових загальних зборів та затвердження наглядовою радою відповідного порядку денного.

Беручи до уваги те, що право на затвердження порядку денного позачергових загальних зборів у зв'язку із скороченою процедурою надано наглядовій раді згідно вищенаведеної норми Закону України «Про акціонерні товариства», а також з огляду на встановлення названим Законом права акціонера на внесення пропозицій до проекту порядку денного лише шляхом доповнення новими питаннями, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність факту порушення товариством порядку скликання позачергових зборів, оскільки обмеження прав позивача на внесення пропозицій до порядку денного ґрунтуються на положеннях закону, а тому права позивача в цій частині не можуть бути визнані порушеними.

Позивач в позові зазначає, що члени наглядової ради товариства не мали права приймати рішення, щодо затвердження п. 4 порядку денного та проектів рішень по п. 4 порядку денного щодо «надання безповоротної фінансової допомоги компанії DTEK B.V. або іншим юридичним особам, в яких DTEK B.V. прямо або опосередковано є власником акцій та/ або інших корпоративних прав, та які включені до переліку Активів DTEK B.V. або переліку Контрольованих активів DTEK B.V., затверджених Загальними зборами акціонерів DTEK B.V.», оскільки діяли із конфліктом інтересів на користь свого працедавця за основним місцем роботи.

Однак, наведена аргументація позову про визнання недійсним рішення загальних зборів, на переконання колегії суддів, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані обставини не входять до предмета доказування у даній справі. При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що вказаними доводами позивач фактично оспорює правомірність призначення до складу наглядової ради наведених у позовній заяві осіб, тоді як, при зверненні з даним позовом ОСОБА_1 просить визнати недійсним прийняте по 4 питанню порядку денного рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Київобленерго», що оформлено протоколом від 15.07.2019.

Вимога про визнання недійсним рішення наглядової ради про скликання спірних загальних зборів та затвердження порядку денного зборів позивачем не заявлялась, а опосередкований зв'язок цих доводів із процедурою скликання зборів, на яких було прийняте спірне рішення, не наділяє судову інстанцію, в силу унормованого чинним процесуальним законом принципу диспозитивності, повноваженнями щодо встановлення обставин відсутності у осіб, які є членами наглядової ради, вчиняти надані їм законом повноваження.

Отже, беручи до уваги те, що спірне рішення, саме по собі, не призвело до негативних наслідків, про які зазначає позивач, та, відповідно, не свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача як акціонера ПАТ «Київобленерго», судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що визнання недійсним спірного рішення лише з міркувань можливого порушення інтересів позивача та невідповідності вимогам законодавства майбутніх правочинів, щодо яких відсутні в матеріалах справи відомості про їх укладення, є безпідставним.

Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і посилання апелянта на невідповідність оскаржуваного рішення загальних зборів антимонопольному законодавству, оскільки оцінка відповідності або невідповідності дій суб'єкта господарювання вимогам вказаного законодавства віднесена до дискреційних повноважень Антимонопольного комітету України.

Щодо посилань апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального закону в частині необґрунтованої відмови в залученні третьої особи - Антимонопольного комітету України, судова колегія зазначає, що позивачем належними доводами та доказами в порядку ст. 50 ГПК України не було доведено вплив прийнятого у цій справі судового рішення на права та обов'язки особи, яка не є стороною у справі.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявності встановлених законодавством умов для визнання оспорюваного рішення загальних зборів акціонерів відповідача-1 недійсним з підстав, зазначених ним у позовній заяві. Отже, суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції також враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", де суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині невідповідності оскаржуваного рішення від 25.06.2020 вимогам чинного матеріального та процесуального права та його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 у справі № 911/2571/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта в частині оскарження прийнятого Господарським судом Київської області додаткового рішення, судова колегія зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ПАТ «Київобленерго» надано до суду договір про надання правової допомоги від 22.10.2019 № 200-КОЕ укладений між Адвокатським об'єднанням «Перший радник» (об'єднання) та приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (клієнт), додаткову угоду від 01.11.2019 № 200-КОЕ/1 до договору від 22.10.2019 № 200-КОЕ, рахунок на оплату від 25.06.2020 № 38, акт надання послуг від 25.06.2020 № 37, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001256 від 26.01.2018.

В рамках даного договору виконавець зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу (надалі - послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього (пункт 1.1. договору); зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюється сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).

Згідно п. 1.1. додаткової угоди від 01.11.2019 № 200-КОЕ/1 до договору від 22.10.2019 № 200-КОЕ: в рамках договору та цієї додаткової угоди виконавець зобов'язується надавати клієнтові зазначені в п. 2.2. додаткової угоди послуги з професійної правничої допомоги (надалі - правова допомога), у Господарському суді Київської області та подальше представництво у судах другої та третьої інстанцій (пункт 1.1.); послуги надання правової допомоги оплачуються виходячи з їх погодинної вартості, зазначеної в п. 2.2. додаткової угоди (пункт 2.1.) з метою захисту інтересів клієнта у справі № 911/2571/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київобленерго» та ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Київобленерго» по пункту 4 Порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Київобленерго», що відбулися 15.07.2019.

Пунктом 2.2. додаткової угоди сторони визначили погодинну вартість послуг у розмірі 2000 грн за годину.

25.06.2020 між ПАТ «Київобленерго» (замовник за договром) та АО «Перший радник» складено акт надання послуг № 37, в якому зазначено, що відповідно до договору та на замовлення клієнта виконавцем у період з 01.11.2019 по 25.06.2020 надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи № 911/2571/19, в наступному обсязі:

- первинний аналіз матеріалів справи (аналіз 61 сторінки позовної заяви з додатками та доповненнями до позовної заяви), вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики Верховного Суду, Верховного суду України та Вищого господарського суду України з подібних спорів, витрачено часу 4 години, вартістю 8000,00 грн;

- розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта по справі № 911/2571/19 (та погодження її з клієнтом), підготовка та систематизація доказової бази, витрачено часу 2 години, вартістю 4000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, відзиву на позовну заяву (7 арк.) з додатками по справі № 911/2571/19 та письмового опитування позивача, витрачено часу 9 годин, вартістю 18000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду за вих. № 12/12-19 від 18.12.2019, витрачено часу 0,50 годин, вартістю 1000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, відповідей на письмові питання позивача та клопотання про долучення документу до матеріалів справи за вих. № 01/01-20 від 10.01.2020, витрачено часу 1,50 годин, вартістю 3000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, заперечень щодо долучення додаткових доказів до матеріалів справи за вих. № 03-01-20 від 15.01.2020, витрачено часу 0,50 годин, вартістю 1000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам: клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на письмове опитування відповідача-1 та продовження строку підготовчого провадження за вих. № 02/01-20 від 15.01.2020; повторного клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на письмове опитування відповідача-1 за вих. № 04/02-20 від 03.02.2020, витрачено часу 1,00 годин, вартістю 2000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, заперечень щодо відповіді позивача на відзив товариства по справі № 911/2571/19 (7 ст.) за вих. № 04/02-20 від 04.02.2020, витрачено часу 4,00 години, вартістю 8000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, письмових пояснень відповідача-1 на письмові пояснення позивача від 27.04.2020 за вих. № 17/05-20 від 19.05.2020, витрачено часу 2,00 години, вартістю 4000,00 грн;

- участь у судових засіданнях по справі № 911/2571/19: 27.11.2019 (з 15:00 до 15:30); 18.12.2019 (з 16:30 до 18:05); 16.01.2020 (з 11:00 до 11:21); 06.02.2020 (з 11:00 до 11:54); 13.02.2020 (з 11:00 до 12:33); 27.02.2020 (з 11:00 до 12:18); 11.03.2020 (з 15:00 до 16:10); 21.05.2020 (з 11:30 до 11:57); 25.06.2020 (з 11:00 до 13:00), витрачено часу 9,28 годин, вартістю 18560,00 грн;

- підготовка заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі № 911/2571/19 з додатками, які відповідач 1 поніс у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, витрачено часу 3,00 години, вартістю 6000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг за актом становить 73560 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» надано до суду договір про надання правової допомоги від 13.11.2019 № 149-ДНГ, укладений між АО «Перший радник» (об'єднання за договором) та ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» (клієнт за договором), додаткову угоду від 18.11.2019 № 149-ДНГ/2 до договору від 13.11.2019 № 149-ДНГ/2, рахунок на оплату від 25.06.2020 № 37, акт надання послуг від 25.06.2020 № 36, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001256 від 26.01.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6825/10 від 05.09.2018.

Згідно п. 1.1. додаткової угоди від 18.11.2019 № 149-ДНГ/2 до договору від 13.11.2019 № 149-ДНГ: в рамках договору та цієї додаткової угоди виконавець зобов'язується надавати клієнтові зазначені в п. 2.2. додаткової угоди послуги з професійної правничої допомоги (надалі - правова допомога), у Господарському суді Київської області та подальше представництво у судах другої та третьої інстанцій (пункт 1.1.); послуги надання правової допомоги оплачуються виходячи з їх погодинної вартості, зазначеної в п. 2.2. додаткової угоди (пункт 2.1.) з метою захисту інтересів клієнта у справі № 911/2571/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київобленерго» та ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Київобленерго» по пункту 4 Порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Київобленерго», що відбулися 15.07.2019.

Пунктом 2.2. додаткової угоди сторони визначили погодинну вартість послуг у розмірі 2000 гривень за годину.

25.06.2020 між ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» (замовник) та АО «Перший радник» складено акт надання послуг № 36, в якому зазначено, що відповідно до договору та на замовлення клієнта виконавцем у період з 01.11.2019 по 25.06.2020 надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи № 911/2571/19, в наступному обсязі:

- первинний аналіз матеріалів справи (аналіз 61 сторінки позовної заяви з додатками та доповненнями до позовної заяви), вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (в т.ч. Закону України «Про ринок електричної енергії», директиви ЄС № 2009/70/ЄС «Про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії…») аналіз судової практики Верховного Суду, Верховного суду України та Вищого господарського суду України з подібних спорів, витрачено часу 4 години, вартістю 8000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, відзиву на позовну заяву (6 арк.) з додатками по справі № 911/2571/19 та письмового опитування позивача, витрачено часу 8 годин, вартістю 16000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам: клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на письмове опитування відповідача-2 та продовження строку підготовчого провадження за вих. № 02/01-20 від 15.01.2020; повторного клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на письмове опитування відповідача-2 за вих. № 03/02-20 від 03.02.2020, витрачено часу 1,00 година, вартістю 2000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, заперечень (3 ст.) за вих. № 04/02-20 від 04.02.2020, витрачено часу 3,00 години, вартістю 6000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області заяви на ознайомлення з матеріалами справи за вих. № 05/02-20 від 07.02.2020 та ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Київської області, витрачено часу 1,00 година, вартістю 2000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду Київської області, а також сторонам, заперечень щодо залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за вих. № 06/02-20 від 11.02.2020, витрачено часу 2,00 години, вартістю 4000,00 грн;

- підготовка заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі № 911/2571/19 з додатками, які відповідач 2 поніс у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, витрачено часу 3,00 години, вартістю 6000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг за актом становить 67560 грн.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката, з урахуванням принципів справедливості та співмірності, дійшов висновку, що перелічені в п.п. 1, 2, 4 та 11 Акта № 37 від 25.06.2020, складеного АО «Перший радник» із ПАТ «Київобленерго», в п.п. 1, 2, 7 та 10 Акта № 36 від 25.06.2020, складеного АО «Перший радник» та ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» не можуть бути компенсовані відповідачам, а також з огляду на встановлення факту завищення відповідачами кількості годин, витрачених на участь в судових засідань на 2,5 години, частково задовольнив заяви відповідачів.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Отже в розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Колегія суддів, серед іншого, наголошує, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, судова колегія вважає, що чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вивчивши надані відповідачем документи в обґрунтування адвокатських витрат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для їх зменшення з мотивів недоведеності витрачання адвокатом годин для підготовки цієї справи в місцевому господарському суді, однак з огляду на те, що адвокат відповідачів пов'язаний із супроводженням господарської діяльності товариств та, відповідно, є обізнаним із корпоративними справами останніх, судова колегія, оцінивши дії адвоката, що вчинялись ним на виконання умов договору про надання правової допомоги, приходить до висновку, що визначений розмір адвокатських витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України. А тому виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, а також те, що підготовка цієї справи в суді першої інстанції для цього адвоката не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідачів у Господарському суді Київської області у сумі по 20 000, 00 грн кожній стороні відповідачів.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно призначив додаткове судове засідання з підстав необґрунтованості відповідачами неможливості подання доказів відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки встановлення, зокрема, кількості витрачених адвокатом годин, як слушно зауважують відповідачі у своїх відзивах, може бути визначено лише після проголошення судового рішення.

Щодо тверджень позивача про подвійну оплату ним послуг адвоката судова колегія зазначає, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може спростовуватися наявністю корпоративних прав в товаристві, в спорі з яким було відмовлено в задоволенні позову.

Відносно посилань скаржника на завищення вартості однієї години роботи адвоката порівняно із середнім її розміром по місту Києву суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням сторін в договорі, тоді як суд не вправі втручатись у визначений в правочині розмір, а лише наділений повноваженнями оцінки заявлених до стягнення сум витрат на професійну правничу допомогу на предмет відповідності їх критеріям, унормованим чинним процесуальним законом.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення, зокрема, є нез'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підлягає зміні в частині розміру стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 підлягає залишенню без задоволення.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, ст. 275, ст. ст. 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 у справі №911/2571/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 у справі №911/2571/19 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі №911/2571/19 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відповідача-1 - відмовити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Нафтогаз» задовольнити частково.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Нафтогаз» (01032, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Льва Толстого, будинок 57, ідентифікаційний код 37719067) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. В задоволенні решти вимог заяви відповідача-2 - відмовити.»

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .

6. Справу №911/2571/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 18.12.2020

Попередній документ

93622260

Наступний документ

93622262

Інформація про рішення:

№ рішення:	93622261
№ справи:	911/2571/19
Дата рішення:	08.12.2020
Дата публікації:	21.12.2020
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без розгляду (25.06.2021)
Дата надходження:	22.06.2021
Предмет позову:	роз'яснення судового рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

16.01.2020 11:00	Господарський суд Київської області
06.02.2020 11:00	Господарський суд Київської області
13.02.2020 11:00	Господарський суд Київської області
27.02.2020 11:00	Господарський суд Київської області
11.03.2020 15:00	Господарський суд Київської області
30.04.2020 11:30	Господарський суд Київської області
21.05.2020 11:30	Господарський суд Київської області
25.06.2020 11:00	Господарський суд Київської області
05.10.2020 10:00	Північний апеляційний господарський суд
09.11.2020 12:40	Північний апеляційний господарський суд
22.12.2020 15:00	Північний апеляційний господарський суд
11.01.2021 12:55	Північний апеляційний господарський суд
14.04.2021 10:30	Касаційний господарський суд
21.04.2021 11:10	Касаційний господарський суд
28.04.2021 09:30	Касаційний господарський суд
09.06.2021 09:30	Касаційний господарський суд