79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" грудня 2020 р. Справа №914/1261/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів :
Судді-доповідача Дубник О.П.
Суддів Гриців В.М.
Зварич О.В.
розглянув матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Львівгаз») вих.№79007-Ск-8658-1020 від 29.10.2020 (вх.№01-05/3150/20 від 05.11.2020)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 (суддя Крупник Р.В, повний текст ухвали складено 16.10.2020) про зупинення провадження у справі
у справі №914/1261/20
за первісним позовом: АТ «Львівгаз», м. Львів
до відповідача: Львівського комунального підприємства (далі - ЛКП) «Залізничнетеплоенерго» м. Львів
про стягнення боргу, інфляційних витрат, 3% річних, пені та компенсації,
за зустрічним позовом: ЛКП «Залізничнетеплоенерго», м. Львів,
до відповідача: АТ «Львівгаз», м. Львів
про визнання договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020 укладеним.
1.Розгляд справи
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Дубник О.П., суддів Гриців В.М. та Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, у складі колегії суддів: головуючого судді (судді - доповідача) Дубник О.П., суддів Гриців В.М. та Зварич О.В. відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до оголошення офіційного веб-сайту Західного апеляційного господарського суду, 25.09.2020 судом тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції у зв'язку із відсутністю достатнього фінансування.
Ухвалу суду про відкриття провадження від 10.11.2020 учасникам надіслано на електронні адреси, які як позивачем, так і відповідачем неодноразово вказувалися при поданні клопотань та заяв, як контактні електронні адреси.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з електронної адреси, повідомлення на електронні адреси позивача та відповідача ними прочитані 11.11.2020, а відтак у суду достатньо підстав вважати, що останні належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
3. Короткий зміст заяви.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява, з врахуванням уточнених позовних вимог, АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» ради про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та компенсації.
Ухвалою від 07.09.2020 Господарський суд Львівської області прийняв зустрічну позовну заяву ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020 укладеним, до спільного розгляду з первісним позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та компенсації у справі №914/1261/20
17.09.2020 відповідач за первісним позовом - ЛКП «Залізничнетеплоенерго», звернулося до Господарського суду Львівської області з клопотанням про зупинення провадження у справі №914/1261/20 до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19.
Клопотання про зупинення провадження у справі ЛКП «Залізничнетеплоенерго» мотивує тим, що свої заперечення у справі відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) обґрунтовує, зокрема, спеціальним порядком розрахунків між суб'єктами ринку природного газу, а саме у відповідності до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Постанови КМУ №217 від 18.06.2014р. на виконання яких ЛКП «Залізничнетеплоенерго» відкрито розрахунковий рахунок в АТ «Ощадбанк» із спеціальним режимом використання, а саме автоматичного розподілу коштів згідно нормативів НКРЕКП. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 09.09.2020р. ухвалою Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Предметом розгляду вказаної справи є стягнення з теплопостачального підприємства на користь постачальника природного газу АТ «НАК «Нафтогаз» пені, 3% річних, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно договору постачання природного газу. Оскільки порядок розрахунків підприємства за розподіл природного газу здійснюється згідно тих же правил законодавства, що і розрахунок за природній газ, то правові позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та Постанови Кабінету Міністрів України №257 від 18.06.2014р.мають бути враховані судом при розгляді цієї справи.
4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 провадження у справі №914/1261/20 зупинено до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №903/918/19.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказує, що з ухвали Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду№903/918/19 від 04.09.2020 вбачається, що передаючи вказану справу на розгляд об'єднаної палати, суд касаційної інстанції зазначив про неоднозначність практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо стягнення пені та інших штрафних санкцій за розрахунками за поставлений природний газ теплопостачальних організацій та газопостачальних підприємств, здійснених у відповідності до «Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2020 « 217 (далі - Порядок №217).
З огляду на винятковість ситуації (наявність різної судової практики щодо застосування Порядку №217 в аналогічних правовідносинах), а також беручи до уваги те, що розрахунки за договором (первісний позов) здійснювалися ЛКП «Залізничнетеплоенерго» у відповідності до Порядку №217, місцевий господарський суд зазначив про неможливість розгляду даної справи до вирішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19, оскільки погодився з необхідністю забезпечення реалізації закріпленого в п.4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принципу єдності судової практики.
При постановленні оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що за наслідками розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19 будуть надані правові висновки щодо застосування Порядку №217, у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у даній справі. Вказані висновки безпосередньо впливатимуть на правильність вирішення даної справи, адже відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
5.1. Позивач за первісним позовом - АТ «Львівгаз» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1261/20 про зупинення провадження і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вважає ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 про зупинення провадження у справі №914/1261/20 необґрунтованою, прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт вказує, що порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений постановою КМУ від 18.06.2014 №217, визначає механізм розподілу коштів і не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за договором на розподіл природного газу №09420КLSQ7АТ016 від 01.01.2016.
Крім того, на думку апелянта, судом не враховано, що предметом спору також є вимога про стягнення компенсації, яка виникла з інших підстав позову, а висновок Верховного Суду у справі №903/918/19 не матиме значення для розгляду заявленої позовної вимоги про стягнення компенсації.
Апелянт стверджує, що договір між сторонами ніяким чином не обмежує відповідача в оплаті за газ лише коштами, які зараховуються за спецрахунками, тому він повинен нести всю повноту відповідальності за прострочення розрахунків. Проведення розрахунків на підставі положень Постанови КМУ №217 не стосується договірних відносин сторін та не впливає на них. Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, оскільки, ані зазначеним порядком, ані іншим законодавством та договором не виключається та не забороняється проведення розрахунків за надані послуги з використання звичайних поточних рахунків.
На переконання апелянта, суд першої інстанції не позбавлений можливості розгляду даної справи до вирішення Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19 та встановлення стану розрахунків між сторонами.
Апелянт вважає, що висновок місцевого господарського суду є необґрунтованим, оскільки судом не обґрунтовано, у чому саме для суду полягає неможливість розгляду даної справи №914/1261/20 до вирішення справи №903/918/19 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.2. Відповідач за первісним позовом - ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
26.05.2020, позивач АТ «Львівгаз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ЛКП «Залізничнетеплоенерго», Львівської міської ради про солідарне стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та компенсації (а.с.1-7, т.1).
18.06.2020 від позивача за первісним позовом АТ «Львівгаз» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить залучити до участі у справі на стороні відповідача Львівську міську раду, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та уточнює суми стягнення заборгованості, інфляційних втрат, трьох процентів річних, річних та компенсації (а.с.98-99, т.1).
Ухвалою суду від 06.07.2020, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, та з урахуванням змінених вимог суд ухвалив вважати, що учасниками (сторонами) в даній справі є: позивач: АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та відповідач: ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (а.с.146-147, т.1).
31.08.2020 відповідач за первісним позовом ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подав відзив на позовну заяву АТ «Львівгаз» (вх.№25846/20 від 03.09.2020), в якому посилаючись на Закон України «Про теплопостачання», Закон України «Про ринок природного газу» та Постанову КМУ №217 від 18.06.2019 зазначає про відкриття та обслуговування рахунку із спеціальним режимом використання, а тому всі кошти, які надходять відповідачу за надані послуги підлягають автоматичному розподілу перерахуванню на рахунки постачальника природного газу та Оператора ГРМ згідно нормативів, які щомісячно визначає Регулятор (НКРЕКП) (а.с.1-17, т.2).
03.09.2020 до Господарського суду Львівської області від ЛКП «Залізничнетеплоенерго» надійшла зустрічна позовна заява від 31.08.2020, в якій ЛКП «Залізничнетеплоенерго» просить визнати договір реструктуризації №557/20 від 24.07.2020 укладеним між АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (а.с.113-118, т.3).
Ухвалою від 07.09.2020 суд прийняв зустрічну позовну заяву ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020 укладеним, до спільного розгляду з первісним позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та компенсації у справі №914/1261/20 (а.с.129-132, т.3).
17.09.2020 відповідач за первісним позовом - ЛКП «Залізничнетеплоенерго», звернулося до Господарського суду Львівської області з клопотанням про зупинення провадження у справі №914/1261/20 до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19 (а.с.146-147, т.3).
Ухвалою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 прийнято справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 до розгляду (а.с.148-150, т.3).
Як вбачається з ухвали Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду№903/918/19 від 04.09.2020р., передаючи вказану справу на розгляд об'єднаної палати, суд касаційної інстанції зазначив про неоднозначність практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо стягнення пені та інших штрафних санкцій за розрахунками за поставлений природний газ теплопостачальних організацій та газопостачальних підприємств, здійснених у відповідності до Порядку №217.
6. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із п.12 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19 у подібних правовідносинах.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, суд має право зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку об'єднаною палатою Верховного Суду.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку), які зумовили зупинення провадження у справі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 04.09.2020 на підставі ст.302 ГПК України передано справу №914/1261/20 разом з касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
При цьому, в ухвалі вказано про різність судової практики щодо застосування положень Порядку № 217, про що свідчать правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 921/214/18, від 17.12.2019 у справі № 922/932/19, від 06.02.2020 у справі № 922/2130/19, від 13.02.2020 у справі № 917/536/19, від 20.02.2020 у справі № 924/235/19, від 27.05 2020 у справі № 914/1029/19 та розглядаючи справу № 903/918/19, суд вважає за необхідне відступити від наведених висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 917/530/19 та від 18.03.2020 № 908/2304/18, та підтримує правову позицію викладену у постановах від 27.02.2020 у справі № 921/12/19 та від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, щодо застосування норм права, а саме положень Порядку № 217 щодо можливості теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, а відтак застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Об'єднаної палати Верховного Суду від 09.09.2020 справу №903/918/19 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та між іншим зазначено, що існує питання, що потребує правового висновку, а саме різність судової практики щодо застосування положень Порядку №217 у розгляді питання щодо можливості теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, а відтак застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Слід також звернути увагу на позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №910/22947/17, в якій суд вказує, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. При цьому, пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права або не менш важливих питань юрисдикції певних спорів.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач за первісним позовом заперечуючи проти позовних вимог АТ «Львівгаз» вказує, що відповідач самостійно не може здійснювати погашення заборгованості, оскільки оплата за послуги з розподілу природного газу здійснюється автоматично шляхом перерахування з рахунків із спеціальним режимом використання грошових коштів на рахунки постачальника природного газу та Оператором ГРМ згідно Порядку №217 та щомісячно затверджених Регулятором реєстрів розподілу коштів. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Отже, враховуючи викладене та те, що у даній справі постали питання, аналогічні тим питанням, що прийняті для вирішення Об'єднаною палатою Верховного Суду у справі №903/918/19, а саме, застосування Порядку №217 у розгляді питання щодо можливості теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, а відтак застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд правомірного зупинив провадження у справі №914/1261/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Верховного Суду справи №903/918/19.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано обставини справи, а всі мотиви відхилення тих чи інших доводів відповідача обгрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства.
Постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №903/918/19 від 16.10.20 оприлюднена 06.11.20 (ЄДРСР № 92673887), однак на час постановлення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду розгляд справи №903/918/19 не був завершений. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність оскаржуваної ухвали на день її постановлення.
А відтак, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильно встановлених місцевим господарським судом обставин по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 залишенню без змін.
8. Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ч. 13 ст. 8, ст.ст. 12, 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (далі АТ “Львівгаз”) вих. 79007-Ск-8658-1020 від 29.10.2020 (вх. № 01-05/3150/20 від 05.11.2020) залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі № 914/1261/20 - без змін.
2.Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4.Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий-суддя: О.П.Дубник
Судді: В.М.Гриців
О.В.Зварич