79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" грудня 2020 р. Справа №926/1898/15
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання: Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Хотинське лісове господарство" б/н від 15.09.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/2556/20 від 17.09.2020)
та
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Боцвенюка Віталія Дмитровича б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/2584/20 від 21.09.2020)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.08.2020 (повний текст складено 28.08.2020, головуючий суддя С.О. Миронюк)
у справі № 926/1898/15
за первісним позовом: Фізичної особи-підприємця Боцвенюка Віталія Дмитровича (надалі ФОП Боцвенюк В.Д.), м. Чернівці
до відповідача: Державного підприємства "Хотинське лісове господарство" (надалі ДП "Хотинське лісове господарство"), с. Клішківці, Хотинський район, Чернівецька область
про стягнення заборгованості в сумі 130 572,46 грн.
за зустрічним позовом: ДП "Хотинське лісове господарство", с. Клішківці, Хотинський район, Чернівецька область
до відповідача: ФОП Боцвенюка В.Д., м. Чернівці
про визнання недійсними договору підряду № 114 від 30.03.2012 та додаткової угоди № 1 від 30.03.2012
за участю учасників справи:
від ФОП Боцвенюка В.Д.: не з'явився
від ДП "Хотинське лісове господарство": Черкез І.М. - адвокат (договір про надання правової допомоги № 85 від 11.06.2020)
Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІ ГПК України (в редакції від 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2015 році ФОП Боцвенюк В.Д. звернувся з позовом до ДП “Хотинське лісове господарство” про стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору підряду №114 від 30.03.2012 в сумі 130 572,46 грн, що складається з: основного боргу у розмірі 44 875,00 грн, 3% річних в сумі 11 088,45 грн та інфляційних в сумі 74 609,01 грн (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог (а.с. 52-54 том ІІ).
03.02.2016 відповідачем подано зустрічний позов, в якому просить визнати недійсними договір підряду №114 від 30.03.2012 та додаткову угоду №1 від 30.03.2012, укладені між ДП “Хотинське лісове господарство” та ФОП Боцвенюком В.Д. (а.с. 67-72 том І).
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.08.2020 у справі № 926/1898/15 в задоволені первісного позову та зустрічного позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції встановив, що в договорі підряду №114 від 30.03.2012 строк виконання зобов'язання не встановлений. Враховуючи неподання позивачем оригіналів претензій та оригіналів доказів направлення та отримання їх відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів та не доведено ту обставину, що ним було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором підряду, а відтак, у відповідача не виникло обов'язку виконання зобов'язання згідно зі ст. 530 ЦК України, відповідно і підстав для стягнення заборгованості.
Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04.11.2019 вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 07.06.2018, яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України - скасовано. Закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення. Таким чином, за наслідками судового розгляду кримінальної справи обвинувачення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у підробці договорів підряду та привласнення майна, включаючи спірний договір №114 від 30.03.2012, спростовані в кримінальному провадженні. Відтак, враховуючи, що договір підряду № 114 від 30.03.2012 та додаткова угода №1 від 30.03.2012 до договору підписані сторонами, а також те, що правовими наслідками є виконання робіт та сплата коштів за виконану роботу, що підтверджується актами прийому-здачі робіт на загальну суму 44 875,00 грн, які підписані сторонами без будь яких заперечень, суд не вбачає підстав для визнання правочину недійсним, оскільки під час його укладення сторони розуміли, що він не є фіктивним.
Не погоджуючись з даним рішенням, ДП “Хотинське лісове господарство” подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. В частині відмови у задоволенні первісного позову залишити рішення суду без змін. Зокрема, скаржник зазначає, що ФОП Боцвенюк В.Д не мав права здійснювати роботи, які зазначені в договорі, оскільки такий вид господарської діяльності у виписці ЄДРПОУ не передбачений. Також апелянт стверджує, що акти виконаних робіт підписані неуповноваженою особою, так як директор ОСОБА_1 з 22.08.2012 був звільнений з посади, тому вони є недійсними та не можуть підтверджувати факт виконання робіт. Окрім того, звертає увагу на те, що при підписанні договору, додатку до договору та актів виконаних робіт було використано старий зразок печатки підприємства, оскільки з жовтня 2011 року ДП “Хотинське лісове господарство” почало використовувати печатку нового зразка. Відтак, наведені обставини вважає достатніми підставами для визнання недійсними спірних правочинів.
Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП Боцвенюк В.Д. також подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема, скаржник вважає, що звернення до суду з даним позовом є законним способом надсилання вимоги про сплату боргу за договором підряду в розумінні ст.530 ЦК України. Відсутність у позивача оригіналів претензій не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити спірну суму боргу.
ФОП Боцвенюк В.Д. відзиву на апеляційну скаргу ДП “Хотинське лісове господарство” не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. На електрону адресу суду від представника ФОП Боцвенюка В.Д. надійшли заява про розгляд апеляційної скарги ФОП Боцвенюка В.Д. без його участі (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7302/20 від 10.12.2020) та пояснення (зареєстроване в канцелярії суд за вх№ 01-04/7418/20 від 14.12.2020). Проте, згідно з довідкою суду такі документи не місять кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Частиною 3 ст. 91 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі статтею 6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Оскільки надіслані представником ФОП Боцвенюка В.Д. електронною поштою заява та пояснення не містить ЕЦП, відтак, не належить до офіційних документів, тому суд не бере їх до уваги.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник ДП “Хотинське лісове господарство” в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги ФОП Боцвенюка В.Д. заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/5705/20 від 05.10.2020), просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Доводи своєї апеляційної скарги підтримав повністю, просить суд його апеляційну скаргу задовольнити.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
30.03.2012 між ФОП Боцвенюком В.Д. (підрядник) та ДП “Хотинське лісове господарство” (замовник), від імені якого діяв директор Довганюк Т.І., укладено договір підряду на виконання лісових робіт №114, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язався виконати роботу за завданням замовника на свій ризик, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу (оригінал договору а.с. 115 том ІІ).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що підрядник здійснює роботи за дорученням замовника по заготівлі деревини на суцільній рубці в Колінківському лісництві в кв. 2, вид. 5.1, площа 2,8 га, заготовивши 563 куб.м. деревини, замовник оплачує по 35,38 грн за заготовлений кубометр, кв.2, вид. 8.1, площа 1,4 га., заготовивши 300 куб.м. деревини, замовник оплачує по 35,38 грн за заготовлений кубометр, в кв. 3 вид. 21, площа 2,7 га, заготовивши 606 куб.м. деревини, замовник оплачує по 39,17 грн за заготовлений кубометр, в кв. 30, вид. 3.1, площа 2,6 га, заготовивши 745 куб.м. деревини, замовник оплачує по 35,543 грн за заготовлений кубометр, в кв. 50, ви. 11, площа 3,7 га, заготовивши 671 куб.м. деревини, замовник оплачує по 35,318 грн за заготовлений кубометр, в кв. 51, вид. 27,1 площа 2,9 га, заготовивши 591 куб.м. деревини, замовник оплачує по 38,572 грн за заготовлений кубометр. Всього заготовити 3476 куб.м. деревини”.
Згідно з п. 1.3 договору робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником замовника приймально-здавального акту.
У п. 1.4 договору зазначено, що замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах, викладених у цьому договорі.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплачувати об'єми виконаної роботи на підставі нарядів, актів або інших документів, що підтверджують виконання робіт підписання уповноваженими особами від замовника та підрядника.
Відповідно до п. 2.2 договору, замовник за погодженням, може періодично проводити оплату частково, по факту виконання робіт до всього комплексу робіт у завершеному циклі.
За весь комплекс робіт по проведенню суцільних рубок, належить виплатити 127 243,92 грн (п.2.3 договору).
На підтвердження факту виконаних робіт по договору на загальну суму 44 875,00 грн, позивачем за первісним позовом долучено акти прийому-здачі робіт: від 30.03.2012 на суму 708,26 грн, від 28.04.2012 на суму 1254,61 грн, від 28.04.2012 на суму 1133,47 грн, від 30.05.2012 на суму 2652,98 грн, від 30.05.2012 на суму 1274,39 грн, від 30.06.2012 на суму 1701,42 грн, від 30.06.2012 на суму 3602,44 грн, від 30.06.2012 на суму 3295,37 грн, від 31.07.2012 на суму 3186,32 грн, від 31.07.2012 на суму 1157,16 грн, від 31.07.2012 на суму 766,66 грн, від 31.07.2012 на суму 3780,08 грн, від 31.07.2012 на суму 3 356,47 грн, від 31.08.2012 на суму 2287,67 грн, від 31.08.2012 на суму 1156,69 грн, від 31.08.2012 на суму 3222,41 грн, від 31.08.2012 на суму 3315,26 грн, від 31.08.2012 на суму 4100,07 грн (оригінали актів а.с. 116-134 том ІІ).
Додатковою угодою № 1 від 30.03.2012 внесені зміни до основного договору, та викладено в новій редакції пункти 2.4, 4.1, а розділ 4 “Відповідальність сторін” доповнено новим пунктом 4.4 (копія додаткової угоди а.с. 16 том І).
Згідно з п. 2.4 додаткової угоди замовник оплачує результат виконаних робіт шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок підрядчика № НОМЕР_1 в КБ “Приватбанк”, МФО 356282, не пізніше одного дня з моменту підписання сторонами акту приймання-здачі робіт.
Пунктом 1.3 додаткової угоди сторони доповнили розділ 4 договору, у якому п.4.4 продовжили строки позовної давності щодо стягнення заборгованості по договору в тому числі щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних тощо і встановили термін позовної давності у сім років згідно зі ст. 259 ЦК України, а період, за який нараховуються відповідні неустойка (штраф, пеня), інфляційні тощо, в п'ять років.
Оскільки замовник не оплатив вартість виконаних робіт згідно договору підряду у строки, визначені п.2.4 договору, з врахуванням змін внесених додатковою угодою №1, ФОП Боцвенюк В.Д. 17.08.2012 надіслав директору Довганюку Т.І. ДП «Хостинське лісове господарство» претензію про оплату заборгованості на суму 44 875,00 грн (копія претензії а.с. 36 том І). 21.12.2015 була надіслана повторна претензія на суму 101 318,16 грн (копія претензії а.с. 37 том І).
Проте, дані претензії були залишені без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення ФОП Боцвенюка В.Д. до суду з даним позовом.
Водночас ДП «Хостинське лісове господарство» стверджує, що спірний договір підряду №114 від 30.03.2012 та додаткова угода № 1 до нього від 30.03.2012 є фіктивними, оскільки сторонами не вчинено ніяких дій на виконання такого правочину. Заперечує факт виконання робіт вказаних в актах прийому-здачі, вважає їх підробленими, оскільки підписані неуповноваженою особою та скріплені старою печаткою, яку підприємство з 2011 року не використовувало. Про існування зазначеної додаткової угоди №1 від 30.03.2012 підприємство довідалося лише після отримання позовної заяви, оскільки запис про реєстрацію вказаної додаткової угоди №1 в журналі реєстрації договорів підприємства, на час начебто її укладення, відсутній (а.с. 77-91 том І). За фактом підроблення зазначених документів ДП «Хостинське лісове господарство» звернулося в Кельманецьку місцеву прокуратуру Чернівецької області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 92-99 том І). Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що в даному випадку наявні підстави для визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст.203, 207, 215, 234 ЦК України.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Досліджуючи оспорюваний договір щодо характеру його фіктивності, що входить в предмет позовної вимоги позивача за зустрічним позовом, як однієї з підстав для визнання недійсним опорюваного договору, колегія суддів досліджує наступні обставини.
Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Колегія суду зазначає, що саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Тобто, укладаючи договір, його сторони не бажають виникнення, зміни, припинення цивільних прав та обов'язків, волевиявлення обох сторін такого правочину не збігається з їх внутрішньою волею.
Як зазначалося вище, 30.03.2012 між ФОП Боцвенюком В.Д. (підрядник) та ДП “Хотинське лісове господарство” (замовник) від імені якого діяв директор ОСОБА_1 , укладено договір підряду на виконання лісових робіт №114.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.
У відповідності до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Кваліфікуючими ознаками договору підряду є виконання робіт підрядником та оплата (прийняття) таких робіт замовником.
На підтвердження факту виконання робіт до матеріалів справи долучено оригінали актів прийому-здачі робіт за період з 30.03.2012 по 31.08.2012 на загальну суму 44 875,00 грн (а.с. 116-134 том ІІ). Вказані акти підписані сторонами без будь-яких заперечень.
Слід також зазначити, що питання дійсності договорів підряду на виконання лісових робіт, в т.ч. договору підряду №114 від 30.03.2012, укладених між ФОП Боцвенюком В.Д. і ДП «Хотинський лісгоп» та факт виконання таких робіт, досліджувалося Чернівецьким апеляційним судом у справі № 724/1257/17 в межах кримінального провадження № 12017260160000013, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Так, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04.11.2019 у справі № 724/1257/17 скасовано вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 07.06.2018, яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України. Закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України - у зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення (а.с. 18-23 том ІІ).
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували договірні правовідносини. Всі договори підряду було виконано саме ПП ОСОБА_2 , який здійснював порубку лісу на підставі договорів та виданих лісорубних квитків, будучи переможцем тендеру, лісгосп в повному об'ємі отримав лісову продукцію від підрядника, яку у законний спосіб було реалізовано та, підприємство отримало легальні доходи.
Окрім того, допитані в районному суді свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підписували акти прийому-здачі робіт, до яких ніяких претензій не було, а також вказали, що ПП ОСОБА_2 проводив порубку лісу на виконання договорів підряду і вони своїми підписами затверджували акти прийому-передачі виконаної ПП ОСОБА_2 роботи.
Також, згідно з Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в ДП «Хотинське лісове господарство» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 № 24-25/4 від 14.01.2014 встановлено, що відповідно до актів прийому-здачі робіт за виконані лісогосподарські роботи за період 2012 року, які надані до ревізії, ПП ОСОБА_2 заготовлено лісопродукції в сумі в кількості 6810,87м3 (деревина) та 1901,0 с/м (хворост), загальна вартість робіт склала 321 199,72 грн. Випадків документального підтвердження виконання лісових робіт самими працівниками ДП «Хотинське лісове господарство» (нарядів-актів на виконання робіт (ф. ЛГ-1), записів в журналах виконаних лісогосподарських робіт, в той самий період та в тих самих квадратах, виділах (ділянках) де виконувались роботи ПП ОСОБА_2 відповідно до укладених договорів підряду, за період березень-травень 2012 року по Новоселицькому та Колінківському лісництвах не встановлено.
Листами Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.09.2016 №07-16/841 і ДП «Хотинський лісгосп» від 19.09.2016 №515 підтверджено наявність заборгованості ДП «Хотинський лісгосп» перед ПП ОСОБА_2 .
Тобто, за наслідками судового розгляду кримінальної справи № 724/1257/17 обвинувачення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у підробці договорів підряду, в т.ч. договору підряду №114, та привласнення майна, включаючи договір №114 від 30.03.2019, спростовані, а кримінальне провадження закрито.
Наведеним спростовуються посилання скаржника на те, що оскільки спірний договір скріплений зразком старої печатки, то відповідно на його думку, це свідчить про підробку такого договору.
Окрім того, слід зазначити, що спірний договір зареєстрований в журналі реєстрації договорів ДП «»Хотинське лісове господарство» за 2012 рік (а.с. 77-91 том І), а саме під №114 від 30.03.2012 «ФОП ОСОБА_2 рубки суцільні в ...» (а.с. 90 том І), що відповідає предмету договору підряду №114 від 30.03.2012. Вказаний журнал поданий до суду самим позивачем за зустрічним позовом.
Також колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 та Вищим господарським судом України від 13.12.2013, ДП «Хотинський лісгосп» було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з тих самих підстав аналогічного договору підряду № 113 від 30.03.2012, укладеного між тими самими сторонами (а.с. 133-148 том І). В даній справі також встановлено факт дійсності договору та його виконання сторонами.
Щодо твердження скаржника ДП “Хотинське лісове господарство” про те, що ФОП Боцвенюк В.Д не мав права здійснювати роботи, які зазначені в договорі, оскільки такий вид господарської діяльності у виписці ЄДРПОУ не передбачений, то дані твердження не є підставою для визнання спірного договору недійсним згідно з нормами ЦК України. Враховуючи, що в матеріалах справи наявний дозвіл ТУ Дергірпромнагляду по Чернівецькій області № 017.12.77 на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, в якому зазначено, що ФОП Боцвенюку В.Д. дозволено виконувати роботи підвищеної небезпеки: лісосічні роботи (а.с. 14 том І).
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При розгляді даної справи, беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами були вчинені необхідні дії, спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які він покликається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оскаржуваних правочинів недійсними. В зв'язку з чим позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Що стосується первісного позову суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до статей 173-174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, 30.03.2012 між ФОП Боцвенюком В.Д. (підрядник) та ДП “Хотинське лісове господарство” (замовник), від імені якого діяв директор ОСОБА_1 , укладено договір підряду на виконання лісових робіт №114.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч.1 ст.853 ЦК України).
Згідно з п. 1.3 договору робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником замовника приймально-здавального акту.
У п. 1.4 договору зазначено, що замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах, викладених у цьому договорі.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплачувати об'єми виконаної роботи на підставі нарядів, актів або інших документів, що підтверджують виконання робіт підписання уповноваженими особами від замовника та підрядника.
На підтвердження факту виконаних робіт по договору №114 від 30.03.2012 на загальну суму 44 875,00 грн, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи долучено акти прийому-здачі робіт: від 30.03.2012 на суму 708,26 грн, від 28.04.2012 на суму 1254,61 грн, від 28.04.2012 на суму 1133,47 грн, від 30.05.2012 на суму 2652,98 грн, від 30.05.2012 на суму 1274,39 грн, від 30.06.2012 на суму 1701,42 грн, від 30.06.2012 на суму 3602,44 грн, від 30.06.2012 на суму 3295,37 грн, від 31.07.2012 на суму 3186,32 грн, від 31.07.2012 на суму 1157,16 грн, від 31.07.2012 на суму 766,66 грн, від 31.07.2012 на суму 3780,08 грн, від 31.07.2012 на суму 3 356,47 грн, від 31.08.2012 на суму 2287,67 грн, від 31.08.2012 на суму 1156,69 грн, від 31.08.2012 на суму 3222,41 грн, від 31.08.2012 на суму 3315,26 грн, від 31.08.2012 на суму 4100,07 грн (оригінали актів а.с. 116-134 том ІІ).
Вказані акти зі сторони замовника підписані ОСОБА_1 , як директором ДП «Хотинське лісове господарство», без будь-яких заперечень та скріплені печаткою товариства.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2012 на підставі наказу №355-к ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ДП «Хотинське лісове господарство» за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с. 104 том І).
Доказів уповноваження ОСОБА_1 після 22.08.2012 на погодження та прийняття робіт по договору №114 від 30.03.2012 матеріали не містять.
Відтак, колегія судді констатує, що акти прийому-здачі робіт від 31.08.2012 на суму 2287,67 грн, від 31.08.2012 на суму 1156,69 грн, від 31.08.2012 на суму 3222,41 грн, від 31.08.2012 на суму 3315,26 грн, від 31.08.2012 на суму 4100,07 грн (а.с. 130-134 том ІІ) є неналежними доказами на підтвердження виконання робіт на загальну суму 14 082,10 грн, оскільки підписані після 22.08.2012, тобто, неуповноваженою на те особою, відповідно не є належними доказами.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що факт виконання робіт на загальну суму 30 792,90 грн, підтверджується матеріалами справи, в свою чергу належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано. В зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, в зв'язку з чим позивач 17.08.2012 надіслав на адресу відповідача претензію про сплату боргу на суму 44 875,00 грн (а.с. 36 том І). Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання такої претензії відповідачу.
21.12.2015 позивач за первісним позовом повторно надіслав на адресу відповідача претензію про сплату боргу та штрафних санкцій на загальну суму 101 318,16 грн, яка була надіслана поштою 23.12.2015, що підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією (а.с. 37-38 том І).
Оскільки вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення, 28.12.2015 ФОП Боцвенюком В.Д. подано позов про стягнення заборгованості в судовому порядку.
Водночас, ДП «Хотинське лісове господарство» подало заяву про застосування строку позовної давності до вимог ФОП Боцвенюка В.Д. (а.с. 65-69 том ІІ).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки, як зазначалося вище, акти прийому-здачі робіт, які стали підставою для стягнення заборгованості, були підписані особисто ФОП Боцвенюком В.Д., то відповідно останній знав про стан своїх майнових прав. Зазначені акти датовані з 30.03.2012 по 31.07.2012, претензія про сплату боргу була надіслана 23.12.2015, а з позовом ФОП Боцвенюк В.Д. звернувся до суду лише 28.12.2015, тобто, з пропуском строку позовної давності. Причини пропущення позовної давності не наведено.
Щодо подання ФОП Боцвенюком В.Д. копії додаткової угоди № 1 від 30.03.2012 до договору підряду на виконання лісових робіт № 114 від 30.03.2012, в якому сторони договору продовжили строки позовної давності, що застосовуються щодо стягнення заборгованості по договору і встановили термін позовної давності в тому числі щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних тощо у сім років згідно зі ст. 259 ЦК України, а період, за який нараховуються відповідні неустойка (штраф, пеня), інфляційні тощо, в п'ять років (а.с. 16 том І), то колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 36 ГПК України (в редакції чинної на момент подання до суду позовної заяви) письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 25.02.2016 та від 11.03.2016 було зобов'язано ФОП Боцвенюка В.Д. подати суду оригінали договору підряду № 114 від 30.03.2012, додаткову угоду № 1 від 30.03.2012 до договору підряду №114 від 30.03.2012 та акти прийому-здачі робіт (а.с. 187, 192 том І).
Проте, ФОП Боцвенюк В.Д. вимог ухвали суду щодо подання додаткової угоди №1 від 30.03.2012 до договору не виконав, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що оригінал вищевказаної додаткової угоди № 1 до договору у позивача відсутній та надати його суду немає можливості (а.с. 202-203 том І).
Приписами ч.6 ст. 91 ГПК України (в чинній редакції) визначено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Пояснення позивача щодо відсутності у нього оригіналу документа не звільняє сторону від обов'язку доказування та не надає копіям статусу оригіналу.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що подана позивачем за первісним позовом копія додаткової угоди №1 від 30.03.2012, за обставин неподання оригіналу такого документу і заперечення їх достовірності іншою стороною згідно з положеннями ч.6 ст.91 ГПК України, не береться судом до уваги як доказ укладення її між сторонами та погодження збільшення строку позовної давності.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанції дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 792,90 грн слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Статтею 266 ЦК України унормовано, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
В зв'язку з відмовою у задоволенні основної позовної вимоги, слід також відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та 3 % річних у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Оскільки, апеляційні скарги до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг залишається за скаржниками.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ФОП Боцвенюка В.Д. залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ДП "Хотинське лісове господарство" залишити без задоволення
3. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.08.2020 у справі № 926/1898/15 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ФОП Боцвенюка В.Д. залишити за скаржником.
5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ДП "Хотинське лісове господарство" залишити за скаржником.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький