Справа № 199/8661/20
(2-н/199/287/20)
про відмову у видачі судового наказу
17.12.2020 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
16 грудня 2020 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся заявник ОСОБА_1 із вищевказаною заявою про видачу судового наказу, в якій просив суд видати судовий наказ про стягнення зі свого батька на користь заявника, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, аліменти в розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання судовим наказом законної сили та до закінчення заявником навчання, але не довше до досягнення ним 23 років.
Ознайомившись із матеріалами заяви про видачу судового наказу, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, відповідно до ст.165 ч.1 п.3 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.161 ЦПК України.
Згідно ст.161 ч.1 п.4 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вказана норма вище норма дублюється положеннями ст.183 ч.5 СК України, яка, окрім цього, визначає право саме одного із батьків на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину.
В той же час, нормою ст.6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
За змістом ст.ст.198, 199 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст.ст.187, 189-192 і 194-197 СК України.
Частиною 2 ст.165 ЦПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Аналізуючи суб'єктний склад учасників заяви про видачу судового наказу та заявлену вимогу в контексті наведених вище норм процесуального та матеріального права, яке регулює питання видачу судового наказу та стягнення аліментів на утримання дитини, повнолітнього сина/дочки, приходжу до висновку, що заявником у його заяві про видачу судового наказу заявлено вимогу, яка фактично не передбачена нормою ст.161 ЦПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу. Означений висновок ґрунтується на тому, що в наказному провадженні можуть стягуватись аліменти лише на утримання дитини, тобто особи, яка не досягла повноліття (вісімнадцятирічного віку). Більш того, глава 16 СК України (ст.ст.199-201), яка визначає підстави та умови стягнення з батьків аліментів на утримання їх повнолітніх сина/дочки, оперує термінами «повнолітній син»/«повнолітня дочка» заміть терміну «дитина», який використовується у нормах ст.161 ЦПК України, а також ст.ст.183, 184 СК України, лише які, в свою чергу, передбачають можливість стягнення аліментів у наказаному провадженні. Крім того, нормами ст.ст.183, 184 СК України заявниками за заявами про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини закон визначає одного з батьків дитини/законних представників, з яким дитина проживає.
Разом з тим, заявник є повнолітньою особою, просить стягнути аліменти з батька на своє утримання у зв'язку із продовженням свого навчання, а отже така вимога не охоплюється нормою ст.161 ч.1 п.4 ЦПК України та аналогічною їй ст.183 ч.5 СК України. Остання норма не підлягає застосуванню і з огляду на зміст ст.201 СК України. Поряд з цим, ст.199 ч.3 СК України прямо передбачено право на звернення до суду повнолітніх сина/дочки саме із позовом про стягнення аліментів на їх утримання у зв'язку із продовженням навчання.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, приходжу до висновку про необхідність відмови заявнику на підставі ст.165 ч.1 п.3 ЦПК України у видачу судового наказу у зв'язку із тим, що заявлена ним вимога не передбачена ст.161 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ст.166 ч.2 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.160, 161, 165, 166, 258-261, 263, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу ОСОБА_1 за його заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ст.166 ч.2 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко