Провадження № 2/641/1666/2020 Справа № 641/5067/20
08 грудня 2020 року
Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря - Дрокіної С.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
передставника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/5067/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину, -
ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 в якому просить встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцями , її батьком ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та матір'ю ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за нею право на спадщину у розмірі 1/28 частки у праві спільної власності на квартиру , яка залишилась після смерті батька , та на 5/84 частки у праві спільної власності на квартиру , яка залишилась після смерті матері, що загалом становить 2/21 частки права спільної сумісної власності на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_8 , після смерті яких залишилось спадкове майно, а саме : трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . На момент смерті батьків , позивач постійно проживала разом з ними однією сім'єю в їх квартирі , але була зареєстрована за іншою адресою. Після смерті свого батька позивач не подавала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини , оскільки вона постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім'єю і вважала , що вона прийняла спадщину у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Після смерті матері позивач подала письмову заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини , але їй було відмовлено у видачі свідоцтва , оскільки право спільної власності на спадкове майно не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Станом на 18.11.2019 року право спільної сумісної власності на квартиру яка належала батькам позивача , зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншими співвласниками , разом з якими дана квартира була приватизована у 2007 році. Позивач вважає , що не пропустила строк на прийняття спадщини після смерті батька , та вважає , що вчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері.
Ухвалою суду від 06.07.2020 року відкрито провадження по вищевказаній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.Ухвалою суду від 16.09.2019 року провадження у справі відкрито.
29.07.2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву , в якому вони заперечували проти ползовних вимог , посилаючись на те , що на час відкриття спадщини після смерті батьків позивач не проживала та була зареєстрована за іншою адресою, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини ОСОБА_1 подала лише після смерті своєї матері , а тому підстав для прийняття сподщини після смерті батька не набула. Позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті матері , а після смерті свого батька , який помер у 2009 році , за сплином майже 11 років так і не звернулась. Таким чином відповідач вважає , що ОСОБА_1 пропустила строк прийняття спадщини після смерті батька понад 8 років. Тому відповідач вважає , що у задоволені позову необхідно відмовити. Відповідач не оспорює той факт , що ОСОБА_1 , проживала у спірній квартирі на момент смерті матері , та за місцем відкриття спадщини , у зв'язку з доглядом за хворою спадкодавицею.
Ухвалою суду від 07.10.2020 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду, в судове засідання викликані свідки.
У судовому засіданні представник позивача , позивач підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. Представник позивача пояснив , що нотаріально не визнано право на спадщину після смерті батька позивача. Позивач була зареєстрована на день смерті батька в гуртожитку , тому і не знала , що квартира приватизована , вона дізналась про це , лише у 2018 році , коли один з братів звернувся до суду. В матеріалах справи є довідка з КП «Жилкомсервіс» про те , що позивач проживала у спірній квартирі з моменту вселення. Свідки підтвердили в судовому засіданні факт того , що позивач проживала в спірній квартирі на день смерті батька , а зареєстрована була за адресою : АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 була офіційно одружена з ОСОБА_9 з 1985 року по 2016 рік , але фактично з чоловіком не проживала з 2002 року , два сина 1986, та 1988 року народження проживали разом з позивачем , третій син 1982 року народження залишився жити разом з ОСОБА_9 . Діти вдень навчались в інтернаті № 11 за адресою : м. Харків , вул. Єлектровозна 11 , а наніч повертались додому. Квитанції про сплату комунальних послуг у позивача відсутні , оскільки особові рахунки досі оформлені на померлого батька позивача. ОСОБА_1 жила в кімнаті 14 кв.м. з 2001 року , батьки жили в кімнаті 17 кв.м. , а в кімнаті 12 кв.м. проживало 5 осіб - родина ОСОБА_3 . Сплата комунальних послуг у гуртожитку проводилась з урахуванням позивача та дітей. В спірній квартирі не зареєструвалась , оскільки не було згоди всіх зареєстрованих мешканців , але письмової відмови у ОСОБА_1 не має.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти позову , оскільки вважала , що ОСОБА_1 не підтвердила факт спільного проживання зі спадкодавцями на момент відкриття спадщини. Крім того , ОСОБА_1 надала довідку з КП «Жилкомсервіс» від 17.02.2020 року про те , що вона дійсно проживає за адресо. : АДРЕСА_3 , з моменту вселення у 1975 році і до 17.02.2020 року, а в матеріалах справи міститься довідка від 17.03.2020 року , яка видана КП «Жилкомсервіс» про те , що попередню довідку видану ОСОБА_1 вважати недійсною. Представник відповідача , не погоджується посиланням позивача на те , що вона не знала про приватизацію квартири , оскільки , як стверджує позивач , вона постійно проживала у спірній квартирі і в усіх мешкаючих в ній були нормальні стосунки між собою. Позивач не надала до суду квитанцій про сплату нею комунальних послуг за спірну квартиру. Крім того , позовна заява ОСОБА_1 була подана вже після відкриття інших судових проваджень за позовами братів позивача.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснила , що ОСОБА_1 виїхала зі спірної квартири у 1985 році у гуртожиток , де і зареєструвалась. В 2015 році матері позивача ампутували кінцівки ніг , і вона змушена була переїхати до спірної квартири та доглядати за нею , де і залишилась жити після смерті матері. Представник відповідача , заперечувала проти прийняття спадщини ОСОБА_1 після сметрі батька , оскільки позивачем пропущено строк понад 11 років , тому просила застосувати строк позовної давності. Факт прийняття спадщини після смерті матері відповідач не оспорює , та підтвердила , що ОСОБА_1 дійсно проживала разом із матір'ю на день смерті.
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача , допитавши свідків, дослідивши письмові докази, матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено , що згідно свідоцтва про право власності на житло , виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.06.2007 року , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , мають на праві спільної сумісної власності квартиру , яка розташована за адресою : АДРЕСА_3 .
Як вбачається з довідки КП «Жилкомсервіс» від 17.02.2020 року , виданої ОСОБА_1 , остання проживала у квартирі АДРЕСА_1 з моменту вселення в 1975 році і до теперішнього часу.
Але відповідно до довідки з дільниці № 20 КП «Жилкомсервіс» вищезазначена довідка яка була видана ОСОБА_1 від 17.02.2020 року вважається недійсною.
Постановою державного нотаріуса четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 11.12.2019 року , ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спдщину на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.1.2019 року зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , по 1 частці за ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.06.2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини , залишено без розгляду , у зв'язку з тим що з заяви вбачався спір про право.
Як вбачається з листа КП «Харківводоканал» , що станом на 01.04.2020 року заборгованість за адресою : АДРЕСА_3 становить - 27906,75 грн. , з листа КП «Жилкомсервіс» , вбачається , що станом на 15.04.2020 року заборгованість за послуги з утримання будинків , споруд та прибудинкових територій за адресою : АДРЕСА_3 становить - 18304,29 грн. , заборгованість за вивезення побутових відходів станом на 01.09.2019 року складає - 3924,98 грн. , згідно листа КП «ХТМ» станом на 01.03.2020 року заборгованість складає - 55523,29 грн. , яка утворилась з 01.08.2001 року по 29.02.2020 року , згідно довідки ТОВ «Харківгаз збут» , станом на 01.03.2020 року заборгованість за природний газ за адресою : АДРЕСА_3 становить - 8127,43 грн.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , пояснив , що з родиною які є сторонами по справі знайомий з 1968 року. ОСОБА_1 мешкала з 1975 року в АДРЕСА_3 , разом з батькам. Потім народилось два її брата. У квартирі батьки жили в одній кімнаті , в іншій жила ОСОБА_1 з двома дітьми , а в третій кімнаті , жив брат ОСОБА_14 з сім'єю. Коли батько позивача помер , ОСОБА_1 жила разом з ними, але була виписана. Коли ОСОБА_1 одружилась , то вона разом з чоловіком жили у її батьків. Вона в загалі не виїзджала з квартири. Свідок часто бував в квартирі , три - чотири рази на місяць , ОСОБА_1 швачка , і свідок звертався до неї. Те , що ОСОБА_1 доглядала за матір'ю , свідку відомо лише зі слів самої ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив , що з родиною він знайомий з 1975 року , оскільки з позивачем вони сусіди. Коли помер батько ОСОБА_1 , вона проживала у квартирі з трьома дітьми. Вона одружилась та переїхала у гуртожиток, у 2001 році батько забрав позивача з дітьми , оскільки чоловік її бив. Свідок часто буває у родині , на свята , дні народження, заходила у гості як до позивача , та і до її батьків. Дні народження святкували в кімнаті батьків. У позивача з батьками був спільний бюджет , холодильник був спільний. У матері був окремий холодильник в її кімнаті.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив , що з ОСОБА_1 він знайомий з 1997-1998 року , з її батьками пізніше. Відмічали свята , новий рік , святковий стіл ставили в кімнаті батьків , оскільки там було білше місця. ОСОБА_1 переїхала к батькам в 2001-2002 році. У ОСОБА_1 свій холодильник , у батьків був свій.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.1 та 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин та про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року № 5 (зі змінами від 25 травня 1998 року) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Постановою Державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 11.12.2019 року , ОСОБА_17 , відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 .
З постанови Державного нотаріуса , вбачається , що дванадцятою Харківською нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 160/2018 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , заведена спадкова справа № 975/2017 , які на день сметрі були зареєстровані у спірній квартирі.
На адресу ОСОБА_1 нотаріусом було надіслано лист від 23.03.2018 року , про те , що вона пропустила строк для прийняття спадщини , але має право звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 звернулась лише з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є законною, та частково обґрунтованою, та такою, що підлягає частковому задовленю. Позивачем підтверджено належними доказами та поясненнями свідків , факт проживання з матір'ю ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того , представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , не заперечувала проти того факту , що ОСОБА_1 проживала зі своєю матір'ю на день сметрі , та час відкриття спадщини.
А тому , суд задовільняє позов ОСОБА_1 в частині встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом з ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В частині позовних вимог , щодо встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини після смерті батка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за доцільне застосувати строк позовної давності виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України зазначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з ст.ст. 252-255 ЦК України для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків.
Виходячи з норм ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ст. 1270 ЦК України встановлені строки для прийняття спадщини, а саме для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Ч.3 , ч.5 ст. 267 ЦК України передбачено ,що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так часом відкриття спадщини згідно вимог ч.2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день з якого вона оголошується померлою. У судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_4 було заявлено про застосування строку позовної давності , щодо визнання вимог позивача про встановлення факту постійного проживання її разом з батьком ОСОБА_7 , та визнання у зв'язку з цим права власності на спадкове майно після його смерті. Батько позивача ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за захистом свого права позивач звернулась до суду за сплином 11 років. Поновити пропущений строк з поважних причин позивач не просить.
Відповідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку, для прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Крім того зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позивач з таким позовом до суду не зверталася , хоча їй було роз'яснено , про це нотаріусом , та суд також роз'яснює позивачу її право звернутись з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 .
Враховуючи , що сплинув строк позовної давності , про застосування якого заявлено стороною у справі і суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову в частині встановлення факту постійного проживання разом із батьком ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Враховуючи наведене , суд також відмовляє ОСОБА_1 в задоволені позову в частині визнання права власності на спадщину у розмірі 1/28 частки у праві спільної власності на квартиру , яка залишилася після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стосовно позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. За ч.2 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно з ч.1 ст. 1298 ЦК України Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду Цивільних і кримінальних справ у п.3.1. Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», звернув увагу судів, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, якій засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України). За змістом ст.392 ЦК України належним відповідачем є особа учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема житловий будинок, земельну ділянку. Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином , суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині визнання права власності на спадкове майно , після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вимога позивача про встановлення факту проживання на час відкриття спадщини разом з матір'ю ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволена судом , чим поновлено право позивача на оформлення спадщини після смерті матері в нотаріальній конторі у встановлений законом спосіб. Крім того , в матеріалах справи не містяться докази того , що мати позивача ОСОБА_8 , померла , і що ОСОБА_1 є її донькою.
За приписами ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд вважає передчасним звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому в задоволені позову в цій частині суд відмовляє.
Керуючись статями 10, 11, 60, 88, 209, 234, 258, 265, 268, 293, 315 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1268, 1270, 1296 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строни по справі :
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 17.12.2020 року.
Суддя: І. В. Чайка