Справа № 128/3064/20
Іменем України
16 грудня 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар: Кострюкова Л.В.
за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Вінницького РВП ВВП ГУНП України у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП ,
10.10.2020 о 14:10 год поліцейським СРПП №3 Вінницького РВП ВВП сержантом поліції Гурняком М.О. складено протокол про порушення ОСОБА_1 ч. 4 ст. 127 КУпАП, а саме вказано, що він 10.10.2020 о 12:40 год на автодорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський 317 км с. Медвеже Вушко рухаючись по зустрічній смузі руху здійснив аварійну ситуацію водію автомобіля Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 , змусивши його змінити напрямок руху, чим порушив п. 11.14 Правил дорожнього руху.
Під час розгляду наданих матеріалів в суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що він не міг створити аварійну обстановку водію вказаного транспортного засобу, так як рухався на велосипеді прямолінійно, не по проїжджій частині, призначеній для руху транспорту, а по ґрунтовій обочині дороги, не змінював напрямку руху, а тому водій вказаного мікроавтобуса міг його бачити завчасно та в разі перешкоди для його руху відреагувати належним чином. Під час руху він помітив, що в зустрічному йому напрямку, на асфальтованій смузі для руху автомобілів рухається мікроавтобус, який почав спершу гальмувати, а потім з'їжджати з дороги в його сторону, внаслідок чого ледь на нього не наїхав, однак зачепив боковою частиною мікроавтобуса сумку на його велосипеді та встиг вивернути мікроавтобус в сторону дороги. Після цього водій зупинився, а він викликав поліцію для фіксації дорожньо-транспортної пригоди. Коли приїхали працівники поліції, вони відмовилися складати схему дорожньо-транспортної пригоди, не зважали на його пояснення та склали відносно нього наданий суду протокол про адміністративне правопорушення. Однак його дії не могли бути причиною вказаної в протоколі аварійної ситуації, оскільки він не рухався по проїжджій частині дороги, а їхав по грунтовому узбіччю, дана ділянка дороги є рівною, має гарну видимість та будь-які перешкоди для руху в мікроавтобуса на його смузі руху були відсутні, а тому його рух на велосипеді по грунтовій обочині не міг бути причиною зміни напрямку руху мікроавтобуса в його сторону. В нього склалося враження, що водій мікроавтобуса вирішив раптово зупинитись, а тому почав з'їжджати з дороги та ледь не здійснив наїзду на нього, хоча він свого руху не змінював та в останні секунди, коли мікроавтобус почав з'їжджати з дороги прямо на нього, вивернув велосипед та зміг уникнути наїзду. Також зауважив, що всі долучені до протоколу матеріали є неналежними доказами, оскільки надані в копіях та жодним чином не засвідчені, вважає, що вони були відсутні на момент складання протоколу, а надана йому копія протоколу не відповідає наданому суду оригіналу. Тому просив закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правоворушення.
Допитана за клопотанням ОСОБА_1 в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 , того дня вони з чоловіком їхали по вказаній ділянці дороги на велосипедах, але рухалися не по проїжджій частині дороги, а по ґрунтовій полосі поза межами проїжджої частини. Назустріч їм по своїй смузі руху їхав мікроавтобус, який спочатку пригальмував, а потім різко повернув в їх з чоловіком сторону, та її чоловік в останній момент зміг уникнути наїзду на нього мікроавтобуса. Але мікроавтобус зачепив сумку на його велосипеді, трохи проїхав, потім зупинився, здав назад, штовхнув велосипеда і зупинився. Тому вони з чоловіком викликали поліцію, яка вислухала пояснення водія мікроавтобуса і склала протокол на її чоловіка, хоча водій мікроавтобуса говорив неправду, а вони з чоловіком не могли спричинити дії водія мікроавтобуса щодо створення аварійної ситуації, на вимогу скласти схему дорожньо-транспортної пригоди працівники поліції відмовилися, тому вона з іншою жінкою самостійно здійснили заміри та склали надану до пояснень її чоловіка схему дорожньо-транспортної пригоди.
Також в судовому засіданні було оглянуто наданий ОСОБА_1 відеозапис обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, згідно яких ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, що у водія мікроавтобуса не було підстав для зміни напрямку руху та наїзду на нього, оскільки смуга руху мікроавтобуса була вільна, решта обставин стосується оформлення протоколу та пояснень до нього.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 127ч. 4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки.
В свою чергу, частиною першою ст. 127 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, а частиною другою ст. 127 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, і погоничами тварин.
Термін «створення аварійної обстановки» вживається в ч. 4 ст.122 КУпАП і передбачає примушення інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
На підтвердження обставин викладених, у наданому суду протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР №161515 від 10.10.2020, додано копії письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , копію заяви ОСОБА_3 , копії письмових пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , копію рапорта про отримання та реєстрацію заяви від 10.10.2020.
Судом було досліджено надані суду матеріалита встановлено, що адміністративні матеріали не містять належних та допустимих доказів обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме що внаслідок дій ОСОБА_1 було створено аварійну ситуацію водію автомобіля Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 , змусивши його змінити напрямок руху.
Згідно п. 11.14 ПДР, рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об'їзд. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.
Та диспозиція ч. 4 ст. 127 КУпАП передбачає відповідальність не за будь-які порушення правил дорожнього руху, а лише такі, що спричинили створення аварійної обстановки, однак надані суду матеріали не дозволяють встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_1 та виникненням аварійної ситуації, оскільки з пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 вони рухалися на велосипедах не по зустрічній смузі, призначеній для руху транспорту, а по ґрунтовій обочині, узбіччю дороги, тобто за межами проїжджої частини, а тому не могли спричинити зміну напрямку руху для водія мікроавтобуса, який до різкої зміни напрямку руху в їх сторону їхав по вільній проїжджій частині дороги.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази щодо наданого суду протоколу про адміністративне правопорушення. В інакшому випадку самостійне збирання доказів судом ставитиме під сумнів справедливість, а отже безсторонність, судового розгляду.
Так, судом встановлено невідповідність протоколу, наданого суду для розгляду, з примірником протоколу, який було вручено особі, що притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення в графі «свідки чи потерпілі» зазначено про їх відсутність, натомість у відповідній графі протоколу «до протоколу додаються» вказано, що до протоколу долучаються «пояснення свідків, заява учасників події».
Водночас, суд не може прийняти надані до протоколу письмові пояснення та заяви як допустимі докази та вважати встановленими, вказані у таких поясненнях обставини, оскільки чиї саме пояснення та заяви долучаються до протоколу в ньому не зазначено, а всі надані суду до протоколу документи на дані у фотокопіях та взагалі не засвідчені.Зокрема, напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». Будь-яке засвідчення наданих суду копій документів відсутнє.
Жодних інших доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП, матеріали справи не містять.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Приписами ст. 62 Конституції України закріплено презумпцію невинуватості, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтями 7, 247 п. 1 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що його дії призвели до аварійної ситуації та змусили водія автомобіля змінити напрямок руху, тому провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, п. 1 ст. 247, 127, 280, 283, 284, 294 КпАП України, суд,
Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: