Справа № 639/317/20
Провадження № 2/639/682/20
17 грудня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Безбородько І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу № 639/317/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №639/317/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, позивач та її представник про причини неявки суд не повідомили. Відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Носенко А.Ю., надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що 22 січня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
05 лютого 2020 року, на виконання ухвали суду позивачем, в особі її представника - адвоката Бірючинського Е.О., усунуті недоліки, та надано уточнену позовну заяву.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
27 лютого 2020 року позивачем в особі її представника - адвоката Бірючинського Е.О. подана заява про усунення недоліків.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном. Призначено судове засідання.
Частинами 1, 3 ст. 128 ЦПК України встановлено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судові засідання по вищезазначеній справі призначалися на 09 квітня 2020 року, 18 травня 2020 року, 15 червня 2020 року, 07 липня 2020 року, 07 вересня 2020 року, 28 вересня 2020 року, 28 жовтня 2020 року, 24 листопада 2020 року, 17 грудня 2020 року.
Про день, час та місце судових засідань, які були призначені на вищезазначені дати позивач та її представник адвокат Бірючинський Е.О. повідомлялися шляхом направлення на їх адресу судових повісток, а останній за допомогою sms - повідомлення. (а.с. 49, 53, 54-55, 58-59, 65, 66, 70-71, 73, 74, 78-79, 81, 85-86, 88, 91-92, 100, 103-104, 109, 123, 124-125)
Разом з тим, судові повістки, які направлялися на адресу позивача, яка була зазначена нею в позовній заяві, були повернуті до суду з відмітками « за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 1 ст. 131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Всупереч вказаним вимогам закону позивач по справі ОСОБА_1 не повідомила суд про зміну місця свого проживання у встановленому законом порядку.
Представник позивача - адвокат Бірючинський Е.О. про день, час та місце судових засідань повідомлявся шляхом направлення на його адресу судових повісток, які були ним отримані, про що свідчить його особистий підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а також за допомогою sms - повідомлення.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
18 травня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 надав заяву з проханням слухання справи перенести у зв'язку з продовженням карантинних заходів. ( а.с. 125)
28 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився у зв'язку з хворобою, про що повідомив суд завчасно. ( а.с. 105)
Однак, в судові засідання, які були призначені на 24 листопада 2020 року, 17 грудня 2020 представник позивача - адвокат Бірючинський Е.О. не з'явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не надавав.
Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з'явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Частиною 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вказані положення також зазначені у ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Тобто, законом не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача, зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.
Таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 210 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Судом встановлено, що позивач по справі та її представник неодноразово належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, проте до суду не з'являлися, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надавали.
Отже, обставини неявки у судові засідання позивача та її представника, яким було відомо про наявність цивільної справи в суді, неодноразові виклики їх в судові засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час, не може бути вирішена по суті.
Згідно ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 43, 44, 131, 128, 210, 223, 257 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 17.12.2020 року
Суддя В.В. Труханович