Справа № 639/8483/19
Повадження № 2/638/1426/20
Іменем України
15 грудня 2020 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Цвіри Д.М.,
за участю секретаря Кордіварової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про стягнення безпідставно сплачених коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення безпідставно сплачених коштів. Позовна заява мотивована тим, що позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений ним помилково, тому що згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; а тому помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4526,40 грн. підлягає поверненню.
Позивач у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задовольнити.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що позивачем було безпідставно сплачено кошти у розмірі 4526,640 грн. при придбанні житла вперше. Тому позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить зобов'язати відповідача сплатити їй безпідставно сплачені нею кошти у розмірі 4 526,40 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідно до відзиву на позов, заступник начальника головного управління Баєва Г. просить закрити провадження у справі за позовом з огляду на наступне.
Із наданих ОСОБА_1 пояснень та доказів вбачається, що обов'язок щодо сплати збору в розмірі 4526,40 грн. для заявниці встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Враховуючи те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна було перераховано на рахунок УДКС України у Холодногірському районі м. Харкова, а не на рахунок органу Пенсійного фонду, головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не має можливості повертати кошти. Вищеописані правовідносини є публічно - правовими та згідно ст.19 КАС України належать до юрисдикції адміністративних судів, а спори з публічно - правових відносин мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 20 КАС України справа підсудна Харківському окружному адміністративному суду.
26.11.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач подав відзив з порушенням процесуального строку, а також представник відповідача в своєму листі посилається на ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне рахування», а саме на те, що придбання житла вперше є винятком при сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне рахування. Однак, від відповідача не надійшло доказу щодо до підтвердження повторного придбання майна з боку позивача. При відсутності доказів з боку відповідача, та при наявності офіційної заяви позивача, немає підстав для підтвердження повторного придбання майна з боку відповідача, і є підстави для врахування позиції позивача щодо першого придбання майна.
По третє, для проведення нотаріальної дії з покупкою майна вперше, позивач повинна була сплатити збір до Пенсійного Фонду України без якого нотаріальні дії неможливі.
По четверте, позивач вважає, що винесене судом рішення слугуватиме обов'язком для формування ПФУ подання до Казначейської служби про проведення помилково сплачених коштів.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має також особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
При купівлі нерухомого майна покупець сплачує збір до Пенсійного фонду України у розмірі 1 % від вартості житла, що передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно частини 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 9 статті 1 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Верховний Суд України 20.02.2018 при розгляді справи № 819/1730/17 (провадження №К/9901/404/17) встановив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Таким чином, спір про право на повернення коштів особі, яка придбала нерухомість, вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити, чи дійсно заявниця придбала нерухомість вперше.
ОСОБА_1 зверталася до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою від 19.10.2018 б/н щодо повернення збору з операції придбання нерухомого майна.
Із наданих ОСОБА_1 пояснень та доказів вбачається, що обов'язок щодо сплати збору в розмірі 4526,40 грн. для заявниці встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду.
Стаття 49 ЗУ "Про нотаріат" встановлює, що однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів, пов'язаних з її вчиненням, особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії.
Згідно квитанції № 16 від 28.09.2018 ОСОБА_1 перерахувала суму 4526,40 грн. на рахунок УДКС України у Холодногірському районі м. Харкова.
Враховуючи те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна було перераховано на рахунок УДКС України у Холодногірському районі м. Харкова, а не на рахунок органу Пенсійного фонду, головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не має можливості повертати кошти. Управління формує подання до казначейської служби про повернення помилково сплачених коштів.
З огляду на те, що вказані відносини носять публічно-правовий характер, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
А тому провадження у справі підлягає закриттю, згідно з пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити, з роз'ясненням позивачу права подати позов адміністративного суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 353 ЦПК України,
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про стягнення безпідставно сплачених коштів - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку адміністративного судочинства до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Д.М.Цвіра