справа №619/4862/19
провадження №1-кп/619/156/20
17 грудня 2020 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220280000329 від 14.03.2019 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, раніше судимого: 16.02.2010 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільненого з іспитовим строком 2 роки, 20.11.2010 року Красноградським районним судом Харківської області за ст.ст. 186 ч. 2, 304 ч. 1, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 6 років позбавлення волі, 24.04.2019 року Дергачівським районним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю: прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
08 березня 2019 року близько 23 години (більш точний час в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, маючи та реалізовуючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, прийшов до садової ділянки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , розташованої в садовому товаристві «Теплоенергетик» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул. Пушкіна 14,33, де впевнившись у тому, що його подальші дії ніким помічені не будуть, шляхом вільного доступу проник на територію садової ділянки.
У подальшому ОСОБА_3 , перебуваючи на території вказаної садової ділянки, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна шляхом вільного доступу проник до нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення (підвального приміщення), звідки таємно викрав металеве ліжко загальною вагою 57,6 кг, після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , що виразилися в таємному викраденні майна, яке належить ОСОБА_6 завдав майнову шкоду останній згідно висновку судової товарознавчої експертизи №13005 від 19.06.2019 на загальну суму 288 грн.
12 березня 2019 року близько 23 години (більш точний час в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, маючи та реалізовуючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, прийшов до домоволодіння, яке належить ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де впевнившись у тому, що його подальші дії ніким помічені не будуть, переліз через паркан, яким огороджене по периметру домоволодіння, таким чином проник на його територію.
У подальшому ОСОБА_3 , перебуваючи на території вказаного домоволодіння, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник до нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення (сараю), звідки таємно викрав:
1.Металеві тиски «Ц-120» вартістю 275 гривень 00 копійок;
2.Набір плашок металевих для нарізання різьби діаметром 14 мм у кількості 3 штук, вартістю 82 гривні 50 копійок;
3.Набір плашок металевих для нарізання різьби діаметром 20 мм у кількості 5 штук, вартістю 175 гривень 00 копійок;
4.Набір плашок металевих для нарізання різьби діаметром 10 мм у кількості 14 штук, вартістю 175 гривень 00 копійок, після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , що виразилися у таємному викрадені майна, яке належать ОСОБА_7 , завдав останньому майнову шкоду, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №24272 від 25.11.2019 року на загальну суму 707 грн. 50 коп.
13 березня 2019 року близько 22 години (більш точний час в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, маючи та реалізовуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, прийшов до домоволодіння, яке належить ОСОБА_8 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де впевнившись у тому, що його подальші дії ніким помічені не будуть, переліз через паркан, яким огороджене по периметру домоволодіння, таким чином проник на його територію.
У подальшому ОСОБА_3 , перебуваючи на території вказаного домоволодіння, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, виявив на території металеву арматуру за допомогою металевої арматури за допомогою якої шляхом пошкодження петлі відчинив навісний замок вхідних дверей нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення (сараю), звідки таємно викрав арматуру діаметром 25 мм довжиною 1 м у кількості 20 штук, після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , що виразилися у таємному викрадені майна, яке належать ОСОБА_8 , завдав останній майнову шкоду, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №24262 від 15.11.2019 року на загальну суму 1421 грн. 20 коп.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за епізодами від 08.03.2019, 12.03.2019, 13.03.2019, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням до іншого приміщення, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Не заперечував проти викладених фактичних обставин обвинувачення в обвинувальному акті. При цьому пояснив, що дійсно весною 2019 року скоїв крадіжки у потерпілих.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення в ході судового розгляду доказами, а саме:
- дослідженими даними протоколу огляду місця події від 13.03.2019, відповідно до якого оглядалася територія домоволодіння АДРЕСА_4 (а.с. 8-11 том справи 2).
- дослідженими даними протоколу огляду від 15.03.2019, відповідно до якого оглядалася територія домоволодіння АДРЕСА_3 (а.с. 56-60 том справи 2).
- дослідженими даними протоколу огляду від 26.03.2019, відповідно до якого оглядалася територія садової ділянки АДРЕСА_5 . (а.с. 92-96 том справи 2).
- висновками судових товарознавчих експертиз №24272 від 25.11.2019, №24262 від 15.11.2019, №13005 від 19.06.2019 відповідно до яких вартість викраденого ОСОБА_3 майна становить 707 грн. 50 коп., 1421 грн. 20 коп. та 288 грн. (а.с. 41-45, 83-85, 129-130 том справи 2).
За ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження, в тому числі свідків, суд отримує усно. Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Крім того, згідно ч. 2 ст. 327 КПК України, прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик.
Суд сприяв стороні обвинувачення в забезпеченні явки свідків у судове засідання, а саме направляв судові виклики свідкам рекомендованими листами з повідомленням. Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні відмовився від допиту свідків обвинувачення - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , тому суд постановив проводити розгляд справи без допиту свідків сторони обвинувачення.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наступне.
За змістом ст. 62 Конституції України суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 рішення «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Суд вбачає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які досліджені в ході судового розгляду.
У відповідності до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Поняття належності та допустимості доказів визначене ст.ст. 85, 86 КПК України. Визнання доказів недопустимими передбачене ст. 89 КПК України.
Суд не вбачає, що надані докази у справі є неналежними або недопустимими.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо
Судом встановлено, що відсутні обставини передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого в силу ст. 66 КК України, судом визнається його щире каяття в судовому засіданні та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшує покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, а також дані про особу обвинуваченого.
Суд враховує тяжкість злочину, другорядну роль кари як мети покарання, дані про особу винного, обставину, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, ставлення винного до вчиненого та наслідки злочину.
За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства в межах санкції частини 3 ст. 185 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, яка отримала матеріальну та моральну шкоду від злочину, має право пред'явити до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Потерпілий ОСОБА_7 звертався до суду з цивільним позовом про стягнення з обвинуваченого завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 707 грн. 50 коп., моральної шкоди у розмірі 20000 грн. та 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Однак потерпілий ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його правонаступник ОСОБА_11 від підтримання позову відмовилася, тому суд вважає необхідним залишити позов без розгляду.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24.04.2019 року і за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді трьох років восьми місяців позбавлення волі.
Обрати запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 17 грудня 2020 року, зарахувавши у строк відбування покарання за даним вироком строк відбутого ним покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року з 29 березня 2019 року по 16 грудня 2020 року.
Цивільний позов ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Речові докази у справі: металеві тиски «Ц-120» вартістю 275 гривень 00 копійок; набір плашок металевих для нарізання різьби діаметром 14 мм у кількості 3 штук, вартістю 82 гривні 50 копійок; набір плашок металевих для нарізання різьби діаметром 20 мм у кількості 5 штук, вартістю 175 гривень 00 копійок; набір плашок металевих для нарізання різьби діаметром 10 мм у кількості 14 штук, вартістю 175 гривень, які передані на зберігання потерпілого ОСОБА_7 - залишити потерпілому; металеву арматуру у кількості 20 штук, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_8 - залишити потерпілій; металеве ліжко вагою 57,6 кг, яке передане на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити потерпілій, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави понесені судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз в сумі 2983 грн.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Особи, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні вироку, мають право оскаржити вирок у той же строк з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.
Суддя ОСОБА_1