14.12.2020 (ДОДАТКОВЕ) Провадження № 2-др/425/4/20
Справа № 425/1372/20
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Романовського Є.О.,
за участю секретаря - Чикунової Ю.С.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Новокраснянська сільська рада Кремінського району Луганської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
11.08.2020 року Рубіжанським міським судом Луганської області ухвалено рішення по справі № 425/1372/20, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Новокраснянська сільська рада Кремінського району Луганської області, про встановлення факту, що має юридичне значення -задоволено, та встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
03.12.2020 року заявник звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із заявою про ухвалення додатково рішення, оскільки при ухвалені вищевказаного рішення не було вирішено питання щодо періоду сумісного проживання заявника та спадкодавця ОСОБА_3 , а саме: що на час відкриття спадщини вони проживали разом не менше п'яти років, а саме в період з квітня 1999 року по 12 вересня 2004 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.08.2020 року по справі № 425/1372/20 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Новокраснянська сільська рада Кремінського району Луганської області, про встановлення факту, що має юридичне значення -задоволено та встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1
(а.с. 90-91).
Згідно довідок, виданих виконавчим комітетом Новокраснянською сільської ради, ОСОБА_2 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також за вищезазначеною адресою з квітня 1999 року по 12.09.2004 року разом с ОСОБА_2 фактично проживав ОСОБА_1 . Вказані обставини встановлені у рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.08.2020 року по справі
№ 425/1372/20, однак в резолютивній частині не зазначені (а.с.8,9,85, 90-зворот).
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України
№ 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 р., ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що судом при ухваленні вищевказаного рішення не було вирішено питання щодо встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не менше п'яти років, а саме в період з квітня 1999 року по 12.09.2004 року, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Керуючись ст. ст. 12-13, 76-81, 270, 273, Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2 ) разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з квітня 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Рубіжанський міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складено 17 грудня 2020 року.
Суддя Є.О. Романовський