Справа № 337/3831/20
Провадження № 2/337/1839/2020
16 грудня 2020 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
в складі: головуючого судді Ширіної С.А.
з участю секретаря Бикової С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики,-
17.09.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики в сумі 206895,00 грн., судових витрат у розмірі 2068,67 грн. та витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 10.02.2020 року позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кошти в сумі 206 895,00 про що відповідач написав розписку, в якій зобов'язався повернути позивачу зазначену суму боргу до 31.05.2020 року. Проте відповідач кошти не повернув, не віддав будь якої частки боргу, на вимогу позивача повернути зазначений борг відповідач не реагує, ухиляється від виконання зобов'язання, чим взяті на себе зобов'язання порушив. Тому позивач вимушена звертатися до суду за захистом порушеного права. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на її користь суму боргу за договором позики від 10.02.2020 р. у розмірі 206895,00 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 17.09.2020р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено судовий розгляд на 18.11.2020 р. на 13-30 год.
В судове засідання представник позивача не з'явилася надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити .
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації, повідомленням через веб-сайт судової влади України, відповідно до ст. 128 ЦПК України, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Згідно з вимогами ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання, повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає. Тому, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважаних причин.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» ( № 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб- сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
На підставі ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ч.4 ст.280 ЦПК України та думки представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 10.02.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у письмовій формі, відповідно до якого позивач надав у борг відповідачу грошові кошти в сумі 206895,00 грн. Відповідно до договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти до 31.05.2020 року. Факт передачі грошових коштів підтверджується оригіналом розписки від 10.02.2020 р.,яка знаходиться в матеріалах цивільної справи № 337/3831/20. Вимоги щодо повернення грошових коштів у строки, зазначені у вищевказаному договорі відповідачем не виконані.
За правилами ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».
Таким чином, суд прийшов до висновку, що між сторонами 10.02.2020 року був укладений договір позики.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того,що ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання за договором позики та повернув грошові кошти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 526 ЦК України належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Всупереч укладеному договору позики та вказаним нормам відповідач у встановлений строк не виконав покладені на нього зобов'язання та не повернув борг позивачу у розмірі 206895,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Як передбачено ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), та становлять одну із складових судових витрат (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Під час розгляду справи в суді представництво інтересів позивача здійснював адвокат Дерманська К.О. на підставі Договору про надання правової допомоги від 21.07.2020 року .
Вартість таких послуг становить 1500 грн. 00 коп., які сплатив позивач, що підтверджується квитанцією № ПН 3088158 від 12.08.2020р..
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. 00 коп. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 2068,95 грн.
Керуючись ст. ст.4,5,12,13,15,78,81, 89,133, 141, 259,263,264,265,280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 610,612, 625, 1049 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 10.02.2020 року в розмірі 206895,00 ( двісті шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2068,95 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1500, 00 грн., а всього 3568 (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) гривень 95 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 16 грудня 2020 року.
Суддя: C.А. Ширіна
16.12.2020