Справа № 295/10264/20
Головуючий у 1-й інстанції: Лєдньов Д.М.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
17 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
за участю:
секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,
представника відповідача: Ковальчука Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 17.08.2020 року серії ЕАМ № 2994709, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, як перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що правила дорожнього руху не порушував, а інспектором оскаржувана постанова була винесена без фактичного розгляду справи.
3. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
3.1. Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17.08.2020 року серії ЕАМ № 2994709 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито.
3.2. Стягнуто з Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420,40 грн.
4. Апелянт Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дії інспектора Управління патрульної поліції відповідали вимогам законодавства під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
6. Окрім того вказує, що в якості доказу перевищення позивачем швидкості є відповідне фото та відеозапис з приладу TruCam, серійний номер ТС 000771, який отримав сертифікат затвердженого типу вимірювальної техніки. Затверджений тип вимірювальної техніки є зареєстрованим в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.08.2020 року серії ЕАМ № 29994709, винесеною інспектором Курінною О.О., позивач ОСОБА_1 у вказаний день о 20 год. 39 хв., керуючи автомобілем марки «Hyundai», н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку 5.45 в с. Гуйва рухався зі швидкістю 94 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 44 км/год.
8. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
9. Позивач не погоджуючись із вказаною постановою відповідача звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
10. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки складена з порушенням вимог, передбачених КУпАП, та відсутності доказів порушення його вини.
11. Відповідач зазначає, що в якості доказу перевищення швидкості є відповідне фото та відеозапис, на якому зафіксовано номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
14. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
15. Згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
16. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
17. За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
18. Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
19. Доказами в адміністративному судочинстві, згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
20. Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
21. Згідно з оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, а саме: за перевищення швидкості у межах дії дорожнього знаку 5.45, яким встановлено обмеження швидкості 50 км/год.
22. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що хоч і вчинення позивачем правопорушення зафіксовано та підтверджується належними доказами, однак відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушено процедуру та порядок розгляду.
23. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з урахуванням такого.
24. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
25. При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
26. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
27. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
28. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
29. Як встановив суд, позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначав, що порушення Правил дорожнього руху не допускав, рухався автомобілем з дозволеною швидкістю, а тому вважає прийняту щодо нього постанову протиправною.
30. На обґрунтування винуватості позивача, відповідачем до суду першої інстанції надано роздруківки файлу вимірювача швидкості TruCam, серійний номер ТС000771, з яких слідує, що 17.08.2020 року о 20:39 приладом зафіксовано рух транспортного засобу з відстанню в 126,1 м. до приладу зі швидкістю 94 км.год., що, на думку суб'єкта владних повноважень, підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення та правомірність прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
31. Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
32. Таким чином, лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом у справі.
33. Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 31.07.2018 у справі № 712/5675/17.
34. Таким чином, суть адміністративного правопорушення, зазначена в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.08.2020 серії ЕАМ № 2994709 відповідає об'єктивній стороні правопорушення.
35. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ані відеозапис події, ані будь-які інші матеріали справи не підтверджують факту розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим інспектором, ніж інспектором Курінною О.О.
36. Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122).
37. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
38. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
39. За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
40. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
41. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
42. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 вказав, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
43. Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП України.
44. У наведених вище положеннях правових норм визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
45. У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов'язаний дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
46. Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, та містить застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КУпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення
47. Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.
48. При цьому, колегія суддів підкреслює, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому зазначеними вище приписами законодавства спрощеному порядку, відтак твердження позивача про те, що під час розгляду справи відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи є помилковими.
49. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому вона підлягає до задоволення.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
50. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
51. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
55. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції слід задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2020 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.