Справа № 240/7786/20
17 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження питання про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, встановленого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
-зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області провести з 17.07.2018 щомісячно нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позов задоволено:
-визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
-зобов'язано ГУ ПФУ здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
При цьому, апелянт зокрема звернув увагу, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги, заявлені позивачем поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.
Скаржник також вказав, що на даний час на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває адміністративна справа № 510/1286/16-а, предметом розгляду якої є питання фактичного встановлення строкових меж триваючого порушення права у сфері реалізації соціальних прав та застосування процесуальних строків звернення до суду за захистом цих прав.
Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 прийнято до розгляду справу № 510/1286/16-а .
Як слідує зі змісту вказаної ухвали, суд вважає, що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:
1.Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом-КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2.Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом-КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб" (далі-№ 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
В ухвалі від 26.06.2019 також зазначено і про відсутність з цього питання однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду.
В той же час, у ході апеляційного розгляду справи з'ясовано, що відповідачем в апеляційній скарзі порушується питання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ч.3 ст.123 КАС України, оскільки предметом розгляду у даній справі є правовідносини що стосуються постійних соціальних виплат за період з 17.07.2018.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає що питання, які винесені на розгляд Великої Палати у справі № 510/1286/16-а стосуються умов застосування строків звернення до суду, встановлених процесуальним законом, для фактичного визначення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду, порушуються і в даній справі.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду-до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доцільність зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішення Верховного Суду за результатами розгляду справи № 510/1286/16-а (№11-345апп19).
Керуючись ст.ст.122, 123, 236, 243, 325, 328, 329 КАС України, суд
зупинити провадження в адміністративній справі №240/7786/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду за результатами розгляду справи №510/1286/16-а (№11-345апп19).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.