Справа № 620/3168/19 Головуючий у І інстанції - Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
представника відповідача Гладченко Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, задоволено даний позов повністю, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення відповідача від 26.09.2019 року №45-VII-6 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,06 га, біля садівничого товариства «Гудок» для індивідуального дачного будівництва як учаснику АТО, та зобов'язано Чернігівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,06 га, біля садівничого товариства «Гудок» для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО.
10.09.2020 до суду надійшла заява позивача в порядку ст.383 КАС України, мотивована тим, що Чернігівська міська рада протиправно ухиляється від виконання судового рішення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення, проте, на підставі статті 382 КАС України встановлено судовий контроль та зобов'язано Чернігівську міську раду у 30-денний строк з дати отримання ухвали подати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2020.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Чернгівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем вжиті вичерпні заходи для виконання рішення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягали на їх задоволенні.
Інші учасники, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного перегляду, до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
За унормуванням ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
У ст. 1291 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В силу положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частинами 2, 3 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Так, позивач у поданій заяві зазначає, що Чернігівська міська рада ухиляється від виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, незважаючи на набрання ним законної сили.
Наведене підтверджується постановою державного виконавця від 04.09.2020, винесеною у межах виконавчого провадження №62527188, якою на відповідача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.
Суд першої інстанції залишив заяву ОСОБА_1 без задоволення, оскільки застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливо у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Крім того, станом на день розгляду судом першої інстанції вище вказаної заяви ОСОБА_1 відсутні докази виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2020.
Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, частиною 1 вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 382 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, встановлення судового контролю є правом суду, який ухвалив рішення, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував ч.2 ст. 382 КАС України.
Право позивача, на захист якого ним було подано позов у цій справі та яке визнано судом порушеним і для відновлення якого й ухвалено судове рішення, не є реалізованим без повного та належного виконання такого рішення суду.
Тож, невжиття відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, всіх належних і необхідних заходів для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року фактично нівелює мету правосуддя, порушує основоположний конституційний принцип обов'язковості судового рішення та конвенційні засади, зокрема ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і ставить позивача в юридичну невизначеність.
При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі «Brumarescu v. Romania» та від 24 липня 2003 року по справі «Ryabykh v. Russia» Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
У рішенні віл 30 листопада 2006 року по справі «Красношапка проти України» ЄСПЛ зазначив, що виконавче провадження є другим етапом у провадженні, оскільки право, яке відстоювалось, фактично не реалізовано до виконання.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду в цій справі набрало законної сили, але так і не було виконано відповідачем у повному обсязі, а саме не розглянуто заяву позивача від 14.11.2016 та не надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 .
Водночас, доводи апелянта, що відповідачем вживаються заходи щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, а саме розгляд питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою було включено до проекту рішення першої чергової 55 сесії 7 скликання, але при розгляді питання на сесії рішення не набрало необхідної кількості голосів та було знято з розгляду, а в подальшому через поширення COVID-19 сесія міської ради не скликалася, колегією суддів оцінюються критично.
Такі доводи та взагалі правова позиція апелянта суперечать вищенаведеним положенням Основного закону, а саме ст. 1291, а також ст. 14 КАС України та нівелюють мету не тільки інституту судового контролю, який в цьому випадку був реалізований судом при покладенні на відповідача обов'язку подати звіт про виконання судового рішення, а й взагалі меті правосуддя.
Чинне законодавство України не містить виключень із правила щодо обов'язковості виконання судових рішень, отже будь-які посилання апелянтів на причини невиконання судового рішення є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для застосування до відповідача заходів судового контролю, регламентованих ч. 2 ст. 382 КАС України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 382 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 17 грудня 2020 року.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк